Вікіпедія

Роберт Ерншоу

колишній валлійський футболіст

Роберт Ерншоу (англ. Robert Earnshaw, нар. 6 квітня 1981, Муфуліра, Замбія) — колишній валлійський футболіст замбійського походження, який грав на позиції нападника. Футболіст року в Уельсі (2004).

Ф
Роберт Ерншоу
Особисті дані
Народження 6 квітня 1981(1981-04-06)[1][2][3] (43 роки)
  Муфуліра, Коппербелт, Замбія
Зріст 173 см
Громадянство  Уельс
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1997–1998 Англія «Кардіфф Сіті»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2004 Англія «Кардіфф Сіті» 183 (86)
2000 → Шотландія «Грінок Мортон» 3 (2)
2004–2006 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон» 43 (12)
2006–2007 Англія «Норвіч Сіті» 45 (27)
2007–2008 Англія «Дербі Каунті» 22 (1)
2008–2011 Англія «Ноттінгем Форест» 102 (27)
2011–2013 Англія «Кардіфф Сіті» 19 (3)
2012–2013 → Ізраїль «Маккабі» (Тель-Авів) 10 (2)
2013 Канада «Торонто» 26 (8)
2014 Англія «Блекпул» 1 (0)
2014 США «Чикаго Файр» 5 (3)
2015 Канада «Ванкувер Вайткепс» 9 (2)
2015 → Канада «Вайткепс 2» 3 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–2001 Уельс Уельс (U-21) 10 (1)
2002–2012 Уельс Уельс 59 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2018–2019 США «Фресно» (асист.)
2022– США «Орандж Каунті» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Він єдиний гравець, який зробив хет-трик у матчі Прем'єр-ліги, всіх трьох дивізіонах англійської футбольної ліги, Кубку ліги, Кубку Англії та іграх за свою національну збірну.

Клубна кар'єра ред.

Ранні роки ред.

Ерншоу, один із п'яти дітей, народився на околиці замбійського шахтарського містечка Муфуліра 6 квітня 1981 року в сім'ї Ріти та батька англійського походження Девіда Ерншоу[4]. Його мати була професійним футболістом у Замбії, а потім стала боксером, а батько був менеджером золотого рудника[5]. Його дядько Фіделіс також був професійним футболістом, який грав за «Нкану», а двоє його двоюрідних братів, Калуша та Джонсон Бвалья, представляли Замбію на міжнародному рівні[6]. Пізніше Калуша став президентом Футбольної асоціації Замбії[7].

Коли Ерншоу було п'ять років, його сім'я переїхала до Малаві, де його батько керував вугільною шахтою, а його молодший син почав відвідувати школу Святого Ендрюса в Лілонгве. Школа була за шість годин їзди від сімейного будинку, і Ерншоу змушений був летіти до школи щопонеділка зі своїм братом Девідом і трьома сестрами, Шерон, Джоанн і Діаною, і проживати там протягом тижня, перш ніж щоп'ятниці летіти додому. Далі він навчався у школі Viphya, де йому викладали мовою чева, при тому що він в той час вже вмів говорити на бемба та англійською[4].

У 1990 році батько Ерншоу захворів на черевний тиф і помер у травні того ж року[4]. Після смерті чоловіка Ріта вирішила переїхати з сім'єю до Бедваса, маленького валлійського містечка поблизу Керфіллі, де жила її сестра[4] у 1991 році[6]. Пізніше Ерншоу прокоментував: «Це був перший раз, коли я був далеко від Африки. [. . . ] Було набагато холодніше, просто кожна дрібниця була різною, тут усі говорили англійською, і хоча я міг трохи говорити, мені довелося вчитися. Але коли ти дитина, ти просто впораєшся з цим»[4]. Живучи в Бедвасі, він подружився з Девідом Пайпом, який жив неподалік[8].

Саме в Уельсі він почав грати у футбол, кидаючи м'яч з друзями між і після уроків у Cardinal Newman RC School в Понтипрідд[5]. Він виріс, підтримуючи «Манчестер Юнайтед», а також досяг успіху в гімнастиці та баскетболі[6][9]. Ця школа пропагувала регбі, тому свій перший футбольний матч Ерншоу провів лише у 12 років у складі місцевої команди «Лланбрадах»[10]. Через рік він приєднався до GE Wales, де здобув репутацію бомбардира, забивши 80 голів за один сезон[11].

«Кардіфф Сіті» ред.

Молодіжна команда Ерншоу, GE Wales, грала свої домашні матчі в Трефоресті на полі неподалік від бази молодіжної команди «Кардіфф Сіті». У 1997 році Ерншоу зробив хет-трик під час молодіжного матчу, який спостерігав Гевін Тейт, тодішній тренер молодіжної команди «Кардіффа», який запросив Ерншоу та деяких його товаришів по команді на тренування, а 1 серпня він підписав однорічний контракт з клубом[12]. Раніше за ним також спостерігали скаути «Манчестер Юнайтед»[13]. Ерншоу забив понад 47 голів за молодіжну команду «Кардіффа» протягом одного сезону, включаючи хет-трик у фіналі молодіжного Кубка Уельсу над «Лланеллі Таун»[14].

6 вересня 1997 року Ерншоу дебютував за першу команду у віці шістнадцяти років в матчі Трофею Футбольної ліги проти «Міллволла» (0:2), вийшовши на заміну замість Скотта Партріджа, а першу гру у чемпіонаті провів через чотири місяці, знову вийшовши на заміну замість Вейна О'Саллівана під час гри з «Брайтон енд Гоув Альбіон» (0:0) 28 березня 1998 року[15] і загалом до кінця сезону зіграв ще чотири гри чемпіонату.

За чотири дні до початку наступного сезону Ерншоу підписав свій перший професійний контракт у серпні 1998 року і вийшов у старті у першій грі сезону у виїзному матчі проти «Шартлпул Юнайтед». В цьому матчі Ерншоу забив гол бісиклетою з десяти ярдів після навісу Джона Вільямса, принісши своїй команді нічию 1:1[16][17]. Однак після того, як він з'явився ще в трьох матчах у першому місяці сезону, він покинув Кардіфф, щоб вирушити на перегляд у «Мідлсбро» під керівництвом Браяна Робсона та «Фулгем» під керівництвом Кевіна Кігана[14][18], втім згодом повернувся у «Кардіфф Сіті»[19].

Зігравши лише один матч у сезоні 1999/00, Ерншоу був відданий в оренду шотландському клубу «Грінок Мортону» у січні 2000 року, щоб отримати ігрову практику[20]. Пізніше Ерншоу зізнався, що досвід у Мортоні допоміг йому: «Це змусило мене зрозуміти, що мені потрібно наполегливо працювати над своєю грою, щоб показати „Кардіфф Сіті“, що я можу стати хорошим гравцем»[19]. Під час оренди він зіграв три гри в Першому дивізіоні Шотландської футбольної ліги, забив двічі та одну гру у Кубку Шотландії проти «Рейнджерс»[21].

Наступний сезон став проривним для Ерншоу, оскільки він зарекомендував себе в основній команді «Кардіффа», забивши 25 голів у всіх змаганнях, включаючи хет-трики в матчі чемпіонату проти «Торкі Юнайтед» і матчі третього раунду Кубка Англії проти «Бристоль Роверз»[15]. Завдяки своїй формі він отримав нагороду найкращому молодому гравцю року «Кардіффа Сіті» і потрапив до символічної збірної Третього дивізіону Футбольної ліги[14]. У сезоні 2002/03 Ерншоу забив у день відкриття сезону у ворота «Олдем Атлетік» (2:1) і знову провів плідний сезон, зробивши ще два хет-трики в матчах проти «Квінз Парк Рейнджерс» і «Транмер Роверс», а також відзначився шістьма дублями, завдяки чому «Кардіфф» вийшов до Першого дивізіону після перемоги над «Квінз Парк Рейнджерс» у фіналі плей-офф на стадіоні «Мілленіум»[22][23]. Він завершив сезон з 35 голами у всіх змаганнях, незважаючи на те, що забив лише один гол у своїх останніх одинадцяти матчах, побивши клубний рекорд за кількістю голів, забитих за один сезон, який раніше належав Г'ю Фергюсону (32 голи в сезоні 1926/27). Його 31 гол у матчах чемпіонату також побив клубний рекорд 56-річної давності, який раніше належав Стену Річардсу[14][24]. Наприкінці сезону Ерншоу був визнаний найкращим молодим валлійським футболістом року та був включений до символічної збірної Другого дивізіону за версією ПФА[25].

Наступного сезону Ерншоу продовжив свою результативну серію і забив 26 голів, включаючи чотири голи «Джиллінгему» (5:0) в чемпіонаті і хет-трик проти «Лейтон Оріента» у Кубку ліги[26].

Його постійна бомбардирська форма привернула увагу багатьох клубів, включаючи шотландський «Селтік» і клуби Прем'єр-ліги «Фулгем», «Чарльтон Атлетік» та «Астон Вілла»[27]. Голова «Кардіффа» Сем Гаммам рішуче чинив опір будь-яким потенційним переходам Ерншоу і в якийсь момент заявив, що «Мене повісять у центрі міста», якщо його продадуть[28].

«Вест-Бромвіч Альбіон» ред.

Однак на початку наступного сезону Ерншоу був проданий у «Вест-Бромвіч Альбіон» за 3 мільйони фунтів стерлінгів + бонуси[29]. У липні 2007 року ФІФА оштрафувала його агента Мела Івса на 30 000 швейцарських франків (£12 250) за його роль у трансфері. Івса визнали винним у тому, що він виконував угоди як свого клієнта (Ерншоу), так і клубу купівлі (ВБА)[30].

Ерншоу дебютував за нову команду в грі проти «Ліверпуля» (0:3) 11 вересня 2004 року, вийшовши на заміну в другому таймі[31]. Він забив свої перші голи за «Альбіон» у своєму сьомому матчі, відзначившись дублем у воротах «Саутгемптонаі» 6 листопада 2004 року та забив у наступних двох матчах клубу проти «Мідлсбро» та «Арсеналу»[32]. Його перший і єдиний хет-трик у Прем'єр-лізі він зробив проти «Чарльтон Атлетік» 19 березня 2005 року після того, як вийшов на заміну за 30 хвилин до кінця гри[33], ставши першим гравцем «Вест Брома», який відзначився хет-триком у Прем'єр-лізі[34]. Також Ерншоу став єдиним гравцем, який забивав хет-трики у всіх чотирьох професійних дивізіонах Англії, в Кубку Англії, Кубку Ліги та в міжнародних матчах[16]. Хоча такі голи допомогли клубу зберегти місце у Прем'єр-лізі, менеджер Браян Робсон вважав за краще використовувати його з лави запасних як джокера, а не як основного гравця. Тим не менш, Ерншоу став найкращим бомбардиром ВБА в тому сезоні з 14 голами, що принесло йому трофей Ронні Аллена[35].

Він залишився у складі команди протягом сезону 2005/06 років, хоча «Вест-Бромвіч» підписав кілька нових форвардів, включаючи Дьйомансі Камара та Нетана Еллінгтона. У грудні 2005 року Ерншоу подав два запити на трансфер, але обидва були відхилені[36][37]. Однак у січні 2006 року менеджер Браян Робсон заявив, що Ерншоу буде дозволено піти, якщо буде запропонована справедлива плата за трансфер[38]. Після свого уходу з команди Ерншоу розкритикував Робсона за відсутність наданих йому можливостей. Робсон відкинув претензії Ерншоу і прокоментував, що «відсотки, коли я використовував Ерншоу, порівняно з балами, які ми зібрали, просто не сумуються»[39].

«Норвіч Сіті» ред.

У останній день зимового трансферного вікна, 31 січня 2006 року, Ерншоу підписав контракт на три з половиною роки з «Норвіч Сіті», який заплатив за гравця 2,75 мільйона фунтів стерлінгів[40][41]. Підписаний на заміну Діну Ештону[42], після дебюту в грі проти «Іпсвіч Тауна» (1:2) 5 лютого 2006 року, Ерншоу відкрив свій гольовий рахунок у футболці «Норвіча» дублем в кінці домашньої гри з «Брайтоном» (3:0) 14 лютого 2006 року[43] і забив ще шість голів у решті матчів сезону 2005/06[42].

Наступного сезону він продовжив багато забивати, включаючи дублі проти «Барнслі», «Саутенд Юнайтед» і «Вулвергемптон Вондерерз»[44], а до січня 2007 року Ерншоу став найкращим бомбардиром дивізіону з 17 голами. Незабаром на тренуванні він отримав серйозну травму паху, що, як очікувалося, виключить його з гри на решту сезону[45]. Однак у квітні він повернувся до основної команди і забив свої 18-й і 19-й голи в сезоні проти «Лестер Сіті»[46] та «Шеффілд Венсдей»[47].

«Дербі Каунті» ред.

Висока результативність Крншоу у складі «Норвіча» привела до того, що новачок Прем'єр-ліги «Дербі Каунті» погодився побити свій трансферний рекорд[42], який раніше належав трансферу Сета Джонсона з «Кру Александри» за 3 мільйони фунтів стерлінгів, підписавши Ерншоу з «Норвіч Сіті» за 3,5 мільйона фунтів стерлінгів 29 червня 2007 року[48]. 11 серпня 2007 року він дебютував за новий клуб в грі проти «Портсмута» (2:2)[49]. Втім у новій команді Роберт не показував своєї результативності і перший гол за клуб забив лише 26 січня 2008 року в Кубку Англії проти «Престон Норт-Енд» (1:4)[50], а 28 квітня 2008 року він забив свій єдиний гол у Прем'єр-лізі за клуб у домашній грі з «Арсеналом» (2:6)[51]. Протягом цього невдалого сезону Ерншоу провів лише сім ігор у старті і ще 17 разів виходив на заміну. На останній матч сезону проти «Редінга» Ерншоу залишився поза складом, коли з'ясувалося, що гравцем зацікавились два клуби[52], «Ноттінгем Форест» і «Шеффілд Юнайтед»[53]. Ерншоу пізніше заявив, це був один із його найгірших сезонів у футболі[54].

«Ноттінгем Форест» ред.

 
Ерншоу в у складі «Ноттінгем Форест», 2010 рік.

У травні 2008 року, менше ніж через рік після підписання контракту з «Дербі», Ерншоу приєднався до «Ноттінгем Форест» за 2,65 мільйона фунтів стерлінгів, підписавши трирічну угоду[55]. Він дебютував у новій команді в грі з «Редінгом» (0:0) 10 серпня 2008 року[56] і забив свої перші голи за «Форест» у матчі першого раунду Кубка ліги вдома з «Моркемом», відзначившись дублем 13 серпня 2008 року[57]. Перший гол Ерншоу в Чемпіоншипі за «Форест» був забитий 23 серпня 2008 року під час їхньої перемоги над «Вотфордом» з рахунком 3:2 на «Сіті Граунд»[58][59][60]. Він зробив свій перший хет-трик за «Ноттінгем Форест» 5 грудня 2009 року у грі з «Лестер Сіті» (5:1)[61].

У сезоні 2010/11 років Ерншоу невдало стартував, забив лише один гол у тринадцяти матчах. Однак його результати поступово покращились, і він забив шість голів в останніх дванадцяти іграх. Загалом він забив 43 голи в 111 матчах за «Форест», що робить його одним із найуспішніших нападників команди останніх років[62].

Повернення до «Кардіфф Сіті» ред.

 
Ерншоу у складі «Кардіфф Сіті». 2011 рік.

6 липня 2011 року Ерншоу знову приєднався до рідного «Кардіфф Сіті» у статусі вільного агента[63] після невдалих переговорів з «Ноттінгем Форест» щодо продовження контракту.

Ерншоу перший матч після повернення зіграв 7 серпня проти «Вест Гем Юнайтед» (1:0)[64], а перший гол забив наступного туру у домашній грі з «Бристоль Сіті» (3:1). 20 серпня він забив свій 200-й гол у матчі з «Бернлі» (1:1), зрівнявши рахунок[65].

Втім у другій частині сезону Ерншоу поступився місцем в основі Кенні Міллеру і переважно став виходити на заміну на останніх хвилинах гри, до кінця сезону.

«Маккабі» (Тель-Авів) ред.

20 вересня 2012 року Ерншоу перейшов до «Маккабі» з Тель-Авіва в оренду на сезон і отримав футболку під номером 19[66]. Після приєднання до «Маккабі», Ерншоу заявив, що оренда зробить його кращим гравцем, коли він повернеться в «Кардіфф Сіті», і сказав, що у нього є шанс попрацювати зі спортивним директором клубу Йорді Кройффом[67].

Дебютував у клубі, вийшовши на заміну у другому таймі, у переможному (4:0) матчі проти «Хапоеля Іроні» (Кір'ят-Шмона) 24 вересня 2012 року, а свій перший гол забив у грі з «Ашдодом» (2:1) два тижні по тому.

Ерншоу перебував у клубі під час чергового військового загострення між Ізраїлем і Сектором Газа, під час якого він висловив шок від ракетного обстрілу міста, сказавши: «Я подивився на цих хлопців, які прослужили багато років в армії. Вони точно знали, що відбувається. Один із них кричав, що ми повинні сховатися біля вбиральні, тож ми просто побігли за ними. Потім ми почули гучний удар „Залізного купола“ — нової системи захисту, яка використовується для перехоплення ракет. Тоді ми повинні були захищатися від осколків, що падають»[68].

Після повернення Ерншоу до «Кардіффа», головний тренер клубу Малкі Маккей у січні 2013 року заявив, що футболіст покине клуб[69].

«Торонто» ред.

28 лютого 2013 року Ерншоу підтвердив, що покинув «Кардіфф Сіті», щоб приєднатися до канадського клубу MLS «Торонто»[70]. Через два дні він дебютував у виїзній грі проти «Ванкувер Вайткепс» (0:1)[71]. Наступного тижня, 9 березня, Ерншоу забив два перші голи за клуб у домашній перемозі над «Спортингом Канзас-Сіті» з рахунком 2:1, що допомогло новому менеджеру Раяну Нельсену здобути першу тренерську перемогу[71]. Ерншоу був названий гравцем тижня MLS за його гру[72].

«Блекпул» ред.

21 березня 2014 року Ерншоу приєднався до команди англійського Чемпіоншипу «Блекпул» за короткостроковою угодою до кінця сезону 2013/14[73]. Він зіграв за клуб лише один раз, вийшовши на заміну замість Елліота Грандена у грі чемпіонату проти «Болтон Вондерерз» (0:1) 25 березня 2014 року[74] і по завершенні сезону покинув клуб[75].

«Чикаго Файр» ред.

15 серпня 2014 року Ерншоу повернувся в MLS, перейшовши в «Чикаго Файр» у статусі вільного агента[76]. Вісім днів по тому він забив свій перший гол за «Фаєр» в грі проти свого колишнього клубу «Торонто» (2:2).

«Ванкувер Вайткепс» ред.

У лютому 2015 року Ерншоу пройшов перегляд у канадському «Ванкувер Вайткепс», зігравши у їхньому товариському матчі зі «Стабеком» (3:2)[77]. 25 березня клуб оголосив про його підписання[78]. Ерншоу дебютував за команду, вийшовши на заміну у матчі проти «Портленд Тімберз» три дні потому і забив переможний гол на 90-й хвилині після першого дотику до м'яча[79][80].

Його другий гол був забитий також з заміни у компенсований час, у ворота «Х'юстон Динамо» (3:0)[81].

28 січня 2016 року Ерншоу оголосив про завершення кар'єри[82]. Його призначили головним тренером команди Ванкувера U-14 Pre-Residency[83].

Виступи за збірні ред.

 
Аарон Ремзі, Гарет Бейл, Роберт Ерншоу та Крейг Белламі на передматчевому тренуванні збірної Уельсу. 2011 рік.

Незважаючи на те, що Ерншоу народився в Замбії, він вирішив представляти Уельс на міжнародному рівні: «Я довго думав, що робити, але Уельс був моєю країною. Там я виріс»[11]. Боббі Гоулд, який тренував збірну до 1999 року, заявив, що він переконав Ерншоу виступати за Уельс і допоміг йому подолати занепокоєння щодо потенційного ігрового часу[84].

У 1998—2001 роках Роберт виступав за молодіжну збірну Уельсу, провівши 10 матчів і забив один гол у ворота Білорусі (1:4)[84].

За основну збірну Ерншоу дебютував під керівництвом Марка Г'юза у травні 2002 року, забивши у першому ж матчі переможний гол у ворота Німеччини (1:0) на стадіоні «Мілленіум» і був визнаний найкращим гравцем матчу[85].

Ерншоу став ключовим гравцем збірної Уельсу під час відбіркової кампанії на Євро-2004, а у товариській грі з Шотландією (4:0) у лютому 2004 року відзначився хет-триком[86].

За десять років він зіграв за Уельс 59 ігор, а 25 травня 2011 року був капітаном команди у грі проти Шотландії на Кубку націй[87]. 6 вересня 2011 року під час відбіркового матчу на Євро-2012 проти Англії (0:1) він вийшов на заміну і не влучив з кількох метрів у порожні ворота, через що Англія змогла перемогти 1:0[88].

З серпня 2012 року Ерншоу не грав за збірну і у березні наступного року заявив, що все ще хоче виступати у її складі[89], після чого повторив це у жовтні[90], втім більше за збірну він так і не зіграв.

Тренерська кар'єра ред.

Після роботи молодіжним тренером у «Ванкувер Вайткепс»[91], 30 січня 2018 року Ерншоу був оголошений помічником головного тренера «Фресно» з United Soccer League напередодні їхнього першого сезону[92].

20 грудня 2021 року Роберт Ерншоу приєднався до команди Чемпіонату USL «Орандж Каунті», ставши також помічником тренера.

Статистика ред.

Клуб ред.

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок ліги Інше Всього
Дивізіон Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
Кардіфф Сіті[93] 1997–98 Третій дивізіон 5 0 – – – 5 0
1998–99 5 1 1 0 – – 6 1
1999–00 Другий дивізіон 6 1 – – – 6 1
2000–01 Третій дивізіон 36 19 4 6 1 0 – 41 25
2001–02 Другий дивізіон 32 12 3 2 1 1 – 36 15
2002–03 49 31 4 1 2 3 – 55 35
2003–04 Перший дивізіон 46 21 1 0 2 5 – 49 26
2004–05 Чемпіоншип 4 1 – 1 1 – 5 2
Всього 183 86 13 9 7 10 – 203 105
Грінок Мортон 1999–00 Перший дивізіон 3 2 1 0 – – 4 2
Вест-Бромвіч Альбіон 2004–05[94] Прем'єр-ліга 31 11 3 3 – – 34 14
2005–06[95] 12 1 1 0 3 2 – 16 3
Всього 43 12 4 3 3 2 – 50 17
Норвіч Сіті 2005–06 Чемпіоншип 15 8 – – – 15 8
2006–07 30 19 1 0 1 0 – 32 19
Всього 45 27 1 0 1 0 – 47 27
Дербі Каунті 2007–08 Прем'єр-ліга 22 1 2 1 1 0 – 25 2
Ноттінгем Форест 2008–09 Чемпіоншип 32 12 2 2 2 3 – 36 17
2009–10 34 17 1 0 2 0 – 37 17
2010–11 36 9 2 0 0 0 – 38 9
Всього 102 38 5 2 4 3 – 111 43
Кардіфф Сіті 2011–12[93] Чемпіоншип 19 3 1 1 1 0 1 0 22 4
Маккабі (Тель-Авів) 2012–13 Прем'єр-ліга 10 2 0 0 1 1 – 11 3
Торонто 2013[96] MLS 26 8 0 0 0 0 – 26 8
Блекпул 2013–14 Чемпіоншип 1 0 0 0 0 0 – 1 0
Чикаго Файр 2014[96] MLS 5 3 0 0 0 0 – 5 3
Ванкувер Вайткепс 2015[96] MLS 9 2 0 0 1[97] 0 4[98] 0 14 2
Загалом 468 184 27 16 19 16 5 0 519 216

Голи за збірну ред.

[99]

Список голів, забитих Робертом Ерншоу за збірну Уельсу
№ Дата Місце проведення Суперник Рахунок Результат Турнір
1 14 травня 2002 року Міленіум, Кардіфф, Уельс   Німеччина 1–0 1–0 Товариський матч
2 12 лютого 2003 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Боснія і Герцеговина 1–1 2–2 Товариський матч
3 11 жовтня 2003 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Сербія та Чорногорія 2–3 2–3 Кваліфікація до Євро-2004
4 18 лютого 2004 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Шотландія 1–0 4–0 Товариський матч
5 2–0
6 3–0
7 31 березня 2004 року Стадіон Ференца Пушкаша, Будапешт, Угорщина   Угорщина 2–1 2–1 Товариський матч
8 8 вересня 2004 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Північна Ірландія 2–2 2–2 Кваліфікація на чемпіонат світу 2006 року
9 13 жовтня 2004 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Польща 1–0 2–3 Кваліфікація на чемпіонат світу 2006 року
10 27 травня 2006 року UPC-Arena, Грац, Австрія   Тринідад і Тобаго 1–1 2–1 Товариський матч
11 2–1
12 11 жовтня 2006 року Мілленіум, Кардіфф, Уельс   Кіпр 2–0 3–1 Кваліфікація до Євро-2008
13 17 жовтня 2007 року Стадіон Сан-Марино, Серравалле, Сан-Марино   Сан-Марино 1–0 2–1 Кваліфікація до Євро-2008
14 29 травня 2009 року Parc y Scarlets, Лланеллі, Уельс   Естонія 1–0 1–0 Товариський матч
15 25 травня 2011 року Авіва, Дублін, Республіка Ірландія   Шотландія 1–0 1–3 Кубок націй 2011
16 27 травня 2011 року Стадіон Авіва, Дублін, Республіка Ірландія   Північна Ірландія 2–0 2–0 Кубок націй 2011

Досягнення ред.

Індивідуальні ред.

Рекорд хет-триків ред.

Він єдиний гравець, який забивав хет-трики в Прем'єр-лізі та трьох нижчих професіональних дивізіонах країни, Кубку Англії, Кубку Ліги та в матчі збірних[107].

  • Прем'єр-ліга, за «Вест Бромвіч Альбіон» проти «Чарльтона» (19 березня 2005)[33]
  • Чемпіоншип (дивізіон 2), за «Кардіфф Сіті» проти «Джиллінгема» (13 вересня 2003)[108] і за «Ноттінгем Форест» проти «Лестер Сіті» (5 грудня 2009)[61]
  • Перша ліга (дивізіон 3), за «Кардіфф Сіті» проти КПР (29 листопада 2002)[109] та проти «Транмер Роверз» (14 березня 2003)[110]
  • Друга ліга (дивізіон 4), за «Кардіфф Сіті» проти «Торкі Юнайтед» (2 грудня 2000)[111]
  • Кубок Англії, за «Кардіфф Сіті» проти «Бристоль Роверз» (19 листопада 2000)[112]
  • Кубок ліги, за «Кардіфф Сіті» проти «Бостон Юнайтед» (11 вересня 2002)[113] та проти «Лейтон Орієнт» (12 серпня 2003)[114]
  • Національні збірні, за Уельс проти Шотландії (18 лютого 2004)[86]

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ BDFA
  3. ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. ↑ а б в г д Terry Phillips (20 листопада 2010). Earnie Recalls His African Adventure. South Wales Echo. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  5. ↑ а б Robert Earnshaw Special: Castaway Who Came Back to Be the Prince. South Wales Echo. 8 травня 2003. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  6. ↑ а б в Terry Phillips (8 травня 2003). Football: Robert Earnshaw Special: Family Roots Prove It's All in the Genes. South Wales Echo. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  7. ↑ Kalusha heads CAF Technical and Development committee. Lusaka Times. 9 травня 2017. Процитовано 12 травня 2018.
  8. ↑ Pipe Can Dream of Big Future. South Wales Echo. 19 листопада 2002. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  9. ↑ We taught him everything he flippin' knows!'. South Wales Echo. 15 травня 2002. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  10. ↑ Club Finally gets its own Facilities. Campaign Series. 24 серпня 2011. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  11. ↑ а б Terry Phillips (31 березня 2015). The Robert Earnshaw interview: Cardiff City legend on football, life and his beloved Bluebirds. WalesOnline. Процитовано 12 травня 2018.
  12. ↑ Earnie Remembers His Early Days on the Street in Zambia with the Plastic-Bag Ball. South Wales Echo. 9 лютого 2012. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  13. ↑ Anthony Woolford (20 березня 2003). Man Utd Failed to Follow Up Initial Interest in Earnie; Red Devils Loss Turns out to Be Bluebirds Star Gain. South Wales Echo. Архів оригіналу за 13 May 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  14. ↑ а б в г Hayes, Dean (2006). The Who's Who of Cardiff City. Derby: Breedon Books. с. 53—54. ISBN 1-85983-462-0.
  15. ↑ а б Shepherd, Richard (2002). The Definitive: Cardiff City F.C. Nottingham: SoccerData Publications. с. 97—103. ISBN 1-899-46817-X.
  16. ↑ а б Chris Wathan (29 січня 2016). Cardiff City legend Robert Earnshaw: These are the 10 greatest moments of my football career. WalesOnline. Процитовано 14 травня 2018.
  17. ↑ Terry Phillips (8 травня 2003). Earnie's Fabulous Five. South Wales Echo. Архів оригіналу за 14 May 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  18. ↑ Phil Blanche (20 січня 2004). Not the First Time Cottagers Have Expressed Interest in City Star. The Western Mail. Архів оригіналу за 14 May 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  19. ↑ а б Mario Risoli (21 березня 2003). Frankly Speaking, I Handled Little Earnie Just Right. The Western Mail. Архів оригіналу за 15 May 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  20. ↑ Morton made me a man says Earnshaw. The Herald. 18 лютого 2004. Процитовано 14 травня 2018.
  21. ↑ Матчі, які зіграв Роберт Ерншоу у сезоні 1999/2000. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 14 травня 2018.
  22. ↑ Матчі, які зіграв Роберт Ерншоу у сезоні 2002/2003. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 14 травня 2018.
  23. ↑ Cardiff seal promotion. BBC Sport. 25 травня 2003. Процитовано 14 травня 2018.
  24. ↑ Earnie sends records tumbling. BBC Sport. BBC. 22 березня 2003. Процитовано 12 жовтня 2008.
  25. ↑ Wigan dominate PFA team. BBC Sport. BBC. 28 квітня 2003. Процитовано 9 жовтня 2008.
  26. ↑ Матчі, які зіграв Роберт Ерншоу у сезоні 2003/2004. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 15 травня 2018.
  27. ↑ Ian Hunt (22 квітня 2004). Hammam: I'm Not Talking about Earnie and Celtic. The Western Mail. Архів оригіналу за 16 May 2018. Процитовано 15 травня 2018.
  28. ↑ Promotion and Stadium Key to Striker's Stay with Bluebirds. South Wales Echo. 10 січня 2003. Архів оригіналу за 16 May 2018. Процитовано 15 травня 2018.
  29. ↑ Earnshaw signs for Baggies. BBC Sport. BBC. 30 серпня 2004. Процитовано 28 квітня 2007.
  30. ↑ Conn, David (17 липня 2007). Agent fined £12,000 by FIFA for dual role in Earnshaw move. London: guardian.co.uk. Процитовано 3 червня 2008.
  31. ↑ Liverpool 3–0 West Brom. BBC Sport. BBC. 11 вересня 2004. Процитовано 29 червня 2007.
  32. ↑ Craig Birch (28 січня 2016). Robert Earnshaw retires: His time at West Brom. Express & Star. Процитовано 16 травня 2018.
  33. ↑ а б Thomas, Russell (21 березня 2005). Earnshaw gives Robson hope of a happy ending. The Guardian. London. Процитовано 4 листопада 2011.
  34. ↑ Matthews, Tony (2007). West Bromwich Albion: The Complete Record. Breedon Books. с. 382—386. ISBN 978-1-85983-565-4.
  35. ↑ Wallwork wins Player-of-the-Year award. wba.premiumtv.co.uk. West Bromwich Albion F.C. 18 травня 2005. Архів оригіналу за 4 April 2018. Процитовано 17 червня 2008.
  36. ↑ Earnshaw transfer request refused. BBC Sport. BBC. 15 грудня 2005. Процитовано 4 листопада 2011.
  37. ↑ Baggies snub new Earnshaw request. BBC Sport. BBC. 30 грудня 2005. Процитовано 4 листопада 2011.
  38. ↑ Baggies prepared to sell Earnshaw. BBC Sport. BBC. 6 січня 2006. Процитовано 4 листопада 2011.
  39. ↑ John Curtis (3 лютого 2006). Earnshaw didn't do it for us - Robson. Daily Post. Архів оригіналу за 16 May 2018. Процитовано 15 травня 2018.
  40. ↑ Norwich finalise Earnshaw switch. BBC Sport. BBC. 31 січня 2006. Процитовано 28 квітня 2007.
  41. ↑ James, Stuart; Fifield, Dominic (1 лютого 2006). Earnshaw escapes Albion with £3.5m move to Norwich. The Guardian. London. Процитовано 4 листопада 2011.
  42. ↑ а б в Former Norwich City striker Rob Earnshaw set to try coaching after announcing retirement. Eastern Daily Press. 29 січня 2016. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  43. ↑ Norwich 3–0 Brighton. BBC Sport. BBC. 14 лютого 2006. Процитовано 4 листопада 2011.
  44. ↑ Матчі, які зіграв Роберт Ерншоу у сезоні 2006/2007. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 1 вересня 2018.
  45. ↑ Earnshaw likely to sit out season. BBC Sport. BBC. 18 січня 2007. Процитовано 26 квітня 2007.
  46. ↑ Leicester 1–2 Norwich. BBC Sport. BBC. 14 квітня 2007. Процитовано 4 листопада 2011.
  47. ↑ Warner's tale of woe. London: The Telegraph. 7 травня 2007. Процитовано 4 листопада 2011.
  48. ↑ Derby sign £3.5m striker Earnshaw. BBC Sport. BBC. 29 червня 2007. Процитовано 29 червня 2007.
  49. ↑ Davis, Gareth (11 серпня 2007). Derby 2–2 Portsmouth. dcfc.premiumtv.co.uk. Derby County F.C. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 13 серпня 2007.
  50. ↑ I'd Rather Be In A Winning Team. dcfc.premiumtv.co.uk. Derby County F.C. 26 січня 2008. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 26 січня 2008.
  51. ↑ Davis, Gareth (28 квітня 2008). Derby County 2–6 Arsenal. dcfc.co.uk. Derby County F.C. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 6 травня 2008.
  52. ↑ Rams accept bid for Earnshaw. Sky Sports. British Sky Broadcasting. 1 травня 2008. Архів оригіналу за 14 May 2008. Процитовано 11 травня 2008.
  53. ↑ O'Rourke, Peter (1 травня 2008). Duo battle for Earnshaw. Sky Sports. British Sky Broadcasting. Процитовано 11 травня 2008.
  54. ↑ Cooper, Barry (13 березня 2018). There was so much history and I wanted to be part of that. Nottingham Post. Процитовано 1 вересня 2018.
  55. ↑ Earnshaw Swoop Delights Chairman. nottinghamforest.premiumtv.co.uk. Nottingham Forest F.C. 30 травня 2008. Архів оригіналу за 4 April 2018. Процитовано 30 травня 2008.
  56. ↑ Kell, Tom (10 серпня 2008). Stalemate at City Ground. setantasports.com. Setanta Sports. Процитовано 10 серпня 2008.
  57. ↑ Nottingham Forest 4–0 Morecambe. BBC Sport. BBC. 13 серпня 2008. Процитовано 13 серпня 2008.
  58. ↑ Nottingham Forest 3–2 Watford. Sporting Life. 23 серпня 2008. Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 23 серпня 2008.
  59. ↑ Nott'm Forest 3–2 Watford. BBC Sport. BBC. 23 серпня 2008. Процитовано 4 листопада 2011.
  60. ↑ Earnshaw on the mark for Forest. thisisnottingham.co.uk. Nottingham Evening Post. 24 серпня 2008. Архів оригіналу за 8 February 2009. Процитовано 24 серпня 2008.
  61. ↑ а б McDermott, Tess (7 грудня 2009). Nottingham Forst's Robert Earnshaw salutes troops after hat-trick against Leicester. London: The Telegraph. Процитовано 4 листопада 2011.
  62. ↑ Past meetings | Swansea City v Nottingham Forest | Swansea. www.swanseacity.com (англ.). Процитовано 20 травня 2021.
  63. ↑ Earnie Rejoins Cardiff City. cardiffcityfc.co.uk. Cardiff City F.C. 6 липня 2011. Архів оригіналу за 6 April 2012. Процитовано 6 липня 2011.
  64. ↑ West Ham 0–1 Cardiff. BBC Sport. BBC. 7 серпня 2011. Процитовано 7 серпня 2011.
  65. ↑ Rob Earnshaw proud to reach goals landmark. BBC Sport. BBC. 20 серпня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
  66. ↑ Cardiff loan striker Rob Earnshaw to Maccabi Tel Aviv. BBC Sport. 20 вересня 2012. Процитовано 20 вересня 2012.
  67. ↑ Phillips, Terry (21 вересня 2012). Robert Earnshaw insisted Tel Aviv move was not the end of his Cardiff City career. Wales Online. Media Wales. Процитовано 25 вересня 2012.
  68. ↑ Life in Israel 'scary' for Welsh international Robert Earnshaw. BBC Sport. 20 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2013.
  69. ↑ Rob Earnshaw back from Israel but surplus to Cardiff City plans. BBC Sport. 4 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  70. ↑ Robert Earnshaw has joined MLS side Toronto FC. Sky Sports. British Sky Broadcasting. 28 лютого 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  71. ↑ а б MacMahon, Martin (2 березня 2013). Reds Fall Short. torontofc.ca. Toronto FC. Архів оригіналу за 6 березня 2013. Процитовано 10 березня 2013.
  72. ↑ Girard, Daniel (11 березня 2013). Toronto FC striker Robert Earnshaw Wins MLS PLayer of the Week award. Toronto Star. Процитовано 11 березня 2013.
  73. ↑ Robert Earnshaw: Blackpool sign Wales international striker. BBC Sport. 21 березня 2014. Процитовано 16 травня 2018.
  74. ↑ Bolton Wanderers 1–0 Blackpool. BBC Sport. 25 березня 2014. Процитовано 16 травня 2018.
  75. ↑ Andrew Penman (4 липня 2014). Exiles boss dismisses Robert Earnshaw link. South Wales Argus. Процитовано 16 травня 2018.
  76. ↑ Chicago Fire Sign Welsh International Forward Robert Earnshaw. chicago-fire.com. 15 серпня 2014.
  77. ↑ Darren Mattocks scores first two goals of the preseason in 3–2 win over Stabæk Fotball. whitecapsfc.com/. Ванкувер Вайткепс. 25 лютого 2015. Процитовано 26 лютого 2015.
  78. ↑ Whitecaps FC add striker Robert Earnshaw. Vancouver Whitecaps FC. 25 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  79. ↑ Robert Earnshaw's 90th-minute winner propels Whitecaps FC to 2–1 win over Portland Timbers. Vancouver Whitecaps FC. Процитовано 29 березня 2015.
  80. ↑ Red Bulls on top, Earnshaw on target. FIFA.com. 29 березня 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 29 березня 2015.
  81. ↑ Whitecaps 3 Houston 0: Caps clinch crucial home playoff game. 26 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 January 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  82. ↑ Earnshaw retires after 18-year professional playing career, takes over as WFC U-14 head coach and club's strikers coach | Vancouver Whitecaps. whitecapsfc. Процитовано 7 серпня 2021.
  83. ↑ Robert Earnshaw Vancouver Whitecaps. 8 січня 2016. Процитовано 8 травня 2017.
  84. ↑ а б Ian Hunt (16 травня 2002). Gould Proud to Have Spotted Earnie's Potential for Wales. Архів оригіналу за 15 May 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  85. ↑ Earnshaw seals historic win. BBC Sport. BBC. 14 травня 2002. Процитовано 28 квітня 2007.
  86. ↑ а б Johnson, William (19 лютого 2004). Earnshaw spree sinks sorry Scotland. London: The Telegraph. Процитовано 4 листопада 2011.
  87. ↑ Robert Earnshaw 'honoured' to be Wales captain. BBC Sport. BBC. 24 травня 2011. Процитовано 4 листопада 2011.
  88. ↑ England v Wales: Robbie Earnshaw misses open goal – in pictures. London: The Telegraph. 7 вересня 2011. Процитовано 4 листопада 2011.
  89. ↑ Toronto's Rob Earnshaw retains hope of further Wales caps. BBC Sport. BBC. 5 березня 2013. Процитовано 11 жовтня 2013.
  90. ↑ Toronto striker Rob Earnshaw eager to help Wales cause. BBC Sport. BBC. 10 жовтня 2013. Процитовано 11 жовтня 2013.
  91. ↑ Robert Earnshaw: Ex-Wales striker joins Fresno FC as assistant boss. BBC Sport. 10 квітня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  92. ↑ Robert Earnshaw joins coaching staff for USL affiliate Fresno FC | Vancouver Whitecaps. whitecapsfc. Процитовано 7 серпня 2021.
  93. ↑ а б Robert Earnshaw: City Legend Retires. Cardiff City. Процитовано 2 червня 2021.
  94. ↑ All West Bromwich Albion players: 2005. www.11v11.com. Процитовано 9 листопада 2020.
  95. ↑ All West Bromwich Albion players: 2006. www.11v11.com. Процитовано 3 червня 2021.
  96. ↑ а б в Robert Earnshaw. MLS Soccer. Процитовано 2 червня 2021.
  97. ↑ Плей-оф Кубка MLS
  98. ↑ Ліга чемпіонів КОНКАКАФ
  99. ↑ Earnshaw, Robert. National Football Teams. Процитовано 6 квітня 2017.
  100. ↑ Bevan, Chris (26 лютого 2012). Cardiff 2–2 Liverpool. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 29 квітня 2012.
  101. ↑ Teams of the year. BBC Sport. 29 квітня 2001. Процитовано 25 квітня 2018.
  102. ↑ McKechnie, David (28 квітня 2003). Henry lands PFA award. The Guardian. London. Процитовано 25 квітня 2018.
  103. ↑ Henry retains PFA crown. BBC Sport. 25 квітня 2004. Процитовано 25 квітня 2018.
  104. ↑ Cardiff City FC Player of the Year Award Winners 1995-2019. My Football Facts}. Процитовано 2 червня 2021.
  105. ↑ English League Leading Goalscorers. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 31 жовтня 2010.
  106. ↑ Allen named Wales' player of the year. UEFA.com. 9 жовтня 2012. Процитовано 9 квітня 2016.
  107. ↑ Robert Earnshaw. cardiffcityfc.co.uk. Cardiff City F.C. Архів оригіналу за 29 May 2012. Процитовано 4 листопада 2011.
  108. ↑ Cardiff 5–0 Gillingham. BBC Sport. BBC. 13 вересня 2003. Процитовано 4 листопада 2011.
  109. ↑ QPR 0–4 Cardiff. BBC Sport. BBC. 29 листопада 2002. Процитовано 4 листопада 2011.
  110. ↑ Tranmere 3–3 Cardiff. BBC Sport. BBC. 14 березня 2003. Процитовано 4 листопада 2011.
  111. ↑ Torquay 1–4 Cardiff. BBC Sport. BBC. 3 грудня 2000. Процитовано 4 листопада 2011.
  112. ↑ Cardiff 5–1 Bristol Rovers. BBC Sport. BBC. 19 листопада 2000. Процитовано 4 листопада 2011.
  113. ↑ Boston Utd 1–5 Cardiff. BBC Sport. BBC. 11 вересня 2002. Процитовано 4 листопада 2011.
  114. ↑ Cardiff 4–1 Leyton Orient. BBC Sport. BBC. 12 серпня 2003. Процитовано 4 листопада 2011.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Ерншоу&oldid=40789968