Відкрити головне меню

«Римські діяння» (лат. Gesta Romanorum) — популярна на Заході за середньовіччя та раннього нового часу збірка екземплумів, складена латинською мовою, правдоподібно, в першій половині XIV століття для повчального читання та використання у проповідях.

Римські діяння
Gesta Romanorum
GestaRomanorum.Incip.jpg
Видання 1486 року
Мова латина
Написано перша пол. XIV ст.
Переклад Ростислав Паранько

Цей твір у Вікісховищі?

Зміст

Зміст і джерелаРедагувати

До «Римських діянь» увійшли, здебільшого в модифікованому вигляді, античні анекдоти, взяті з творів давньоримських авторів (вони становили початкове ядро збірки); оповіді та байки арабського, візантійського та індійського походження; скорочені версії елліністичних та середньовічних романів; житія святих та ін. Спільна формальна ознака більшості текстів – зачини, що містять реальні або вигадані імена правителів. Різнорідному матеріалові «Римських діянь» надають ідейної єдності алегоричні морально-богословські тлумачення сюжетів та персонажів, якими оповідання були доповнені на етапі компіляції збірки. Кількість оповідань різниться залежно від рукопису «Римських діянь»; усього під цією назвою відомо близько 300 різних текстів.

Першодруки і усталення «канонічного» складуРедагувати

Перші друковані видання «Римьких діянь» з’явилися наприкінці XV століття. Видання 1472 року, що побачило світ в Утрехті, містило 150 оповідань; розширена друкована версія «Римських діянь» вийшла 1473 року в Кельні й охопила 181 оповідання. Вміст цієї розширеної версії фактично набув статусу «канонічного» складу збірки й ліг в основу численних перевидань, а також багатьох перекладів.

Давні переклади (до 1800 року)Редагувати

Уже в XV столітті в рукописному обігу перебували переклади «Римських діянь» англійською, німецькою та чеською мовами. Найдавніший переклад, який вийшов друком, був голландською мовою (1481 рік); невдовзі з’явилися і перші друковані видання німецького (1498 рік) та англійського (початок XVI століття) перекладів. Один із англійських стародруків «Римських діянь» став джерелом для перекладу збірки валлійською мовою, що зберігся в рукописі, датованому 1600 роком. На початок XVI століття припадає створення і видання перекладу «Римських діянь» французькою мовою.

Переклад скороченої версії збірки (39 із 181 оповідань «канонічного» складу) польською мовою було вперше надруковано у 40-х роках XVI ст. у Кракові і неодноразово перевидано упродовж XVI —XVIII  ст. під назвою «Historye rozmaite Rzymskie».

Переклади «Римських діянь» на староукраїнську мову з польської вперше з’явилися в другій половині XVII століття, поширювалися в рукописах і використовувалися українськими проповідниками XVII — XVIII ст., які користувалися також латинськими чи польськими виданнями. На основі польського перекладу за посередництвом українського постали й російські рукописні версії збірки, що були популярними в Росії аж до 1917 року.

Найповніший відомий рукопис староукраїнського перекладу оповідок із Gesta Romanorum (так званий рукопис Самборини) походить з Карпат. До рукопису увійшло лише 39 оповідок[1]

На кінець XVII століття припадає поява першого неанонімного перекладу «Римських діянь» — угорською мовою. Його здійснив шляхтич із Трансільванії барон Янош Халлер і видав 1695 року в Клужі в складі своєї праці «Потрійна історія».

Рецепція в світовій літературіРедагувати

«Римські діяння» стали предметом творчого засвоєння і переробки вже у середньовічній англійській літературі: поети Джон Лідґейт і Томас Оклів створили віршовані версії окремих оповідань збірки.

Деякі новели «Декамерона» Джованні Боккаччо є секуляризованими адаптаціями екземплумів із збірки «Римські діяння», як-от третя новела першого дня чи перша новела десятого дня. Вільям Шекспір запозичив із «Римських діянь» сюжетну основу та окремі мотиви для своїх драматичних творів «Перикл, цар Тірський» та «Венеціанський купець».

Йоганн-Фрідріх Шиллер використав сюжети «Римських діянь» для своїх балад «Заручник» і «Фрідолін», а Вільям Морріс – для поем «Гордовитий король» і «Народжений бути королем» із циклу «Земний рай».

ЛітератураРедагувати

Наукові видання оригіналуРедагувати

  • Gesta Romanorum / Herausgegeben von Hermann Oesterley. Berlin, 1872
  • Die Gesta romanorum nach der Innsbrucker Handschrift von Jahre 1342 und vier Münchener Handschriften / Herausgegeben von Wilhelm Dick. Erlangen – Leipzig, 1890.

Наукові видання давніх перекладівРедагувати

Сучасні перекладиРедагувати

  • Gesta Romanorum or Entertaining Moral Stories / Translated... by the Rev. Charles Swan. London, 1824.
  • Gesta Romanorum. Das älteste Märchen und Legendenbuch des christlichen Mittelalters / Zum ersten Male vollständig... übertragen von Dr. Johann Georg Theodor Gräße. Dresden – Leipzig, 1842.
  • Gesta Romanorum / In Auswahl übersetzt und herausgegeben von Ilse und Johannes Schneider. Berlin, 1968.
  • Gesta Romanorum. Geschichten von den Römern. Ein Erzählbuch des Mittelalters / Erstmalig in vollständiger Übersetzung herausgegeben von Winfried Trillitzsch. Frankfurt am Main, 1973.
  • Gesta Romanorum. Lateinisch – Deutsch / Ausgewählt, übersetzt und herausgegeben von Rainer Nickel. Stuttgart, 1991.
  • Skutky Rimanov / Preložila Mariana Pauliny-Danielisová. Bratislava, 1978.
  • Средневековые латинские новеллы XIII в. / Издание подготовила С. В. Полякова. Ленинград, 1980.
  • Gesta Romanorum. Historie rzymskie / Spolszczył Paweł Hertz. Warszawa, 2001.
  • Gesta romanorum: exempla europeos del siglo XIV / Traducción de Jacinto Lozano Escribano. Madrid, 2004.
  • Діяння римські (Християнські притчі Середньовіччя) / Переклав з латини Ростислав Паранько. Львів, 2014.

ДослідженняРедагувати

  • Соколова Л. В. К вопросу о переводах на русский язык сборника «Римские деяния» // Труды отдела древнерусской литературы. Т. 36. Ленинград, 1981. С. 266-273.
  • Weiske Brigitte. Gesta Romanorum. Т. 1: Untersuchungen zu Konzeption und Überlieferung. Т. 2: Texte, Verzeichnisse. Tübingen, 1992.

ПриміткиРедагувати

  1. Франко І. Карпато-руське письменство XVII-XVIII вв. Львів, 1900. С. 91-95.

ПосиланняРедагувати