Рибинське водосховище (рос. Рыбинское водохранилище) — велике штучне озеро на річці Волга та її притоках Шексні і Молога.

Рибинське водосховище
Рибинське водосховище
Рибинське водосховище
58°22′ пн. ш. 38°26′ сх. д. / 58.367° пн. ш. 38.433° сх. д. / 58.367; 38.433Координати: 58°22′ пн. ш. 38°26′ сх. д. / 58.367° пн. ш. 38.433° сх. д. / 58.367; 38.433
Розташування
Країна  Росія
Регіон Ярославська область
Тверська область
Вологодська область
Геологічні дані
Тип Гідроелектростанція водосховища
Розміри
Площа поверхні 4580 км² км²
Висота 102.4 м  м
Глибина середня 5.6 м  м
Глибина макс. 28 м  м
Об'єм 25.4 км³ км³
Вода
Басейн
Водний басейн басейн Волгиd
Вливаються Волга, Шексна, Молога
Витікають Волга
Країни басейну Росія
Інше
Міста та поселення Череповець
Весьєгонськ
Рибінськ
Дамба, гребля Рибінська ГЕС
Geonames 499999
Код ДВР Росії 08010200421410000000072
Рибинське водосховище. Карта розташування: Росія
Рибинське водосховище
Рибинське водосховище (Росія)
Мапа

CMNS: Рибинське водосховище у Вікісховищі

Утворено водопідпорними спорудами Рибинського гідровузла, розташованого в північній частині Рибинська, які перекривають річища двох річок: Волги і Шексни. Гідровузол охоплює споруду Рибінської ГЕС потужністю 346 МВт (спочатку 330 МВт), збудовану на старому річищі Шексни; земляні руслові греблі та сполучні греблі, бетонну водозливну греблю і двонитковий шлюз, споруджений на річищі Волги. Значення водосховища: судноплавство, рибальство.

Близько 17 тисяч років тому на місці Рибінського водосховища було льодовикове озеро. Поступово воно обміліло, і виникла велика Молого-Шекснінська низовина[1].

Будівництво ред.

Рибінське водосховище планувалося як найбільше за площею штучне озеро у світі.

Будівництво Рибінського гідровузла почалося у 1935, біля села Перебори вище місця впадання Шексни у Волгу. Восени 1940 русло Волги перекрили, 13 квітня 1941 почалося наповнення чаші водосховища. Для завершення роботи довелося переселити на нові місця 130 000 осіб — жителів 663 селищ і міста Молога, затоплено три чверті території Весьєгонська. Заповнення тривало до 1947. У тому числі було затоплено 3645 км² лісів. На дні Рибінського водосховища покояться села, кладовища і навіть цілі села з церквами. В основному такі підводні села розташовані поблизу пошехонських і брейтовських берегів.

Після наповнення чаші Рибінського водосховища пішла під воду і була вилучена з господарського обороту восьма частина ярославської землі, у тому числі 80 тисяч га найкращих у Поволжі заплавних лук, трави яких за своєю якістю не поступалися травам з альпійських лук, понад 70 тис. га століттями оброблюваної ріллі, понад 30 тис. га високопродуктивних пасовищ, понад 250 тис. га грибних і ягідних лісів[2].

Сучасний стан ред.

Береги Рибінського водосховища переважно низькі, на його узбережжя тягнуться сирі луки, ліси, болота. Лише місцями по долинах затоплених річок можна зустріти обриви, порослі соснами. Висота хвиль сягає двох метрів. З появою Рибінського водосховища клімат в прилеглих до нього районах змінився. Літо стало більш вологим і прохолодним, перестали визрівати пшениця і льон. На зиму водосховище замерзає. Лід тримається з середини листопада до початку травня. Середня товщина льоду сягає 60-70 сантиметрів. Від північно-західної частини берега Рибінського водосховища досить часто відриваються великі пласти торфу, порослі рослинністю і навіть дрібними деревами. Вони автономно плавають по всій акваторії, створюючи мінібіосистеми.

Судовий фарватер йде далеко від берегів. Навігація триває в середньому 190 днів. Порти: Череповець — при впадінні у водосховищі річки Шексни, Вес'єгонськ — при впадінні річки Молога. Через Шексну водосховище пов'язано з Волго-Балтійської водяною системою.

Рибінське море — велетенська лабораторія Інституту біології внутрішніх вод РАН. У північно-західній його частині розташований Дарвінський заповідник, що спеціалізується на дослідженнях з впливу водосховища на природні комплекси південної тайги.

Примітки ред.

Посилання ред.