Реформи Володимира Великого

Реформи Володимира Великого — програма Володимира Святославича орієнтувалась на відновлення досягнень Аскольдової доби, але за нових умов кінця X — початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем.

Суть реформи полягала у ліквідації «племінних князівств». До кінця X століття Київська Русь складалась з ряду «племен», що зберігали свою автономію. Всього було 7 або 8 головних «племінних» утворень: поляни, сіверяни, деревляни, дреговичі, кривичі, в'ятичі й, можливо радимичі. Взаємини між верховною владою Києва й місцевою «племінною» адміністрацією ускладнювалися невиробленістю юридичної основи. Реформа, здійснена Ольгою в 946 р. після приборкання деревлян, повинна була визначити розмір данини та межі повинностей. Але це не усунуло причини проблем. Володимир ліквідував саму систему «племінних» князівств. Територію Русі він поділив на 8 адміністративних округів. Створено Новогородську, Київську , Переяславську, Чернігівську, Володимирську волості та інші. В кожну з них призначалася довірена особа, згодом — його сини або родичі. Таким чином, сини (родичі) Володимира діставали уділи не одразу, а після того як виростали.

Реформи Володимира Великого''' — програма [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] орієнтувалась на відновлення досягнень [[Аскольд]]ової доби, але за нових умов кінця X — початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем

Реформи Володимира Великого''' — програма [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] орієнтувалась на відновлення досягнень [[Аскольд]]ової доби, але за нових умов кінця X — початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем

Військова реформаРедагувати

Військова реформа Володимира спрямовувалася на посилення оборони держави. Мета її полягала в ліквідації «племінних» військових об'єднань і злитті воєнної системи з системою феодального землеволодіння. Великий князь роздавав земельні маєтності конкретним особам із зобов'язанням військової служби та організації оборони в масштабах тих володінь. Наслідки військової реформи виявилися дуже скоро і мали великий вплив на хід державних справ. З одного боку, вона дозволила створити могутній заслон на південних рубежах країни проти степовиків, а з другого — спричинила утворення нової або молодшої знаті — дружини, цілком залежної від великого князя. В давньоруському епосі новостворена знать була опорою Володимира на противагу родовому боярству.

Судова реформаРедагувати

Судова реформа Володимира полягала в розмежуванні єпископського та місцевого судів. Спроба ввести смертну кару за особливо тяжкі злочини зазнала невдачі.

Освітня реформаРедагувати

З прийняттям християнства освіта і шкільництво набули розвитку, завдяки чому Русь прилучилася до античної культури та науки. Перше свідчення про школи на Русі датоване 988 р. і пов'язане з її хрещенням. Князь Володимир відкрив при Десятинній церкві школу «книжного вчення», в якій навчалося 300 дітей. Вони функціонували як школи підвищеного типу, де викладали 7 вільних мистецтв. Навчання здійснювалося у процесі роботи з книжкою, з текстом. Молодь готували до діяльності в різних сферах державного, культурного та церковного життя.

Релігійна реформаРедагувати

Очевидний крах давньоруського язичництва примусив князя серйозно замислитися з приводу дальших кроків у релігійній сфері життя. Християнство було не єдиним варіантом. Реальна ситуація пропонувала цілий ряд інших альтернатив: юдаїзм, іслам, буддизм. Отже, питання полягало в тому, якій з релігійних систем віддати перевагу. На перше місце закономірно претендувало християнство, проповідуване переважною більшістю країн, з якими Русь мала найтісніші стосунки: з Візантією, Чехією, Польщею та іншими. Але існував ще й інший бік справи, з яким треба було рахуватися: прийняття християнства з Візантії створювало сприятливі умови Візантії для втручання у внутрішні справи Русі. Подібно до свого батька, Святослава, Володимир побоювався небажаних наслідків. З другого боку, християнство вже досить глибоко вкорінилося у самій Русі: християнами були Ольга та брати Володимира — Ярополк та Олег. Спочатку Володимир навіть зробив відчайдушну спробу запровадити на Русі іслам. Відомості про цей релігійний експеримент можна знайти у арабського письменника ал-Марвазі. Іслам не мав жодних коренів на Русі, це була віра абсолютна чужа для східних слов'ян.

За літописним переказом розповідається про прихід до Києва місіонерів від чотирьох найзначніших церков: ісламу-від Волзької Булгарії, католицтва — від Германії, юдаїзму — від Хозарії, православ'я — від Візантії. Місія мусульман, латинян, юдаїстів зазнала повної поразки. Найбільше Володимиру сподобалася промова грецького проповідника. Після хрещення киян, Володимир наказав ставити храми по тих місцях, де стояли ідоли. Першою збудував Василіанську церкву на Перуновому горбі в Києві. До новозбудованих церков князь призначив попів, привезених з Херсонеса, вони мали охрестити народ та саме місто.

ДжерелаРедагувати

  • Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.,Дніпро, 1989.
  • Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. К., 1988.