Відкрити головне меню

Релігійний синкретизм (від грец. συγκρητισμός — з'єднання, об'єднання) — поєднання різнорідних віронавчальних та культових положень у процесі взаємовпливу релігій в їх історичному розвитку[1][2][3].

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Термін «синкретизм» вперше застосував давньогрецький історик Плутарх[4] для характеристики поведінки критян, примирних розбіжності в період посилення зовнішньої небезпеки. В епоху Відродження в позитивному значенні злиття різних ідей (класичної спадщини з християнською теологією) термін сприйняв Еразм Роттердамський. У XVII столітті синкретизмом називали ідеї Георга Каликста за об'єднання християнських церков, між його прихильниками та опонентами виник синкретичний спір. Надалі в історії слово використовувалося в різних контекстах[5].

Поняття релігійного синкретизмуРедагувати

Релігійний синкретизм — це поєднання різнорідних навчань релігійного, антропологічного або космологічного характеру[6]. Поняття релігійного синкретизму аналогічно поняттю еклектизму в філософії[6][7].

В даний час поняття може отримувати негативні або позитивні конотації залежно від наукової і релігійної традиції[8][5]. На думку православних богословів, релігійний синкретизм як зовнішнє, неорганічне і штучне по'єднання не має ясного обрису духовних основ, або не пов'язується зі змістом фрагментів залучаються[9][2]. У публіцистиці термін «релігійний синкретизм» іноді вживається в значенні релігійної всеїдності[6].

ІсторіяРедагувати

Релігійний синкретизм — це загальнокультурне явище, відоме протягом всієї історії релігії від первісної доби[10] до сучасних нових релігійних рухів, що проявляється в поєднанні різнорідних віроповчальних та культових положень різних релігійних традицій, обумовлюючи основи віровчення[2][11].

Синкретична релігійна філософіяРедагувати

У релігієзнавстві до релігійно-філософського синкретизму також відносять містичні, окультні, спіритуалістичні та інші концепції[12], відмінні від традиційних релігійних напрямків. Для даних концепцій характерно об'єднання елементів різних релігій, поряд з науковими знаннями. Приклади релігійно-філософського синкретизму: олександрійська філософія[13], гностицизм, теософіяантропософія Рудольфа Штейнера, Агні-Йогу (або Живу Етику) Реріхів[14][6]. На основі синкретических релігійно-філософських вчень можуть виникати релігійні рухи[15]: так, на основі теософії Блаватської виникло понад 100 езотеричних релігійних рухів[16].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Религиозный синкретизм / Энциклопедия социологии, 2009
  2. а б в Religious syncretism — статья из Энциклопедия Британника
  3. Е. 
  4. William H. Swatos, Peter Kvisto.
  5. а б Charles Stewart.
  6. а б в г Синкретизм / В. Василенко. Краткий религиозно-философский словарь, 1996 г.
  7. Синкретизм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  8. Adam Kuper.
  9. Кураев, А. В. Вызов экуменизма / Диакон Андрей Кураев. — [3-е изд., испр. и доп.]. — Москва : Грифон, 2008. — 477, [2] с.; 22 см.
  10. А.
  11. William A. Dyrness, Veli-Matti Kärkkäinen.
  12. В некоторых источниках относимые также к философскому мистицизму, оккультной философии и т. 
  13. Поварнин С. И. Александрийская религиозная философия // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  14. Трефилов В.
  15. Забияко А.
  16. Melton J. G. Theosophy (religious phylosophy) — статья из Энциклопедия Британника

ЛітератураРедагувати