Адміністративний устрій України

опис структури адміністративно-територіального устрою України
(Перенаправлено з Регіони України)

Україна — унітарна держава, до складу якої входять 27 регіонів[1]: 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь[2]. Суверенітет держави поширюється на всю її територію — стаття 2 Конституції України[3]. На території України відсутні інші державні утворення, її територія, в межах існуючих кордонів — цілісна і недоторкана[3]. Автономна Республіка Крим, на відміну від інших областей, володіє дещо більшими правами у питаннях самоврядування[3].

Структура державного устрою

Згідно зі статтею 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села[4]. Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами[5]:

1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);

2) за своїм статусом — на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці — територіальні громади (міські, селищні, сільські). Крім того, АР Крим має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць;

3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міські, селищні і сільські територіальні громади), середнього рівня (райони) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Згідно чинного Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (1981) (всупереч Конституції) існує такий тип населеного пункту як селище міського типу (смт). Населення смт вважається міським. Також де-факто адміністративно-територіальними одиницями є території територіальних громад, хоча законодавчо вони ще не мають такого статусу.

Історія

Давні адміністративні одиниці

Період Адміністративні одиниці
До XIV століття Київська держава була поділена на удільні князівства, цей устрій зберігся також у великах князівствах, що розвинулися після занепаду Русі (таких як Галицько-Волинське). Закарпаття, що з середини XI століття належало до Угорського королівства, поділялося на комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. На території Криму існувала візантійська провінція Херсонес.
1434-1772 Велике князівство Литовське зберегло давній устрій,[6] а Польща запровадила поділ на воєводства, який пізніше перейняла також Литва і який утвердився у Речі Посполитій.[7] Територія Криму і частина інших приморських земель до 1783 року входили до Кримського ханства, поділене на 6 каймакамств.
1568-1812 Османська імперія використовувала поділ на еялети (на території України їх існувало три: Кафинський (1558-1774), Сілістрійський (1593-1812) та Подільський (1672-1699)).
1625-1781 Військо Запорозьке використовувало полковий устрій.[8]
1708-1923 Російська імперія поступово перевела підконтрольні українські землі на губернський устрій.[9]
1772-1918 В Австрії українські землі входили до коронних країв Королівства Галичини та Володимирії та Герцогства Буковини, поділені на повіти.[10][11][12] Закарпаття, що належало до Угорського королівства, продовжувало ділитися на комітати.[13]
1918 Українська Народна Республіка прийняла закон про новий територіальний устрій, за яким територія УНР мала бути поділеною на землі,[14] проте встановлення Гетьманату зашкодило втіленню реформи. ЗУНР використовувала австрійський поділ на повіти.[15]
1919-1939 В Польщі західноукраїнські землі було поділено на воєводства.[16] Закарпаття у складі Чехословаччини становило суб'єкт федерації — автономний край Підкарпатську Русь[17] Буковина у складі Румунії ділилася на жудеці[ru].
1923-1930 У 1920-х роках в УСРР було запроваджено тимчасовий поділ на губернії (1923-1925) та округи (1923-1930).[18] На території Криму існувала Кримська АРСР, яку 1944 року перетворили на область.
1941-1944 Під час німецької окупації у Другій світовій війні дистрикт Галичини та райхскомісаріат України було поділено на округи.
з 1930 1932 року замість поділу на округи (скасовані 1930) в Радянській Україні запровадили поділ на області, що є в основі сучасного устрою (зокрема на територіях Західної України (з 1939), Буковини (з 1940) та Закарпаття (з 1946). Крім областей у складі України існувала Молдавська АСРР (1924-40), а в лютому 1991 року на території Кримської області було утворено Автономну Республіку Крим.

Формування сучасного поділу

 
Історія адміністративних змін сучасної території України

Сучасна система областей та районів України сформована з 1932 року, коли були утворені перші 7 областей замість чинної до того адміністративної системи з 40 окру́гів та 406 районів (і 29 938 населених пунктів).

У березні 2014 року українська влада внаслідок російської агресії втратила контроль над окупованими Російською Федерацією АР Крим та м. Севастополем, влітку — над частиною Донецької та Луганської областей.

Станом на 1 жовтня 2018 року в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: АР Крим, 24 області, Київ та Севастополь, у складі яких нараховується 490 районів, 461 місто (з них 187 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 108 районів у містах, 883 селища міського типу, 28131 сільський населений пункт[19].

Для порівняння, станом на грудень 1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів, а на початок 2011 року — 490 районів, 459 міст (з них 180 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10278 сільських рад, 28457 сіл[20].

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову про скорочення кількості районів в Україні (Постанова набрала чинності 19 липня 2020 року[21]). Замість 490 районів було створено 136. У середньому у складі кожної області стало по 4-5 районів[22]. Території районів складаються з сільських, селищних та міських територіальних громад. Київ та Севастополь, а також більшість обласних центрів та деякі великі міста також поділяються на райони у містах. У складі територіальних громад можуть утворюватися старостинські округи, які об'єднують один або декілька населених пунктів (здебільшого сіл або селищ), які не є адміністративними центрами громад.

Нормативно-правове забезпечення

Станом на 1 лютого 2021 року підготовлений законопроєкт «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», який має замінити «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X[23].

Він законодавчо має врегулювати питання щодо порядку утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, назв населених пунктів та віднесення їх до певних категорій. Законопроєктом встановлюється трирівнева система адміністративно-територіального устрою України — регіональний рівень (АР Крим і області), субрегіональний рівень (райони), базовий рівень — міста, селища, села та допоміжний рівень — райони в містах. Також передбачене запровадження державної реєстрації адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Смт у разі прийняття проєкту закону мають перейти до категорії селищ, а існуючі селища — до категорії сіл. Також запропоновано перевести населені пункти Верховина, Голованівськ, Кельменці та Новоайдар до категорії міст.

Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. Проте жодним чином не йдеться про можливість утворення і ліквідацію областей, встановлення і зміну їх меж, найменування і перейменування. В п. 13 ст. 92 Конституції України йдеться про те, що виключно законами України визначається територіальний устрій України. Однак Закон України «Про територіальний устрій України» так до цього часу і не був прийнятий. Тому на сьогодні це питання залишається відкритим.

У травні 1997 був прийнятий Закон «Про місцеве самоврядування»[24]

В історичній ретроспективі.
В 1991 р. Президія Верховної Ради Української РСР зробила спробу прийняти новий нормативно-правовий акт замість Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. У зв'язку з цим Президія Верховної Ради Української РСР постановила передати проект «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР» на попередній розгляд Комісії Верховної Ради Української РСР з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування. Однак новий нормативно-правовий акт так і не був прийнятий.

Після прийняття Конституції України у 1996 р. народні депутати України Р. Безсмертний, І. Юхновський, В. Стретович запропонували проєкт Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій України”, який 15 липня 1997 р. був прийнятий за основу (картка/картка/вето).

Інші законопроєкти: 2005 (22 квітня 2005 р. проєкт закону Р. Безсмертного «Про територіальний устрій України» (у перших варіантах закон мав назву «Про адміністративно-територіальний устрій») опублікував на своїх шпальтах «Урядовий кур'єр»), 2009, 2010 (2010), 2012 (2012), 2013 (доопрацьований 2014), 2014, 2016 (2016), 2017, 2018, 2019 та 2020

Територіальні одиниці найвищого рівня

Прапор Герб Регіон Площа
(км²)
Населення

(01.01.2021)

Густота

населення
(осіб/км²)

Адм.

центр

Районів Громад Адмін.

поділ

    1 Автономна Республіка Крим 26 081 1 967 259** 75,43 Сімферополь 10 (14)* докладніше
    2 Вінницька область 26 513 1 529 123 57,67 Вінниця 6 63 докладніше
    3 Волинська область 20 144 1 027 397 51,0 Луцьк 4 54 докладніше
    4 Дніпропетровська область 31 974 3 142 035 98,27 Дніпро 7 86 докладніше
    5 Донецька область 26 517 4 100 280 154,63 Донецьк 8 66 докладніше
    6 Житомирська область 29 832 1 195 495 40,07 Житомир 4 65 докладніше
    7 Закарпатська область 12 777 1 250 129 97,84 Ужгород 6 64 докладніше
    8 Запорізька область 27 180 1 666 515 61,31 Запоріжжя 5 67 докладніше
    9 Івано-Франківська область 13 928 1 361 109 97,72 Івано-Франківськ 6 62 докладніше
    10 Київська область 28 131 1 788 530 63,58 Київ 7 69 докладніше
    11 Кіровоградська область 24 588 920 128 37,42 Кропивницький 4 49 докладніше
    12 Луганська область 26 684 2 121 322 79,5 Луганськ 8 37 докладніше
    13 Львівська область 21 833 2 497 750 114,4 Львів 7 73 докладніше
    14 Миколаївська область 24 598 1 108 394 45,06 Миколаїв 4 52 докладніше
    15 Одеська область 33 310 2 368 107 71,09 Одеса 7 91 докладніше
    16 Полтавська область 28 748 1 371 529 47,71 Полтава 4 61 докладніше
    17 Рівненська область 20 047 1 148 456 57,29 Рівне 4 64 докладніше
    18 Сумська область 23 834 1 053 452 44,2 Суми 5 51 докладніше
    19 Тернопільська область 13 823 1 030 562 74,55 Тернопіль 3 55 докладніше
    20 Харківська область 31 415 2 633 834 83,84 Харків 7 56 докладніше
    21 Херсонська область 28 461 1 016 707 35,72 Херсон 5 49 докладніше
    22 Хмельницька область 20 645 1 243 787 60,25 Хмельницький 3 60 докладніше
    23 Черкаська область 20 900 1 178 266 56,38 Черкаси 4 66 докладніше
    24 Чернівецька область 8097 896 566 110,73 Чернівці 3 52 докладніше
    25 Чернігівська область 31 865 976 701 30,65 Чернігів 5 57 докладніше
    26 Київ 839 2 962 180 3530,61 Київ 10 докладніше
    27 Севастополь 864 385 870** 446,61 Севастополь 4 докладніше
    UA Україна 603 628 43 941 483 72,8 Київ 136 (140)* 1469

*Зараз в окупованій АР Крим 14 районів, вони будуть ліквідовані після деокупації, а замість них буде створено 10 нових районів. Всього нових районів в Україні 136, з урахуванням існуючих районів АР Крим, що не ліквідовані, —  140.

**Населення Севастопольської міської ради та АР Крим вказане станом на 1 січня 2014 року.

Детальний адміністративний устрій (на 01.01.2022)

Всього населених

пунктів

29711 Представницький орган Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим

1
Міських поселень 1342 Всього місцевих рад: 1902
Сільських поселень 28369 у тому числі: обласних рад 22
міські міст зі спеціальним статусом 2

п.п.

Автономна Республіка Крим,

область,

місто зі

спеціальним статусом

Райони Райони

у містах

Тер.

громади

Населені пункти Ради
Всього

нас.

пунктів

Міські населені пункти Сільські населені пункти
Всього міста у т.ч. з

рай.

поділом

СМТ Всього с-ща села Всього Районні Районні

у містах

Територіальних громад
всього міські селищні сільські
1 АР Крим * 14 3 1019 72 16 1 56 947 30 917 314 14 3 297 16 38 243
2 Вінницька 6 63 1503 47 18 29 1456 127 1329 69 6 63 18 22 23
3 Волинська 4 54 1087 33 11 22 1054 1054 58 4 54 11 18 25
4 Дніпропетровська 7 18 86 1500 65 20 3 45 1435 60 1375 100 7 7 86 20 25 41
5 Донецька * 8 21 66 1298 183 52 4 131 1115 196 919 41 5 36 19 8 9
6 Житомирська 4 2 66 1668 55 12 1 43 1613 20 1593 70 4 66 12 22 32
7 Закарпатська 6 64 608 30 11 19 578 578 70 6 64 11 18 35
8 Запорізька 5 7 67 950 36 14 1 22 914 44 870 72 5 67 14 17 36
9 Івано-Франківська 6 62 805 39 15 24 766 20 746 68 6 62 15 23 24
10 Київська 7 69 1182 56 26 30 1126 5 1121 76 7 69 24 23 22
11 Кіровоградська 4 2 49 1029 39 12 1 27 990 16 974 55 4 2 49 12 16 21
12 Луганська * 8 4 37 926 146 37 1 109 780 102 678 22 4 18 4 11 3
13 Львівська 7 6 73 1928 78 44 1 34 1850 1 1849 80 7 73 39 16 18
14 Миколаївська 4 4 52 911 26 9 1 17 885 71 814 56 4 52 9 14 29
15 Одеська 7 4 91 1174 52 19 1 33 1122 22 1100 98 7 91 19 25 47
16 Полтавська 4 5 60 1839 36 16 2 20 1803 15 1788 67 4 3 60 16 20 24
17 Рівненська 4 64 1026 27 11 16 999 3 996 68 4 64 11 13 40
18 Сумська 5 2 51 1489 35 15 1 20 1454 52 1402 56 5 51 15 15 21
19 Тернопільська 3 55 1058 35 18 17 1023 1 1022 58 3 55 18 16 21
20 Харківська 7 9 56 1751 77 17 1 60 1674 138 1536 63 7 56 17 26 13
21 Херсонська 5 3 49 696 40 9 1 31 656 79 577 57 5 3 49 9 17 23
22 Хмельницька 3 60 1451 37 13 24 1414 5 1409 63 3 60 13 22 25
23 Черкаська 4 2 66 854 30 16 1 14 824 101 723 70 4 66 16 10 40
24 Чернівецька 3 52 417 19 11 8 398 398 55 3 52 11 7 34
25 Чернігівська 5 2 57 1509 45 16 1 29 1464 57 1407 62 5 57 16 24 17
26 Київ

м. Київ

10 1 1 1 1 1
27 Севастополь

м. Севастополь*

4 32 3 2 1 1 29 1 28 11 4 2 1 1 4
Всього 140 108 1469 29711 1342 460 24 881 28369 1166 27203 1880 133 22 1720 386 467 870

За даними офіційного порталу Верховної Ради України[25].

Міста не враховані у таблиці у графі «міста», бо в них міські ради не утворені і вони не входять до складу територіальних громад: Прип'ять та Чорнобиль. Всього міст в Україні — 461.

Міста з районним поділом, в яких районні ради у місті не утворені
Назва області Назва міста Районів

у місті

Районних

рад у місті

Дніпропетровська Дніпро 8 0
Дніпропетровська Кам'янське 3 0
Донецька Горлівка 3 0
Донецька Донецьк 9 0
Донецька Макіївка 5 0
Донецька Маріуполь 4 0
Житомирська Житомир 2 0
Запорізька Запоріжжя 7 0
Луганська Луганськ 4 0
Львівська Львів 6 0
Миколаївська Миколаїв 4 0
Київ 10 0
Одеська Одеса 4 0
Полтавська Кременчук 2 0
Сумська Суми 2 0
Харківська Харків 9 0
Черкаська Черкаси 2 0
Чернігівська Чернігів 2 0

Зміни у 1991-2020 роках

Кількість адміністративно-територіальних одиниць у 1924–2020 роках[26][27](на 1 січня)
Роки Райони Території

тер.

громад

Міста Райони
в містах
Селища

міського

типу

Сільські

населені

пункти

всього у тому числі

спец. статусу,

республ.

та обласного

значення

1924[28] 706
1926[29] 636 78 9307*
1931[30] 374 81 21 94 54999
1932[31] 358 88 29 94 54999
1934[32] 362 89 31 93 11028*
1938[33] 502 95 39 14 87 11050*
1941[34] 746 255 79 69 459 16289*
1965[35] 394 365 113 83 846 8539*
1980[36] 479 412 138 120 899 8522*
1987[37] 480 429 141 121 916 8675*
1989 479 434 144 120 927 28 768
1990 479 436 145 120 927 28 804
1991 481 436 149 120 925 28 845
1992 485 437 153 120 923 28 828
1993 486 441 158 120 915 28 858
1994 489 445 164 120 911 28 863
1995 489 445 165 120 909 28 864
1996 490 446 167 121 907 28 838
1997 490 447 167 121 904 28 834
1998 490 448 168 121 896 28 794
1999 490 448 169 121 897 28 775
2000 490 448 170 121 894 28 739
2001 490 451 173 122 893 28 651
2002 490 454 174 118 889 28 619
2003 490 453 176 118 887 28 612
2004 490 455 178 118 886 28 597
2005 490 456 178 118 886 28 585
2006 490 457 178 118 885 28 562
2007 490 458 179 118 886 28 540
2008 490 458 179 118 886 28 504
2009 490 459 179 118 886 28 490
2010 490 459 179 118 885 28 471
2011 490 459 180 118 885 28 457
2012 490 459 180 114 885 28 450
2013 490 460 180 111 885 28 441
2014 490 460 182 111 885 28 397
2015 490 460 184 111 885 28 388
2016 490 93 460 187 111 885 28 385
2017 490 216 460 189 111 885 28 377
2018 490 458 461 189 108 883 28 378
2019 490 686 461 189 108 883 28 376
2020 490 841 461 189 108 882 28 376
2021 136 (140) 1469 461 189 108 882 28 372

*зірочкою зазначена кількість сільрад.

Див. також

Примітки

  1. Закон України від 05.02.2015 № 156-VIII «Про засади державної регіональної політики» (укр.). Верховна рада України. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 15 квітня 2015. «7) регіон — територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя» 
  2. Основна частина півострова Крим анексована Росією. Згідно з федеративним устроєм Росії на території Криму розташовуються суб'єкти Російської Федерації Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь. Згідно з адміністративним поділом України на території Криму розташовуються регіони України Автономна Республіка Крим і місто зі спеціальним статусом Севастополь.
  3. а б в Погорілко В. Ф., Бобровник С. В. Державний устрій [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
  4. Конституція України. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2021. 
  5. 1. Поняття територіального устрою України. Система адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з червня 2019]
  6. Kiaupa, Zigmantas; Jūratė Kiaupienė; Albinas Kunevičius (2000) [1995]. The History of Lithuania Before 1795 (English ed.). Vilnius: Lithuanian Institute of History. pp. 163–164. ISBN 9986-810-13-2.
  7. Corona Regni Poloniae. Mapa w skali 1:250 000 (mapa kartograficzna I Rzeczypospolitej z II połowy XVI wieku), autorzy, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk i Pracownia Geoinformacji Historycznej Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, Lublin: Atlas Fontium
  8. Плохій, Сергій (2006). Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. Видання друге — К.: Критика, 495 с. ISBN 966-7679-86-1. — с. 46-47
  9. Россия. Географическое описание Российское Империи по губерниям и областям с географическими картами. [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] / А.Е. Рябченко. — СПб.: Тип. "Бережливость", 1913. — 286 с.
  10. Galician Administrative Districts [Архівовано 18 грудня 2005 у Wayback Machine.] from The Polish Genealogical Society of Americ
  11. Reichsgesetzblatt vom 8. Oktober 1850, Nr. 383, Seite 1741. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
  12. Franz Heinrich Ungewitter: Die österreichische Monarchie, geographisch, statistisch, topographisch und historisch dargestellt: unter genauer Bezugnahme auf die neueste administrative und gerichtliche Organisation der Kronländer, und mit der sorgfältigsten und ausführlichsten Topographie, Brünn 1856, S. 149 ff. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
  13. Ю. М. Бисага. Комітат [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 479. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  14. О. М. Мироненко. Адміністративно-територіальний поділ УНР [Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
  15. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, ВКФ «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9 — с. 75
  16. Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008.
  17. Підкарпатська Русь [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  18. Постанови ВУЦВК про адміністративно-територіяльний поділ Волині, Донеччини, Катеринославщини, Київщини, Одещини, Поділля, Потавщини, Харківщини, Чернігівщини від 7 березня 1923 р.
  19. Офіційний портал Верховної Ради України. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
  20. Державна Служба Статистики України. Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні на 1 січня 2011 року. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 24 листопада 2011. 
  21. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  22. ВРУ // Прийнято Постанову "Про утворення та ліквідацію районів" [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  23. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
  24. Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»
  25. Адміністративно-територіальний устрій України (електронний довідник) [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради
  26. Кількість адміністративно-територіальних одиниць. database.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 3 серпня 2020. 
  27. Кількість адміністративно-територіальних одиниць у 1992–2018 роках. Демографічний щорічник "Населення України за 2017 рік" Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. 
  28. Административное деление СССР (по данным к 1 мая 1924 года) / [Предисл.: Н. А. Коковин]. — М. : Изд. НКВД, 1924. — 72 с.(рос.)
  29. Территориальное и административное деление Союза ССР (на 1 января 1926 года) / [Предисл.: Н. А. Коковин, С. М. Гурвич]. — Москва : ГУКХ НКВД: [тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1926. — 284 с.(рос.)
  30. Административно-территориальное деление Союза ССР [с изменениями с 15 нояб. 1930 по 1 окт. 1931 г.] : Районы и города СССР. — Москва : Изд-во «Власть советов» при Президиуме ВЦИК, 1931. — XXX, 311 с.(рос.)
  31. Административно-территориальное деление Союза ССР (Изменения, происшедшие за время с 1.11.1931 по 1.07.1932 г.) / [Предисл.: С. И. Сулькевич]. — М. : Изд-во «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК, 1932. — 127 с.(рос.)
  32. Административно-территориальное деление Союза ССР (на 15 июля 1934 года) / [Предисл.: С. И. Сулькевич]. — М. : Изд-во «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК, 1934. — XXXII, 350 с.(рос.)
  33. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 октября 1938 года) / П. В. Туманов (ред.). — [1-е изд.] — М. : «Власть Советов», 1938. — XXIV, 328 с.(рос.)
  34. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — 436 с.(рос.)
  35. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (январь 1965 г.) / Президиум Верховного Совета СССР. — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1965. — С. 8.(рос.)
  36. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 701.(рос.)
  37. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1987 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1987. — С. 14.(рос.)

Література

  1. Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — 800 с.
    (Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)
  1. Адміністративно-територіальний устрій України / За заг. ред. О.В. Турчинова. — К. : Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2009. — 616 с. — ISBN 978-966-7863-80-7.
  2. Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — 784 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.
  3. Адміністративно-територіальний процес в України: окремі питання теорії та практики [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Часопис Київського університету права. — 2012. — № 3 [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
  4. Матвієнко А. С. Політико-правові засади територіальної організації держави: світовий досвід і Україна: монографія. — К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. — 376 с. — ISBN 978-966-02-7660-4.
  5. Адміністративно-територіальний устрій України: методологічні основи та практика реформування: монографія / ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»; наук. ред. В.С. Кравців. — Львів, 2016. — 264 с. — (Проблеми регіонального розвитку) Архівовано з джерела 8 лютого 2020

Посилання