Ревне (Кіцманський район)

село в Чернівецькій області, Україна

Ре́вне — село в Україні, у Мамаївській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

село Ревне
Вікові дуби біля школи
Вікові дуби біля школи
Вікові дуби біля школи
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Мамаївська сільська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1067
Поштовий індекс 59347
Телефонний код +380 3736
Географічні дані
Географічні координати 48°20′06″ пн. ш. 25°47′50″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 25.79722° сх. д. / 48.33500; 25.79722Координати: 48°20′06″ пн. ш. 25°47′50″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 25.79722° сх. д. / 48.33500; 25.79722
Середня висота
над рівнем моря
174 м
Місцева влада
Карта
Ревне. Карта розташування: Україна
Ревне
Ревне
Ревне. Карта розташування: Чернівецька область
Ревне
Ревне
Мапа
Мапа

Географія ред.

У селі розташована ботанічна пам'ятка природи «Вікові дуби». А неподалік від села — заповідне урочище «Ринва» і ботанічні пам'ятки природи «Дубово-букова ділянка» та Ревнянський дуб.

Через село тече струмок Ревняк, правий доплив Пруту.

Історія ред.

Поблизу села розташований пам'ятник державного підпорядкування «Ревнянське городище VIII-Х століття», залишки кількох поселень та святилища того ж часу, що розташовані безпосередньо на території села. Можливо, місто було засноване хорватсько-моравським князем Святоплуком і було столицею його князівства.

На городищі-притулку близько могильника з трупоспаленнями розташована яма з пологими стінками (діаметр 5 м, глибина 50 см), заповнена попелом, вугіллям, перепаленими кістками, уламками посуду, кістками тварин. У центрі поглиблення знаходиться стовпова яма, оточена півколом стовпових ямок. Науковці вважають городище святилищем[1][2].

Населення ред.

Перепис населення Румунії 1930 ред.

Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[3]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 1021 97,52 %
румуни 8 0,76 %
поляки 8 0,76 %
євреї 6 0,57 %
німці 3 0,29 %
чехи, словаки 1 0,10 %

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[3]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1025 97,90 %
румунська 8 0,76 %
німецька 7 0,76 %
польська 4 0,38 %
їдиш 2 0,19 %
чеська, словацька 1 0,10 %

Примітки ред.

  1. И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Языческие святилища древних славян. — М.: Издательство «Ладога-100», 2007. — 304 с., ил., сх., таб.
  2. Тимощук Б. А. Древнерусские города Северной Буковины
  3. а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 29 жовтня 2018. (рум.)(фр.)

Джерела ред.