Відкрити головне меню

Віталій Михайлович Ре́ва (нар. 25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького району Вінницької області — пом. 4 січня 2012, м. Київ) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.

Віталій Михайлович Рева
Народився 25 лютого 1938(1938-02-25)
Українська РСР с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, УРСР
Помер 4 січня 2012(2012-01-04) (73 роки)
Україна м. Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність автомобільний транспорт
Alma mater Київський автомобільно-дорожній інститут
Посада Президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (1997—2011)
Партія КПРС (19651991)
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник транспорту України

Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 10 травня 1994

Зміст

БіографіяРедагувати

РодинаРедагувати

Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, мав дитину.

ОсвітаРедагувати

Протягом 19541959 років навчався у Київському автомобільно-дорожньому інституті, здобувши фах інженера-експлуатаційника автотранспорту.

1984 року закінчив Академію управління народним господарством у Москві.

Мав вчений ступінь кандидата технічних наук, був почесним професором Національного транспортного університету.

Кар'єраРедагувати

По закінченню Київського автомобільно-дорожнього інституту у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. Перм РРФСР.

З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР.

У 1986 році був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 19881990 роках був першим заступником Міністра транспорту УРСР.

1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс».

У 19931996 роках — заступник Міністра транспорту України, директор департаменту автомобільного транспорту України.

У 1997 році заснував Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку очолював до грудня 2011 року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.

Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби[1]

Політична діяльністьРедагувати

Член КПРС з 1965 по 1991.

У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і 18 березня 1990 обраний Народним депутатом України по 249-му Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52,23 % голосів[2].

Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства. На цій посаді перебував до травня 1994 року.

Громадська діяльністьРедагувати

НагородиРедагувати

Мав вісім медалей.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати