Реактивний поїзд
Реактивний потяг — потяг на реактивній тязі, що приводиться в рух турбореактивними двигунами. Принцип дії схожий із принципом, що використовується в авіації, і відмінний від звичайного приведення в дію потяга за допомогою колісної тяги.
Реактивні потяги створювалися для вирішення проблеми швидкісного пересування. Було збудовано кілька таких високошвидкісних реактивних поїздів. Всі вони були експериментальними. Турбореактивні двигуни є найбільш ефективними на високих швидкостях, тому розглядалось використання їх лише як пасажирського транспорту.
Історія реактивних потягів ред.
1966 американська компанія «New York Central Railroad» здійснила першу спробу запустити реактивний потяг. Американський дослідний реактивний самохідний вагон M-497 «Black Beetle» зі встановленими на даху реактивними двигунами General Electric J47 був переобладнаний із автомотриси Budd RDC3. 24 липня 1966 потяг досяг швидкості 295,8 км/год, що і досі є швидкісним рекордом для залізниць у США.
1970 в СРСР було збудовано реактивний потяг СВЛ (рос. Скоростной Вагон-Лаборатория). Він був переобладнаний із головного моторного вагону електропоїзда ЕР22 із видозміненою обтічною формою кузова та встановленими на даху турбореактивними двигунами від пасажирського літака Як-40. На початку 1972 на перегоні Новомосковськ-Дніпровський — Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці турбореактивний вагон СВЛ досяг швидкості 249 км/год.