Рахиль (Мікеланджело)
«Рахиль» (італ. Rachele) — мармурова скульптура Рахилі, другої дружини Якова, молодшої сестри Лії, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті для гробниці папи Юлія ІІ близько 1542 р. Рахиль розміщена у ніші справа від Мойсея.
 | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
|---|---|
| Час створення: | бл. 1542 |
| Розміри: | 2,09 м |
| Висота: | 280 см |
| Матеріал: | Мармур |
| Зберігається: | Рим, Італія |
| Музей: | базиліка Сан П'єтро ін Вінколі |
 Рахиль у Вікісховищі | |
«Коли питаєшся, хто я така
Й чого квітки збираю, знай, — я Лія,
І гарні руки ці плетуть вінка,
Бо дзеркало оздобить — в мене мрія.
Не чинить так сестра моя Рахиль:
Вдивлятись в нього — це для неї дія.
Для неї зір — мета дбання й зусиль,
А я цікавлюсь рук своїх діянням,
їй споглядать, для мене ж діять — ціль»
Данте Аліґ'єрі, «Божественна Комедія», Чистилище, пісня XXVII:100-108
(уривок; переклад Є. Дроб'язко[1])
Опис ред.
За Вільямом Воллесом, Рахиль «прагне до неба»[2]. Обличчя її звернено догори, а руки молитовно складені. Ліве коліно спирається на сходинку. Тіло Рахилі теж вигнуте S-подібно, як у Вмираючого раба, який первинно призначався для гробниці. Ерік Шільяно зазначає, що Рахиль «…настільки ж забулася у своєму екстазі, як Вмираючий раб, якого вона замінила, у своєму»[3].
У Біблії сестри протиставляються одна одній, що дає можливість розцінювати їх як алегоричні фігури:
Рахиль символізує собою «життя споглядальне» (лат. Vita contemplativa)[4][5], адже саме так її зобразив Данте. Рахиль (як і її старша сестра Лія) є очевидною паралеллю із «активним» Джуліано та «споглядальним» Лоренцо[3].
Авторство ред.
За Вазарі — статую зробив сам Мікеланджело, менше ніж за рік[6]. Фріц Ерпель[5] та Вільям Воллес[2] теж не сумнівались у авторстві Мікеланджело, однак, нетиповість скульптури — повністю одягнена жіноча фігура, витончена, спокійна, піднесена — залишають місце для сумнівів про безперечне авторство скульптора. На думку Віктора Лазарєва більшість фігур гробниці папи Юлія ІІ (серед них — і Рахиль) повністю виконані або завершені не самим Мікеланджело, а його учнями[7][8].
Примітки ред.
- ↑ Данте Аліг'єрі. Божественна комедія (Переклад Євгена Дроб'язка). Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 1 квітня 2012.
- ↑ а б William E. Wallace. The Treasures of Michelangelo, p. 46
- ↑ а б Eric Scigliano, Michelangelo's Mountain, p. 294
- ↑ Рахиль - «Жизнь Созерцательная» (1545). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 5 березня 2012.
- ↑ а б Эрпель Фриц, Мікеланджело, с. 15
- ↑ Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, 1983, c. 146
- ↑ Рафаелло да Монтелупо, Томаззо ді П'єтро Босколлі та іншими
- ↑ Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, 1983, c. 24
Джерела ред.
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Эрпель Фриц. Микеланджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)