Рахункові гроші
Рахункові гроші — термін, що характеризує грошові одиниці як загальновизнану міру вартості товарів і послуг, величини боргових зобов'язань, курсів цінних паперів тощо[1]. Рахункові гроші є певним спільним знаменником, з якого виражається співвідношення цін товарів та послуг між собою[2]. Рахункові гроші — це певна ідеальна грошова одиниця, буття якої ґрунтується на її зв'язку з грошовою масою і товарним обігом[1]. Рахункові гроші, як міра вартості, протиставляються реальним грошам, як засобу обігу[2][3]. У безготівкових розрахунках гроші виступають як рахункові гроші[4].
Зазвичай рахунковими грошима служать національні грошові одиниці (гривня, долар, євро тощо), але в історії відомі випадки, коли як рахункові гроші використовували товари або гроші, розрахунок витрат за допомогою яких проводився лише подумки або за допомогою записів на банківських рахунках (худоба в Стародавній Греції, банківський флорин Амстердамського банку в XVII столітті, гінея у Великій Британії від 1816 року та інші)[4].
Рахункові гроші з'явилися в процесі відокремлення різних грошових функцій. Назви низки національних грошових одиниць раніше відповідали вазі благородного металу, з якого складалися монети (наприклад англійський фунт стерлінгів був фунтом срібла). З розвитком грошового обігу вміст благородних металів у монетах зменшувався (наприклад, через стирання монет в обігу), при цьому вагова назва зберігалася. Відносної незалежності і функціональної самостійності рахункові гроші стали набувати після того, як грошові одиниці із золота й срібла, стали набувати форми банківських білетів і паперових грошей різних держав. У підсумку металеві гроші були практично витіснені з обігу[4].
За розвиненого товарного виробництва вартість товарів виражається не за допомогою загального еквівалента, а в ідеальних рахункових грошах, забезпечених певною кількістю золота. Карл Маркс писав: «Гроші як міра вартості виражені не у вагових частках дорогоцінного металу, а в рахункових грошах, довільних назвах відповідних частин деякої певної кількості грошової субстанції». Маркс критикував інших економістів, які заперечували зв'язок рахункових грошей з фізичними властивостями реального грошового матеріалу.
Сфера застосування і значення рахункових грошей зросли з розвитком кредитних відносин, зростанням обсягу безготівкових розрахунків та появою електронних грошей[4].
Примітки ред.
- ↑ а б Счётные деньги // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б Финансы, деньги, кредит [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.]: учебник / коллектив авторов; под ред. М. А. Абрамовой, Е. В. Маркиной. — Москва: КНОРУС, 2017.
- ↑ Потапова Е. В., Казанская И. В. Функциональная интерпретация эволюции денег от товарных до виртуальных [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] // журнал «Социосфера». 2018, № 4
- ↑ а б в г Счётные деньги // Экономическая энциклопедия. Политическая экономия. — М. : Советская энциклопедия, 1980. — С. 89—90.
Література ред.
- Маркс К., К критике политической экономии, гл. 2, Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 13.
- Маркс К., Экономические рукописи 1857—1859, там же, т. 46, ч. 2, с. 304—321.
- Маркс К., Капитал, т. 3, гл. 27.
- Маркс К., Капитал, т. 25, ч. 1.
- Эйдельнант А., «Бумажное золото» и золото, «Мировая экономика и международные отношения», 1971, № 8.
- Усоскин В. М., Капиталистический платежный механизм в условиях научно-технической революции, «Мировая экономика и международные отношения», 1974, № 12, 1975, № 1.
- Барковский Н. Д., Проблемы кредита и денежного оборота в условиях развитого социализма, гл. 8, М., 1976.