Рахни-Лісові

село у Шпиківській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області України
(Перенаправлено з Рахни Лісові)

Рахни Лісові — село в Україні, у Шпиківській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Також зустрічається назва Рахни-Лісові. Населення становить 4900 осіб.

село Рахни-Лісові
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Громада Шпиківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100170150044660
Основні дані
Засноване 1607
Перша згадка 1607 (417 років)[1]
Населення 5000
Площа 68,5 км²
Густота населення 74,47 осіб/км²
Поштовий індекс 23536
Телефонний код +380 4344
Географічні дані
Географічні координати 48°47′21″ пн. ш. 28°28′55″ сх. д. / 48.78917° пн. ш. 28.48194° сх. д. / 48.78917; 28.48194Координати: 48°47′21″ пн. ш. 28°28′55″ сх. д. / 48.78917° пн. ш. 28.48194° сх. д. / 48.78917; 28.48194
Середня висота
над рівнем моря
315-328 м
Водойми ставки:
Найближча залізнична станція Рахни
Місцева влада
Адреса ради 23536, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Рахни Лісові, вул. Макаренка, 26
Сільський голова Мудрик Володимир Володимирович
Карта
Рахни-Лісові. Карта розташування: Україна
Рахни-Лісові
Рахни-Лісові
Рахни-Лісові. Карта розташування: Вінницька область
Рахни-Лісові
Рахни-Лісові
Мапа
Мапа

CMNS: Рахни-Лісові у Вікісховищі

Історія ред.

У XVI ст. село належало до Брацлавського повіту, у XIX ст. до Ямпільського повіту. В селі розташований парк Потоцьких.

Легенди про заснування ред.

В багатотомній праці Історія міст і сіл УРСР (Вінницька область), виданій Інститутом Історії Академії Наук УРСР у 1972 році, згадуються чотири села з подібною назвою: Ахни, Рахнівка (Гайсинський район), Рахни Лісові (Шаргодський район), Рахни-Польові (Тиврівський район). Тож важко визначити історичну першооснову походження назви Рахнів Лісових.

Є багато народних переказів та легенд про походження його назви.

Перша легенда

Колись, в лісах переховувались втікачі. Рахняни надавали нужденним допомогу носили їсти, майстрували землянки. За це вороги двічі палили село. Грудки на грудці не залишали, а кого ловили, катували. Інші, щоб не потрапити в неволю, тікали, і там де переховувались, засновували нові поселення. Змінювали вони назву нового поселення на честь Рахнів. Так виникли Рахнівка, Рахни-Польові, Рахнилівка, Рахни-Собові на територіях, землях тепер уже Вінницької і Хмельницької областей.

Друга легенда

Забрів у Рахнянський ліс козак Рахнимм із дружиною Мургою, яку боявся втратити серед лісу. Вирубав він дерева неподалік від дороги, зладнав оселю. Згодом навколо неї виростали інші житла, мабуть.

Третя легенда

Усні переповіді запевняють, що село заснували Сидір та Ілько Рахнянські чи Рахніли з дружинами. Один брат був гончарем, а другий-теслею.

Четверта легенда

Раніше у XV—XVII ст. село Рахни Лісові(теперішня назва), було розташоване на шляху до Джурина за 1-2 км від урочища «Казенний міст». За участь населення в повстанні проти польської шляхти в XVI ст. село було повністю спалене польським легіоном, а населення, що залишилося живим, розбіглося по навколишніх лісах. Один із втікачів серед Рахнир побудував корчму при шляху зі Шпикова до Джурина. Ця корчма знаходилась там де тепер розташований старий цвинтар при в'їзді в село Рахни Лісові зі сторони Шпикова. Люди втікачів почали селитися біля урочища «Пилипівська криниця», неподалік корчми Рахнира. З часом літера «Р» від призвища Рахнир відпала, а село розрослося аж до корчми стало називатися Рахнами.

Холодильня Владислава Городецького ред.

У Рахнах-Лісових Владислав Городецький спорудив для Балашова зразковий холодильник[2], спроєктував каплицю для палацу.[3] На даний час каплиця, яку називають у Рахнах «льодовня», в жахливому стані та потребує негайної реконструкції.

Пам'ятки ред.

На території села знаходиться об'єкт природно-заповідного фонду — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Рахнянський парк. Храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Освіта ред.

Є дві середні школи: одна в центрі, інша в лісі на базі колишньої школи-інтернату (туберкульозного профілю). Раніше це була військова частина, в якій готували молодших спеціалістів з обслуговування авіаційної техніки. Біля села є два польові аеродроми. Медичний склад.

Економіка ред.

Промисловість: ТОВ «Луї Дрейфус ЛТД Комідітіз Україна», ТОВ «Рахнівсько-Лісовий плодоконсервний завод»"(, СП «Агромаш», ПП «Водолій», Рахнанське паливне підприємство, паркетний цех. Банк: «ПриватБанк», «ОщадБанк» Пошта: Відділ зв'язку «Укрпошта», «Нова пошта».

Транспорт ред.

Докладніше: Рахни (станція)

У селі розташована станція Рахни на електрифікованій залізниці напрямку Жмеринка — Одеса. Там зупиняються приміські електропоїзди сполученням Вапнярка — Жмеринка і Київ — Рахни, а також частина пасажирських поїздів.

Сусідні станції — Ярошенка, Юрківка. Сусідні вузлові станції — Жмеринка, Вапнярка.

Також можна здійснювати посадку на пасажирські поїзди на ст. Рахни, Ярошенка, Жмеринка, Вапнярка.

Особи ред.

  • Кжиштоф Урбановський (Krzysztof Urbanowski) — польський шляхтич, власник маєтку в селі; купив частину бібліотеки, колекції картин, монет, яка належала перед тим Вінцентію Потоцькому.[4]
  • Чаплій Іван Федорович (1989-2016)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[5].

Примітки ред.

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
  2. Trybowski I. Horodecki Władysław Leszek (1863—1930) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — S. 2. (пол.)
  3. Дмитро Малаков. Архітектор Городецький. Роботи для Балашових. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 21 червня 2013.
  4. Szczygielski W. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 228. (пол.)
  5. У селі Рахни — Лісові відкрито меморіальну дошку загиблому земляку-герою, учаснику АТО — Івану Федоровичу Чаплію. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 2 січня 2017.

Література ред.

  • Рахни́-Лісо́ві // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.722-723

Посилання ред.