Відкрити головне меню
«Рахмани радіють Великодню», гравюра Марчела Олінеску[en].

Рахма́ни — за українським народним повір'ям, мешканці міфічного краю, праведні християни.[1]

З віруванням в існування цього народу пов'язана українська традиція пускати рікою в Страсний четвер або суботу шкарлупки великодніх яєць. Вважалося, що рахмани святкуватимуть Великдень, коли ці шкарлупки допливуть до них, а саме на Переполовинення П'ятидесятниці. Через це Переполовинення в народі називалось Рахманським Великоднем.[2]

Рахмани і Рахманський Великдень згадуються ще в Повісті минулих літ з посиланням на Георгія Амартола.

Також існує фантастичне сказання про блаженне життя брахманів, або індійських брамінів, навернених у християнство, — «Ходіння Зосима до рахманів». В ньому оповідається, що Зосим сорок днів не їв та прохав Бога показати йому край блаженних християн. Бог виконав його бажання: верблюд перевіз Зосима через пустелю, а потім його вітром принесло до річки, за якою жили блаженні. Зосим перетнув річку по схиленим над берегом деревам і провів на рахманській землі сім днів.

В «Ходінні…» розказується, що рахмани цілодобово моляться, харчуються плодами землі і п'ють солодку воду, що витікає з-під кореня якогось дерева. В них немає ані залізного посуду, ані залізних ножів, ані золота, срібла, одягу, будинків (ночують в печерах). Вони не знають вогню та не вирощують виноград. Шлюби серед рахманів існують лише до другої дитини в сім'ї, після появи якої чоловік та жінка живуть у целібаті.

Моляться рахмани про праведних та грішних людей світу. Про них їм розповідають янголи, зокрема про те, кому скільки судилося жити. Зосимові таку турботу рахмани пояснили наступними словами: «ми від вашого роду є».

Під час посту харчуються не фруктами, як зазвичай, а манною небесною. Лише за появою манни орієнтуються в часі, бо, за народним повір'ям, не ведуть власного числення часу. Саме через це святкують Великдень, коли до них допливають шкарлупки яєць.

Живуть рахмани від 100 до 860 років, а деякі і до 1800. Знають час своєї смерті та вмирають без хвороб та страху.

За деякими народними повір'ями, рахмани мешкають під землею, а шкарлупки перетворюються назад на цілі яйця, коли допливають в рахманський край. Одного яйця вистачає на рік дванадцятьом рахманам.

ПриміткиРедагувати

  1. Рахман // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Великдень // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

ДжерелаРедагувати