Ра́фаїл Сеня́вський гербу Леліва (пол. Rafał Sieniawski; пом. 1592[1]/ І-а пол. 1593[2]) — шляхтич, військовик, урядник Королівства Польського (Корони). Представник спольщеного українського (руського) роду Сенявських.

ЖиттєписРедагувати

Син великого коронного гетьмана Миколи Сенявського та його дружини Катажини з Ко́лів (primo voto Язловецької) (пом. до 1544) — доньки підкоморія галицького, гетьмана польного Яна Коли, вдови Теодорика Язловецького-молодшого (†по 1544 р., внук Теодорика Бучацького-Язловецького).

Замолоду з братом Іваном (Яном) перебував у 1554 році на дворі цісаря Карла V. Служив у поточній обороні 1558 року як товариш; 1559 року брав участь в битві під Орбазовом з татарами (напад на Поділля), Меджибожем. В грудні 1566 року брав участь в обороні Меджибожа з батьком, братом Миколаєм. 11 травня 1569 року після смерті батька з братами в Любліні зробили уточнення суми, записаної на королівському селі пол. Nowicza; записаний в акті, але тоді перебував на «прикордонні». 1 червня 1570 року в Львові з братами зробили поділ спадку батька: Геронім, Іван (Ян) взяли «Бережанський ключ», він та Миколай — «Меджибозький ключ», села на Поділлі. 1571 року з Миколаєм поділили навпіл «Меджибозький ключ», що підтвердили податкові реєстри 1578, 1583 років. 6 листопада 1577 року отримав з Миколаєм підтвердження давнього привілею для євреїв Меджибожа. 7 січня 1587 року був на з'їзді «дигнітарів» та лицарів Руського воєводства у Львові. 8 лютого 1590 року був на передсеймовому сеймику в Галичі, шляхта доручила обраним послам просити короля про надання Уланова йому у власність.

Був похований у родинній каплиці-усипальниці Сенявських у Бережанському замку.[2]

Власність, фундації, посадиРедагувати

Був власником Бережан, Уланова, 1588 р. йому належав замок у Меджибожі. Мав посаду старости уланівського,[2] яку отримав правом «доживоття» у 1565 році[3]; каштеляна Кам'янця-Подільського (7 листопада 1588 року авансований, з 1589 року). 17 лютого 1588 року призначений каштеляном любачівським.

Сім'яРедагувати

Був одружений 2 рази. Перша дружина — Катажина Дзядуська (шлюб після 1571 р.), вдова перемиського каштеляна, львівського старости Пйотра Бажого[3]; друга дружина — Софія, з дому графиня Ходкевич (донька троцького каштеляна Юрія Ходкевича[4]) — вдова житомирського намісника (старости) князя Михайла Чорторийського, невістка волинського воєводи князя Олександра Чарторийського). Дітей не мав[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Sieniawscy (01) Архівовано 6 січень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  2. а б в Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 68. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  3. а б Kaniewska I. Sieniawski Rafał h. Leliwa (zm. 1592)… — S. 149.
  4. Chodkiewiczowie (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати