Раушенбах Борис Вікторович

Бори́с Ві́кторович Раушенба́х (18 січня 1915 — 27 березня 2001) — радянський і російський спеціаліст у галузі ракетно-космічної техніки, академік АН СРСР (з 1984), академік РАН, лауреат Ленінської премії (1960).

Раушенбах Борис Вікторович
Народився 5 (18) січня 1915
Петрогра́д, Російська імперія
Помер 27 березня 2001(2001-03-27) (86 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Росія
Діяльність фізик, винахідник, викладач університету
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет цивільної авіаціїd
Галузь механіка
Заклад МФТІ
Науковий ступінь доктор технічних наук
Членство Російська академія наук
Академія наук СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден «Знак Пошани»
Ленінська премія Демидовська премія

CMNS: Раушенбах Борис Вікторович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у сім'ї інженера. Батько — з німців Поволжя[1]. Мати, Леонтіна Фрідріховна, уроджена Галлік — з естонських німців.

У 1932 році вступив до Ленінградського інституту інженерів цівільного повітряного флоту[ru], захоплювався планеризмом. В Коктебелі, традиційному місці зустрічі планеристів, Борис Раушенбах вперше зустрівся з Сергієм Корольовим. Надалі це знайомство переросло у співробітництво у ракетній і космічній техніці.

За місяць до Другої світової війни 24 травня 1941 р. одружився з Вірою Іванченко, яка вчилася на історичному фаультеті МГУ.

З осені 1941 року працював у оборонній промисловості.

В березні 1942 року Раушенбаха як німця направили у трудовий табір в Нижньому Тагілі. Там на нього звернув увагу авіаконструктор генерал В. Ф. Болховитинов. Келдиш Мстислав Всеволодович добився повернення Раушенбаха в науку і ракетну справу. В 1948 році він повернувся до Москви. У 1949 році захистив кандидатську, в 1958 році — докторську дисертації. У Келдиша розробляв теорію вібраційного горіння, акустичних коливань у прямоточних двигунах.

У 19551959 рр., перейшовши на роботу до С. П. Корольова, виконав піонерські роботи по орієнтації космічних кораблів. У 1960 році здобув Ленінську премію за роботи по фотографуванню зворотного боку Місяця. Менш ніж за 10 років під його керівництвом створено системи орієнтації й корекції міжпланетних автоматичних станцій «Марс», «Венера», «Зонд», супутників зв'язку «Молния» та інш.

У 1960 р. брав активну участь у підготовці до польоту першого космонавта — Юрія Гагаріна.

У 1966 р. обраний членом-кореспондентом, а в 1986 р. — академіком Академії наук СРСР.

Нагороди та звання ред.

Борис Вікторович Раушенбах був дійсним членом Міжнародної академії астронавтики, Академії космонавтики імені Ціолковського. лауреат Ленінської премії (1960).

Твори ред.

Англійською:

  • Rauschenbach, Boris V., «Hermann Oberth: The Father of Space Flight 1894—1989», West Art Pub, 1994, ISBN 0914301144
  • Rauschenbach, Boris V., «On My Concept of Perceptual Perspective that Accounts for Parallel and Inverted Perspective in Pictorial Art», Leonardo, Oxford, vol.16, no.1, Winter 1983,
  • Rauschenbach, Boris V., «The Rocket Flight Stability Problem: A History of Misconceptions», 30th History of Rocketry and Astronautics, 1996, ISBN 0-87703-498-2

Російською:

  • Раушенбах Б. В. Вибрационное горение, М., 1961г.
  • Раушенбах Б. В. Управление ориентацией в космических аппаратах, М., 1974
  • Раушенбах Б. В. Системы перспективы в изобразительном искусстве. Общая теория перспективы. — М., 1986
  • Раушенбах Б. В. Пространственные построения в живописи. — М., 1980
  • Раушенбах Б. В. Геометрия картины и зрительное восприятие. — М., 1994, ISBN 5-352-00001-X
  • Раушенбах Б. В. Герман Оберт (1894—1989) М., 1993. ISBN 5-02-006992-2
  • Раушенбах Б. В. Пристрастие, — М., 1997, ISBN 5-7784-0020-9
  • Раушенбах Б. В. Постскриптум (воспоминания). — М., 1999 ISBN ISBN 5-7784-0185-X
  • Раушенбах Б. В. Праздные мысли. — М., 2000

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

Примітки ред.