Відкрити головне меню

Рамі́ро II (ісп. Ramiro II; між 1075 та 1080 —16 серпня 1157) — король Арагону (11341137). Син арагонсько-наваррського короля Санчо I. Молодший брат арагонсько-наваррських королів Педро I й Альфонсо I. Прізвисько — Мона́х (ісп. el Monje)

Раміро II
Ramiro.gif
Король Арагону
7 вересня 1134 — 1137
Попередник: Альфонсо I
Наступник: Петроніла I
 
Народження: 24 квітня 1086(1086-04-24)
Смерть: 16 серпня 1157 (71 рік)
Уеска, Арагон, Іспанія
Громадянство: Іспанія
Віросповідання: християнство
Династія: Хіменеси
Батько: Санчо I
Мати: Felicia of Roucy[d]
У шлюбі з: Агнеса Аквітанська
Діти: 1 донька

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабелли де Уржель. Замолоду Раміро обрав для себе шлях священнослужителя. 1093 року пішов до бенедиктинського монастиря і спочатку був ченцем в Сан-Понсе-де-Томерас, з 1112 року ігуменом кастильського монастиря Сантос-Фекундо, з 1130 року абатом в монастирі Сан-Педро в Старій Уесці. 1134 року став єпископом Рода-Барбастро.

Його брат король Альфонсо I перед смертю заповів свої володіння лицарським орденам госпітальєрів і тамплієрів, але ані наваррці, ні арагонці не поспішали виконувати це розпорядження. В Наваррі королем було обрано Гарсія IV Рамірес, а шляхта Арагону на з'їзді в Хаці обрали королем Раміро. Попросивши дозволу папи римського, Раміро зійшов на трон.

ВолодарюванняРедагувати

Незважаючи на те, що у колишнього священнослужителя не було політичного досвіду, він енергійно придушував заколоти. Після невдалої спроби усиновити Гарсію V, короля Наварри, король Раміро II з дозволу папи римського одружився з удовою Агнесою Аквітанською.

Після того як у подружжя народилася донька, в 1137 році король домовився про її шлюб з графом Барселони Рамоном Беренгер IV, який став регентом королівства, зрікся трону, розлучився з дружиною і повернувся до монастиря Сан-Педро.

Останні рокиРедагувати

Продовжував використовувати королівський титул і титул князя Арагонського. Продовжував цікавитися державними справами, але не втручався в них. Помер у 1157 році в монастирі Сан-Педро.

РодинаРедагувати

Дружина — Агнеса, донька Вільгельма IX, герцога Аквітанського

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Lapeña Paúl, Ana Isabel. (2008). Ramiro II de Aragón: el rey monje (1134—1137). Gijón: Trea. ISBN 978-84-9704-392-2
  • Serrano Daura. La donació de Ramir II d'Aragó a Ramon Berenguer IV de Barcelona de 1137 i la institució del «casamiento en casa», Estudis històrics i documents dels arxius de protocols, 15, Barcelona, 1997, págs. 7-14
  • Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
  • Antonio Ubieto Arteta: La fecha de la muerte de Ramiro II de Aragón. In: Estudios de Edad Media de la Corona de Aragón. Band 3, 1947/48, S. 474—475.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Раміро II (король Арагону)

  • Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.