Відкрити головне меню

Рамний міст

міст, статична схема якого являє собою раму
Бетонний рамний міст жорсткої конструкції (США)

Ра́мний міст (англ. rigid-frame bridge) — міст, статична схема якого являє собою раму[1]. У рамних мостах прогонові споруди і опори (стояки) жорстко сполучені між собою. Опори рамних мостів сприймають поздовжні зусилля стиску та згинальні моменти, що зменшує зусилля в балках прогонової споруди й дозволяє робити їх меншої висоти[2].

Конструктивні особливості та різновидиРедагувати

Розрізняють прості рамні мости одно- і багатопрогонові. Прогонові споруди мостів такого типу мають вигляд балок (ригелів) жорстко з'єднаних з мостовими опорами — стояками або колонами.

 
Рамні конструкції мостів: а) прості рамні системи; б) рамні системи з похилими стійками

Прості рамні системи мостів застосовують при прогонах 30…60 м. Зважаючи на спільну роботу прогонових споруд з опорами згинальні моменти в елементах прогонових спорубуд зменшуються. Це дозволяє зменшити будівельну висоту пролітних соруд. Досить поширеними є рамні мости з похилими стійками.

Є також рамно-підвісні (рамно-балочні) мости — з балками, підвішеними до кінців ригелів, і мости рамно-консольні — з Т-подібних рам, з'єднаних посередині прогону шарніром. Щоб зменшити чутливість до осідання опор, у деяких рамних мостах шарніри влаштовують як в ригелях, так і у стояках.

 
Рамно-балочна (а) і рамно-консольна (б, в) системи мостів

Прогони l таких систем можуть бути в межах від 40 до 150 м. У ригелях Т-подібних рам виникають лише від'ємні згинальні моменти, а в підвісних розрізних прогінних спорудах — лише додатні. Опори цих рам від дії вертикальних навантажень передають на основу вертикальне зусилля і згинальний момент.

Рамно-консольні системи з Т-подібними рамами, шарнірно зв'язаними між собою, застосовують для прогонів 60…200 м. Опори мостів цієї системи передають на основу ще й горизонтальне зусилля. Консолі рам можуть бути замонолічені, у цьому випадку виходить багатопрогонова рамна система з прогонами до 250 м.

Побудовані також мости особливої рамно-консольної системи, Т-подібні рами яких складаються з двох піварок, зв'язаних затяжкою у рівні проїзної частини. Т-подібні рами шарнірно зв'язані між собою в середині прольоту. У мостах такої системи отримані прогони до 120 м.

Матеріалом для рамних мостів служить переважно залізобетон, рідше — сталь. Поперечний переріз прогонових споруд невеликих рамних мостів буває суцільний, ребристий або коробчастий, у великих рамних мостах застосовують в основному балки коробчастого перерізу.

Розглянуті рамні системи можливо зводити навісним бетонуванням або навісним монтажем.

Переваги та недолікиРедагувати

Перевагами рамної системи є невелика будівельна висота і збільшений в порівнянні з балковими системами підмостовий простір. Все це робить рамні конструкції зручними для шляхопроводів і естакад. Також дана система може застосовуватися в гірських умовах через те, що там в силу особливостей рельєфу не можна знизити рівень проїзду. Недоліками рамної системи є складність будівництва й чутливість до ґрунтів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Мости: конструкції та надійність: Довідник / Й. Й. Лучко, П. М. Коваль, М. М. Корнієв, А. І. Лантух-Лященко, М. Р. Хархаліс; ред.: В. В. Панасюк, Й. Й. Лучко; Фізико-механ. ін-т ім. Г. В. Карпенка НАН України. — Л.: Каменяр, 2005. — 989 c.
  • Мости, труби і тунелі: підруч. для студентів вищ. навч. закл. / Й. Й. Лучко, О. С. Распопов, П. М. Коваль, Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна; За ред. Й. Й. Лучка.– Львів: Каменяр, 2014. — 882 с. — ISBN 978-966-607-246-7
  • Нерозрізні, консольно- та рамно-підвісні попередньо напружені залізобетонні мости: навч. посібник для студ. вузів / О. Л. Закора ; Дніпропетровський технічний ун-т залізничного транспорту. — Дніпропетровськ, 1995. — 128 с.
  • Проектування сталезалізобетонних мостів: навчальний посібник / В. П. Снитко. — К.: НТУ, 2005—118 с.
  • Розрахунки і проектування мостів: навчальний посібник. Том 1 / О. Закора, Д. Каплинський, М. Корнієв, А. Корецький, А. Лантух-Лященко, К. Медведєв, В. Снитко, В. Тодіріка; за ред. А. І. Лантуха-Лященка. — К.: НТУ, 2007. — 337 с.