Ральф Чарльз Мерклем (англ. Ralph Charles Merkle; народився 2 лютого 1952, Берклі, Каліфорнія, США) — американський криптограф, відомий своїми роботами в галузі криптосистем з відкритим ключем (протокол Діффі — Геллмана — Меркла) і хешування (див. структура Меркла — Демґарда).

Ральф Меркле
англ. Ralph Charles Merkle
Ralph Merkle.png
Народився 2 лютого 1952(1952-02-02)[1][2] (68 років)
Берклі, Каліфорнія
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність криптограф, математик, інформатик, винахідник
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі) і Стенфордський університет
Галузь Криптографія
Заклад Технологічний інститут Джорджії
Науковий керівник Мартін Геллман
У шлюбі з Керол Шоу
Нагороди
Особ. сторінка merkle.com

БіографіяРедагувати

ПоходженняРедагувати

Пращури Мерклема були родом із Швейцарії. Прапрадід Ральфа, Йоханн Ульріх Мерклем, народився 1 жовтня 1810 року в швейцарському місті Берлін-ген. Через два роки після одруження Йоханна Мерклема в 1863 році, 9 квітня 1865 року в Базелі народився Джон Ернст Карл Мерклем, майбутній прадід Ральфа. Ернст Мерклем переїхав до США, де у 1887 році в Фаулері одружився з Анною Тільман. Родина постійно переїжджала з місця на місце. У 1927 році Ернст Мерклем помер, залишивши після себе синів — Фреда[en] та Ернста Мерклема-молодшого, діда Ральфа[3].

Ральф Мерклем народився 2 лютого 1952 року в Берклі в родині Теодора Чарльза Мерклема, згодом відомого за посадою технічного директора проекту «Плутон»[4][5]. Тедор Мерклем був відомий своєю одержимістю роботою і нетерплячістю. Колеги порівнювали його з «сильним вітром», або — і зі «слоном у посудній лавці». Його колега Джим Хедлі говорив, що Тед не схильний був розплутувати гордіїв вузол, воліючи розрубати його. Незадовго до народження Ральфа, Тед закінчив університет у Берклі і почав працював асистентом викладача. Платня було невеликою, і тому родині, в якій було троє дітей, іноді доводилося обмежувати свій раціон, але Тед все одно пишався тим, що виростив трьох дітей на зарплату асистента викладача[6].

Мрією Мерклема-старшого було вивчення космосу на який-небудь іонної ракеті, що летить зі світловою швидкістю. Проект «Плутон» дав йому можливість наблизитися до виконання своєї мрії. 1 січня 1957 року Мерклем, який на той час вже отримав докторський ступінь і очолював дослідницький підрозділ у Радіаційної лабораторії імені Лоуренса, був призначений технічним директором проекту. Вже в період закриття проекту (1964 року) у Теда Мерклема лікарі виявили рак печінки. Зіткнувшись з обмеженим рівнем медицини того часу, Тед вельми засмутився. Але надалі, він разом з ще одним інженером, розробив ранню версію комп'ютерної томографії, виконуваної за допомогою лабораторних комп'ютерів. За допомогою цієї розробки вони зробили «топографічну карту» печінки Мерклема. За спогадами його колеги, Мерклем мужньо ставився до своєї хвороби, знаючи, що вона невиліковна.

Старша сестра Ральфа, Джудіт Меркл-Рейлі[en] (1942—2010), стала письменницею. За своє життя написала шість історичних романів, які принесли їй популярність.

Ранні рокиРедагувати

Після закінчення Ліверморського коледжу[en] в 1970 році Ральф Мерклем вступив до Каліфорнійського університету в Берклі. В університеті він займався проектуванням електричних систем, але у 1973 році зацікавився алгоритмами шифрування. Найбільший інтерес у Мерклема викликало завдання забезпечення захисту комунікацій між терміналом і комп'ютером при їх взаємодії з відкритими лініями[7]. У 1974 році він закінчив університет, отримавши ступінь бакалавра мистецтв в галузі інформатики. У тому ж році запропонував першу некласифіковану схему для захищеного обміну даними по незахищеним каналам, ключова ідея якої полягала в тому, що для втручання стороннього учасника йому знадобиться N2 більше часу, де N — час, необхідний довіреним учасникам для виконання відповідних математичних операцій над інформацією, що обмінюється. Незважаючи на те, що даний підхід містив у собі вразливі місця (наприклад, при використанні квантових обчислень операції виконувалися значно швидше), даний алгоритм запропонував ідею для подальших досліджень[8].

Наукова діяльністьРедагувати

У жовтні 1989 року журнал Cryonics (укр. «Кріоніка») опублікував статтю Мерклема «Молекулярне відновлення мозку» (англ. Molecular Repair of the Brain). Стаття викликала значний резонанс. Так, наприклад, у 1990 році відомий фантаст Артур Кларк у своєму романі «Привид з великих мілин» процитував фразу зі статті, згадавши Мерклема і Alcor. Значний інтерес до статті був обумовлений тим, що в ній Мерклем через ряд логічних і математичних доказів намагався довести реальність здійснення кріоніки. Проте, ряд наведених ним доводів піддався критиці. В лютому 1991 року журнал Cryonics опублікував критичну рецензію доктора Грегорі Фейхі[en], що присвятив себе вивченню питань кріобіології та геронтології. Фейхі відзначав ряд занадто вільних, на його погляд, припущень, ставлячи під сумнів висновки, зроблені Мерклом. Ця критика зачепила Мерклема за живе, через що він незабаром опублікував відповідну статтю, в якій заперечував Фейхі, але в 1994 році була опублікована доповнена версія статті Мерклема[9].

НагородиРедагувати

У 1996 році був нагороджений премією Канеллакіса"За концепцію і першу ефективну реалізацію криптосистем з відкритим ключем".

РодинаРедагувати

Дружина — Керол Шоу, розробник комп'ютерних ігор (одружилися у 1983 році)[10].

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.princeton.edu/~achaney/tmve/wiki100k/docs/Ralph_Merkle.html
  2. SNAC — 2010.
  3. Ralph Merkle. The Merkle Family, Toledo Ohio, 1917. merkle.com. Архів оригіналу за 2013-01-25. Процитовано 2012-12-17. (англ.)
  4. Ralph Merkle. Computer History Museum. Архів оригіналу за 2013-01-25. Процитовано 2012-12-11. 
  5. Ralph Merkle. Other interests. merkle.com. Архів оригіналу за 2013-01-25. Процитовано 2012-12-17. (англ.)
  6. Gregg Herken. . — Т. 5, № 1. — ISSN 0886-2257.(англ.)
  7. . — № 39.(англ.)
  8. Gilles Brassard and others. .(англ.)
  9. Gregory M. Fahy. "Molecular Repair of the Brain": A Scientific Critique. Alcor. Архів оригіналу за 2013-01-25. Процитовано 2012-12-18. (англ.)
  10. Carol Shaw. NNDB. Архів оригіналу за 2013-01-25. Процитовано 2012-12-11. (англ.)

ПосиланняРедагувати