Відкрити головне меню

Ракошино — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі.

село Ракошино
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Рада/громада Ракошинська сільська рада
Код КОАТУУ 2122786801
Основні дані
Засноване 1333
Населення 3280
Площа 4,219 км²
Густота населення 777,44 осіб/км²
Поштовий індекс 89620
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°27′51″ пн. ш. 22°35′51″ сх. д. / 48.46417° пн. ш. 22.59750° сх. д. / 48.46417; 22.59750Координати: 48°27′51″ пн. ш. 22°35′51″ сх. д. / 48.46417° пн. ш. 22.59750° сх. д. / 48.46417; 22.59750
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Місцева влада
Адреса ради 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул.Дружби, 20, тел. 3-17-06; 74-2-21
Карта
Ракошино. Карта розташування: Україна
Ракошино
Ракошино
Ракошино. Карта розташування: Закарпатська область
Ракошино
Ракошино
Мапа

Ракошино знаходиться за 7 кілометрів від Мукачево.

З історії селаРедагувати

За переказами назва села Ракош (Ракове) походить від слова «раки», яких багато водилось у старому руслі річки Латориці, що пролягало через село. В окремих письмових джерелах село зустрічається ще під назвою Берегракош (тобто Ракошин Березький), оскільки воно належало до Березького комітету. Місцевість де розташовані села Ракошинської сільради, була заселена з давніх часів. В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам'яні знаряддя праці епохи неоліту (ІV—III ст. до н. е.). У письмових джерелах село згадується в 1330 році.

У XVII ст. селом володіли семиградські князі, зокрема родина Ракоціїв. Зміни власників села, їх чвари призводили до посилення закріпачення селян, до затримки розвитку села. В період війни чоловіків брали до армії. Кріпаків зобов'язували сплачувати численні грошові та натуральні повинності. Крім численного оброку, селяни виконували різні роботи на будівництві і ремонті в панському маєтку чи в Мукачівському замку, несли охорону, транспортували різні речі тощо.

Під час вторгнення на Закарпаття польського — шляхетського війська у 1657 році маєток Ракоціїв в Ракошині був зруйнований. Проте володарі примусили селян швидко відбудувати його, а в 1684 році повністю реконструювали. Крім феодальної експлуатації селяни терпіли і релігійне та національне пригнічення. Українському населенню, яке визнавало православ'я, силою нав'язувалась греко-католицька релігія; угорське ж населення терпіло від католицької церкви і переходило до протестантизму.

Після загарбання Закарпаття австрійськими Габсбургами становище народних мас ще дужче погіршало. Кріпаки як і раніше ледве животіли, терпіли нестатки, їх до того ж грабували розміщені німецькі війська. Цим, насамперед, і пояснюється активна участь багатьох селян Ракошина у визвольній війні угорського народу 1703—1711 рр. У загонах куруців було понад 40 чоловік Ракошина і сусідніх сіл. Після 1728 року Ракошино, як і вся Мукачівсько — Чинадіївська домінія, перейшла до рук графа Шенборна.

У XIX столітті, за даними Т.Легоцького і Я.Штернберга, громада Ракошина (села Мукачівського округу Березького комітату) користувалася печаткою з зображенням рака (що відтворювало один з переказів про походження назви села).

22 березня 1919 року, після перемоги пролетарської революції в Угорщині, в Ракошині була встановлена Радянська влада. До складу сільської ради жителі села обрали місцевих трудівників, серед яких були В.Марко, Д.Ковач, Д.Коштура, Ю.Мейсар та інші. Рада створила загін Червоної гвардії. Першими червоногвардійцями його стали О.Доктор, Ф.Глуханич, О.Бара, О.Балог, І.Молнар, М.Бара та інші.

Однак Радянська влада в Ракошині проіснувала 39 днів. 29 квітня 1919 року Ракошино окупували румунські війська. А в травні на зміну їм прийшли війська буржуазної Чехословаччини. Окупаційні війська вели себе по відношенню до населення дуже жорстоко, переслідували учасників боротьби за встановлення Радянської влади, грабували. За активістами Радянської влади встановили контроль, провадили обшуки, застосовували тілесні покарання, окремих — ув'язнювали. Селяни чинили окупантам опір, виганяли із села урядових чиновників що приходили для збору податків.

За роки від першої до другої світових воєн Ракошино майже не зазнало змін. Більшість будинків були дерев'яними, вулиці невпорядкованими.

15 березня 1939 року село окупували нацисти. Для ракошинців почались чорні дні. В селі розмістились жандарми. Посилилось національне гноблення. Українську мову було витіснено із школи, нею заборонялось навіть розмовляти в урядових установах. Терор, катування і переслідування примусили багатьох юнаків і дівчат рятуватися втечею до Радянського Союзу. В 1940 році з ракошина нелегально перейшли до СРСР 29 чоловік. Ракошинці відмовлялися воювати проти Радянського Союзу.

26 жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту визволили Ракошино. Чимало молоді Ракошина вступило в ряди Червоної Армії і брало участь в остаточному розгромі нацистів. До самого Берліна пройшли з боями ракошинці М.Доктор, В.Крупка, І.Когутич, Ю.Глагола та інші.

17 листопада 1944 року жителі села висловились за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Їх обранці Дмитро Ковач, Петро Варга на Першому з'їзді Народних комітетів Закарпатської України голосували за возз'єднання Закарпаття з СРСР.

Пам'яткиРедагувати

  • Свято-Покровський чоловічий монастир