Ракетні крейсери типу «Вірджинія»
Крейсери класу «Вірджинія» (англ. Virginia-class cruiser) — американські ракетні крейсери з атомною енергетичною установкою — Virginia (CGN-38), Texas (CGN-39), Mississippi (CGN-40), Arkansas (CGN-41). План будівництва крейсера (CGN-42) з системою Іджіс у 1983 році скасували. З 1976 року було збудовано 4 крейсери даного класу із запланованих 11 для US Navy як подальший розвиток крейсерів класу «California». Була остання серія надводних кораблів з атомною енергетичною установкою. Після розпаду СРСР і вірогідного завершення «Холодної війни» було прийнято програму бюджетної економії, в ході якої крейсери усунули з діючого флоту (1994/98) Річна вартість утримання одного крейсера становила до 40 000 000 доларів. Згодом було прийнято рішення про їхнє списання з списків флоту і у 1998 році розпочато процес дезактивації корпусів, після чого порізано на брухт (1999–2004).
| Крейсери типу «Вірджинія» | ||
|---|---|---|
| Virginia-class cruiser | ||
_elevated_starboard_view.jpg) | ||
| Virginia' (CGN-38) | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Атомний ракетний крейсер | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} США
| |
| Належність | .svg){kind=small} Військово-морські сили США
| |
| Корабельня | Newport News Shipbuilding & Dry Dock Company | |
| Спущено на воду | 1972-1977 | |
| Введено в експлуатацію | 1976-1998 | |
| Виведений зі складу флоту | 1994-1998 | |
| Статус | розібрані | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 10.663 т - 11.666 т | |
| Довжина | 179 м | |
| Ширина | 19 м | |
| Осадка | макс. 10 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 D2G ядерні реактори General Electric | |
| Гвинти | 2 трилопатеві ⌀ м | |
| Потужність | 60.000 к.с. | |
| Швидкість | max. 30 вуз. (55 км/год.) | |
| Автономність плавання | нелімітована | |
| Екіпаж | 39 офіцерів, 540 моряків | |
| Озброєння | ||
| Торпедно-мінне озброєння | 4x Mk-46 • 8x RGM-84 Harpoon | |
| Ракетне озброєння | 2 × Mk 26 (68 ракет) • RIM-66 Standard Missiles (MR) / RUR-5 ASROC • 8× Tomahawk | |
| Зенітне озброєння | 2x Mk-45 L54 • 2x 20mm Phalanx CIWS | |
| Авіація | 1×SH-2F Seasprite | |
Історія ред.
Після спуску на воду авіаносця USS Enterprise (CVN-65) у 1960-х роках виникла потреба будівництва кораблів супроводу з схожими характеристиками. На крейсерах класу Virginia випробовували нові системи конструкції, управління кораблями з ракетним озброєнням в ході реалізації програм DX/DXG і ASMS (Advanced Surface Missile System). Кораблі призначались для захисту авіаносного з'єднання від літаків і підводних човнів, для чого у ангарі в кормовій частині корпусу розміщувався протичовновий гвинтокрил Kaman SH-2D[en], який планували замінити на Sikorsky UH-60 Black Hawk. В ході їхньої експлуатації було встановлено, що кораблі такого типу є менш рентабельними, більш трудомісткими за кораблі з модерними газотурбінними установками.
Класифікація ред.
_launching_a_RIM-66_Standard_missile.jpg)
Ще кораблі класу California не вписувались у стару систему класифікації кораблів по водотоннажністі і калібру гармат. Тому спочатку кораблі з ракетним озброєнням зачислили до класу лідерів — створивши підкласи ракетний лідер (англ. Guided Missile Destroyer Leader) (DLG) i «атомний ракетний лідер» (англ. Nuclear-Powered Guided Missile Destroyer Leader) (DLGN). Згодом їх класифікували як «фрегати» і перші три кораблі класу Virginia при закладенні класифікували атомними ракетними фрегатами. З 1975 при відведенні нової системи класифікації кораблів їх віднесли до атомних ракетних крейсерів (CGN) (англ. Cruiser Guided Missile nuclear powered).
Енергетична установка ред.
_shock_trials.jpg)
На крейсерах встановлювали по 2 реактори типу D2G (D — Destroyer (укр. есмінець), 2 — друге покоління реакторів, G — виробник General Electric) з термічною потужністю 150 МВт. Вони надавали турбінам потужність 60.000 к.с. на кожному валі, що дозволяло розвинути швидкість 30 вузлів.
Озброєння ред.
_fires_a_tomahawk_during_Desert_Storm.jpg)
Спочатку озброєння складалось з двох спарених установок Mk. 26 (на носі і кормі) для зенітних ракет середньої дальності RIM-66 Standard та ракето-торпеди RUR-5 ASROC для боротьби з підводними човнами. Перед надбудовою розміщувались 127-мм гармати Mark-45 з скорострільністю 16-20 пострілів/хв. і дальністю стрільби 13 м. миль. Вона призначалась для стрільби по надводним цілям і низьколітаючим літакам. У тильній частині надбудови розміщувались два тритрубні торпедні апарати для торпед Mark 46. Фолклендська війна 1982 виявила вразливість сучасних кораблів протикорабельними ракетам, тому при модернізації початку 1980-х на крейсерах було встановлено 2×4 пускові установки протикорабельних ракет AGM-84 Harpoon, дві 20-мм системи Phalanx CIWS, а замість ангару гелікоптера два пускові системи Armored Box Launcher по 4 ракети BGM-109 Tomahawk. Система Mark 36 SRBOC[en] служила для захисту від самонавідних протикорабельних ракет.
Електроніка ред.
При модернізації 1980-х років на крейсери встановили радар спостереження повітряного простору AN/SPS-40[en] з дальністю до 200 м миль, радар пошуку повітряних цілей AN/SPS-48 з дальністю до 230 м миль і радар огляду поверхні моря AN/SPS-55[en]. Також застосовувався сонар AN/SQS-53[de] з активним і пасивним режимами роботи. Проти торпед використовується система захисту AN/SLQ-25 Nixie. Для радіоелектронної боротьби використовували систему AN/SLQ-32.
Застосування ред.
_in_1975.jpg)
Крейсери класу Virginia планували використовувати для протиповітряного захисту кораблів авіаносних з'єднань. Задня пускова система Mk. 26 могла запускати протичовнові ракети. Легка повітряна багатоцільова система LAMPS (англ. Light Airborne Multi-Purpose System) призначалась для виявлення підводних човнів за допомогою гвинтокрилів SH-2 Seasprite (LAMPS Mk I) і SH-60 Seahawk (LAMPS Mk III). Як крейсери, вони повинні були виконувати певні завдання поза угрупуванням флоту, керуючи невеликими групами менших кораблів. Крейсери брали участь в операціях флоту США в час війн у Лівані (1982), конфлікту у затоці Сидра, Аравійському морі в час Ірано-іракської війнаи. Вони були флагманами невеликих угрупувань кораблів в час Війни в Перській затоці. Тоді USS Virginia запустив по цілях в Іраку дві ракети Томагавк з Середземного моря.
На початку 1990-х років крейсери підлягали модернізації, проплававши біля половини свого терміну служби. За цей час в озброєнні кораблів пройшли значні зміни. З однієї сторони корпуси кораблів надавались для ґрунтовної модернізації з встановленням новітніх систем озброєнь, як то вертикального запуску Mk 41 ракет Томагавк, запуску зенітних ракет, систем радарів, електронного обладнання. Але вартість модернізації перевищувала половину вартості нового крейсера класу Ticonderoga з значно меншою вартістю експлуатації. Тому через економію коштів їх було вирішено розібрати.
Кораблі серії ред.
| № | Назва | Корабельня | Замовлений | Закладений [1] |
Спущений | Прийнятий до флоту | Списаний | Утилізований |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | USS Virginia (CGN-38) | Newport News Shipbuilding | 21.12.1971 | 19.08.1972 | 14.12.1974 | 11.09.1976 | 10.11.1994 | 10.1999-25.09.2002 |
| 2. | USS Texas (CGN-39) | Newport News Shipbuilding | 21.12.1971 | 18.08.1973 | 09.08.1975 | 10.09.1977 | 16.07.1993 | 10.1999-30.10.2001 |
| 3. | USS Mississippi (CGN-40) | Newport News Shipbuilding | 21.01.1972 | 22.02.1975 | 31.07.1976 | 05.08.1978 | 28.07.1997 | 10.2004- 10.2006 |
| 4. | USS Arkansas (CGN-41) | Newport News Shipbuilding | 31.01.1975 | 17.01.1977 | 21.10.1978 | 18.10.1980 | 07.07.1998 | 10.1997-01.11.1999 |
| 5. | CGN-42 | Newport News | Не закладався[2] |
Джерела ред.
- Wilhelm M. Donko: Die Atomkreuzer der U.S. Navy, Bernard & Graefe Verlag Koblenz 1987, ISBN 3-7637-5836-4 (англ.)
Посилання ред.
- CGN-38 Virginia Class (англ.)
- CGN-42 AEGIS Modified Virginia (англ.)
- USS VIRGINIA (DLGN/CGN 38) (англ.)
- USS Virginia (CGN 38) (англ.)
- U.S.S. VIRGINIA (англ.)
Примітки ред.
- ↑ Дати експлуатації кораблів наведені по Військово-морському регістру США: U.S. Naval Vessel Register[недоступне посилання з квітня 2019] .
- ↑ П'ятий корабель з системою не закладали через проектування нових «ударних крейсерів» (CSGN).