Райнгайтсґебот (нім. Reinheitsgebot, трансліт. -, латиніз. De-Reinheitsgebot.ogg, дослівно «заповідь чистоти») або Німецький закон про чистоту пива — загальна назва низки законів у Німеччині й країнах колишньої Священної Римської імперії, що регламентують використання інгредієнтів у пиві. Найвідоміша версія закону була ухвалена у Баварії у 1516-му році, проте схожі норми існували й до Баварського указу, а сучасне законодавство значно відрізняється від Баварської версії 1516-го року.

марка, присвячена 450-й річниці ухвалення Закону про чистоту пива

Баварський закон 1516 рокуРедагувати

Найважливішим попередником сучасного Райнгайтсґебота був закон, прийнятий у герцогстві Мюнхен у 1487 році. Після того, як Баварія була возз'єднана, Мюнхенський закон був прийнятий на всій території Баварії 23 квітня 1516 року.[1] Після об'єднання Німеччини Баварія наполягла на прийнятті цього закону на національному рівні.

Дозволені інгредієнтиРедагувати

Відповідно до Баварського закону 1516 року, єдиними інгредієнтами, які могли б бути використані для виробництва пива, були вода, ячмінь і хміль. У тексті не згадуються дріжджі як інгредієнт, оскільки їх існування на той час було невідоме.[2]

Інгредієнти, дозволені Баварським законом 1516 року

Інші нормиРедагувати

Закон 1516 року визначав ціну пива залежно від пори року і різновиду пива, встановлював обмеження на прибутки власників готелів і заїжджих дворів, а також визначав конфіскацію як покарання за виготовлення пива з іншими складниками.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати