Радівка (Хмільницький район)

село у Калинівській міській громаді Хмільницького району Вінницької області. України

Ра́дівка — село в Україні, у Калинівській міській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 847 осіб.

село Радівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Хмільницький район
Громада Калинівська міська громада
Основні дані
Населення 847
Площа 1,78 км²
Густота населення 475,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22415
Телефонний код +380 4333
Географічні дані
Географічні координати 49°35′24″ пн. ш. 28°32′49″ сх. д. / 49.59000° пн. ш. 28.54694° сх. д. / 49.59000; 28.54694Координати: 49°35′24″ пн. ш. 28°32′49″ сх. д. / 49.59000° пн. ш. 28.54694° сх. д. / 49.59000; 28.54694
Середня висота
над рівнем моря
285 м
Водойми Волох
Місцева влада
Адреса ради 22400, Вінницька обл., Хмільницький р-н, м. Калинівка, вул. В.Нестерчука, буд. 19
Карта
Радівка. Карта розташування: Україна
Радівка
Радівка
Радівка. Карта розташування: Вінницька область
Радівка
Радівка
Мапа
Map

CMNS: Радівка у Вікісховищі

Географія ред.

Село розташоване в 15 кілометрах від центру громади, праворуч автошляху Київ — Вінниця. Знаходиться воно на невеликій підвищеній місцевості з чорноземним ґрунтом і здоровим кліматом, при невеликій річці Волох. Село Софіївка, яке теж відноситься до цієї громади, розташоване в низовинній місцевості на правому березі річки.

Історія ред.

В 1929—1930 роках пройшла суцільна колективізація. Згодом Радівка значно розширилась. Створений колгосп імені Ворошилова до Німецько-радянської війни — був одним з найкращих в районі. Головою колгоспу імені Ворошилова було обрано Макара Мандибуру.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 257 жителів села[1].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р, «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Калинівської міської громади.[2]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Калинівського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмільницького району[3].

Населення ред.

Сьогодні на території громади 459 дворів. Загальна кількість жителів станом на 01.01.2012 року — 1178 чоловік, з них пенсіонерів — 458, дітей шкільного віку — 130, учасників бойових дій — 2, солдатських вдів -1, учасників Великої Вітчизняної війни — 68.

Інфраструктура ред.

На території громади функціонує середня загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів та дитячий садок «Сонечко» на 30 дітей-дошкільнят. Також у селі діють філіал Калинівської районної бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункті, спортивний комплекс, відділення зв'язку, сучасний торгівельний комплекс. Товарами першої необхідності жителів села забезпечують один магазин радгоспробкопу, та три приватних магазини.

В центрі споруджено пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам.

В центрі села також побудована в 2001 році Православна церква Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату.[4]

Примітки ред.

  1. Радівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література ред.

  • Ра́дівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.296