Відкрити головне меню

Григорій Павлович Радченко
Народився 1 лютого 1890(1890-02-01)
Дар-Надежда Харківська губернія
Помер 23 листопада 1940(1940-11-23) (50 років)
Колима
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність державний діяч
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів Санітарія
Заклад Харківського медичного інституту
Посада Ректор
Відомий завдяки: Консул СРСР у Львові

Григорій Павлович Радченко (1 лютого 1890, Харківська губернія — 23 листопада 1940, Колима) — радянський дипломат, лікар, науковець. Ректор Харківського медичного інституту (1925–1927). Консул СРСР у Львові (1930–1933). Член ВУЦВК (1920).

БіографіяРедагувати

Народився 1 лютого 1890 року в селі Дар-Надежда Сахновщанського повіту на Харківщині. Закінчив медичний факультет Московського університету, санітарний лікар.

За революційну діяльність, був відправлений рядовим на фронт під час Першої світової війни, де він і вступив у партію більшовиків. Після жовтневого перевороту займався підривною роботою в Україну. У 1919 році був заарештований денікінською контррозвідкою в Києві і близько місяця перебував у в'язниці, звідки його звільнили більшовики під командуванням Антонова-Овсєєнка.

Радченко почав роботу по створенню партизанського загону на Миргородщині. Після звільнення повіту від білогвардійців, Григорій Радченко став головою повітового виконкому і повітового парткомітету.

У 1920 році він очолив повітовий виконавчий комітет і загін самооборони Червонограда, який поклав край нападам білогвардійців.

У 1920 році обирався членом ВУЦВК, у 1921 — делегатом VIII з'їзду партії більшовиків. З 1922 року — голова Херсонського окрвиконкому.

З травня 1925 по 1927 рік ректор Харківського медичного інституту. В той час в інституті працювали заслужений професор Микола Бокаріус, професори Володимир Рубашкін, Василь Данилевський, Олександр Палладін, Володимир Шамов, Володимир Воробйов, Віктор Протопопов, Даміан Гриньов та інші.

У 1926 році входив до редакційної колегії журналу «Український медичний архів».

У лютому 1927 року отримує посаду начальника Головпрофосвіти. До 1929 року керував роботою всіх навчальних закладів України, згодом нова посада директором Київської кінофабрики. З 1930 року завідувач Київським окрземвідділом.

Дипломатична роботаРедагувати

З 1930 по 1933 рр. — Консул СРСР у Львові. Підтримував зв'язки із творчою інтелігенцією Львова, знайомиться з родиною Крушельницьких, письменниками Галаном, Косачем та іншими. Деяким з них, в тому числі Крушельницьким Івану та Володимиру, Ганні Галан, він видав візи на в'їзд до СРСР. Його фото можна побачити в спогадах Лариси Крушельницької «Рубали ліс» (2001): стилізований під сільського дядька високий і гладкий чоловік у підперезаній поясом вишитій сорочці та юхтових чоботях.

У 1933 році повертається в УРСР, де працює в системі Укркінохроніка. У травні 1935 року був заарештований органами НКВС. Знаходився під слідством до листопада 1935 року, його звинувачували в «приналежності до контрреволюційної організації УВО ОУН», «будучи консулом СРСР у Львові, був зв'язаний з іноземним центром цієї організації та за його завданням вів контрреволюційну роботу в Україні. Видавав без дозволу Наркомата іноземних справ візи на в'їзд у СРСР терористам, що їхали для організації терористичних актів над відповідальними керівниками Радянської влади».

Хоча провина не була доведена, був засуджений на 3 роки з відбуттям покарання в Біломоро-Балтійському таборі з утриманням на островах. В листопаді 1938 р. цей термін був подовжений ще на 5 років. 23 листопада 1940 року помер на Колимі. У 1957 році його було реабілітовано посмертно.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Історія Харківського державного медичного університету: 200 років / За ред. акад. А. Я. Циганенка — Харків: Контраст, 2005. — 742 с.

ПосиланняРедагувати