Відкрити головне меню

Ізраїль Давидович Радомисельський
Народився 23 квітня (6 травня) 1914(1914-05-06)
Житомир
Помер 29 січня 1986(1986-01-29) (71 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Діяльність науковець
Alma mater Київський індустріальний інститут
Сфера інтересів порошкова металургія, металознавство
Заклад Інститут чорної металургії АН УРСР
Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди

Орден «Знак Пошани»

Державна премія України в галузі науки і техніки — 1973Премія Ради Міністрів СРСР

Ізраїль Давидович Радомисельський (23 квітня (6 травня) 1914(19140506), Житомир — 29 січня 1986, Київ) — український радянський вчений у галузі порошкової металургії та металознавства, доктор технічних наук1972 року), професор1972 року), Заслужений діяч науки УРСР.

БіографіяРедагувати

Народився 23 квітня (6 травня) 1914 року в Житомирі. В 1939 році закінчив Київський індустріальний інститут, працював на промислових підприємствах Києва і Новосибірська, директором технікуму в Новосибірську. Член ВКП (б) з 1945 року. У 19481955 роках — в Інституті чорної металургії АН УРСР. З 1955 року — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР.

 
Могила Ізраїля Радомисельського

Помер 29 січня 1986 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діялтністьРедагувати

Основні праці в галузі теорії відновлення окислів металів, стійкості проти зношування, а також створення високоміцних конструкційних порошкових матеріалів. Розробив технології одержання залізних і легованих порошків, а також багатьох матеріалів із заданими властивостями. Розроблена під керівництвом Ізраїля Давидовича технологія виробництва порошків і виробів з них послужила основою створення одного з найбільших в Європі заводу порошкової металургії у місті Броварах.

Праці:

  • «Прес-форми для порошкової металургії: розрахунок і конструювання». Київ, 1970 (у співавторстві);
  • «Конструкційні порошкові матеріали». Київ, 1985 (у співавторстві);
  • «Отримання легованих порошків дифузійним методом та їх використання». Київ, 1988 (у співавторстві з С. Г. Напара-Волгіною).

ВідзнакиРедагувати

Заслужений діяч науки УРСР1975 року). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Лауреат Державної премії УРСР (1973) та премії Ради Міністрів СРСР в галузі науки (1981).

ЛітератураРедагувати