Радичі (Житомирський район)

село в Житомирській області, Україна

Ра́дичі[1] — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Хорошівської селищної громади. Населення становить 206 осіб.

село Радичі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Хорошівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040570430047746
Основні дані
Засноване наприкінці XVIII століття
Населення 206
Площа 14,827 км²
Густота населення 13,89 осіб/км²
Поштовий індекс 12115
Телефонний код +380 4145
Географічні дані
Географічні координати 50°40′55″ пн. ш. 28°29′58″ сх. д. / 50.68194° пн. ш. 28.49944° сх. д. / 50.68194; 28.49944Координати: 50°40′55″ пн. ш. 28°29′58″ сх. д. / 50.68194° пн. ш. 28.49944° сх. д. / 50.68194; 28.49944
Водойми р. Радич
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 12115, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с.Радичі, вул. Лесі Українки
Карта
Радичі. Карта розташування: Україна
Радичі
Радичі
Радичі. Карта розташування: Житомирська область
Радичі
Радичі
Мапа
Мапа

CMNS: Радичі у Вікісховищі

Географія ред.

Географічні координати: 50°40' пн. ш. 28°29' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 14,8 км².

Радичі розташовані в межах природно-географічного краю Полісся і за 15 км від центру громади — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 3 км[2]. Через село протікає річка Радич, ліва притока Ірши.

Історія ред.

Населений пункт засновано наприкінці XVIII століття[2].

На мапі 1911—1912 років поселення позначене як колонія Радичі з 29 дворами[3].

У 19321933 роках Радичі постраждали від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 6 осіб, імена яких встановлено[4].

Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 200 місцевих жителів, з них 31 особа загинула, 145 — нагороджені орденами і медалями[2].

На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу імені Щорса, початкова школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 7375 примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку і дит'ясла[2].

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 206 осіб, з них 99,51 % зазначили рідною українську мову, а 0,49 % — російську[5].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.
  2. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 214.
  3. Управление военных топографов 1911—12 гг, лист XXIX-25 (Горошки) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область, 2008, с. 348.
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 квітня 2015.

Джерела ред.

  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.

Посилання ред.