Радимир Чачич
Ра́димир Ча́чич (хорв. Radimir Čačić, нар.11 травня 1949, Загреб, Хорватія) — хорватський політик і підприємець, колишній перший віце-прем'єр і міністр економіки в уряді Зорана Мілановича та голова Хорватської народної партії, нинішній жупан Вараждинської жупанії та голова ліберальної партії «Народна партія — реформісти».
Молоді роки
ред.Після закінчення в 1973 році архітектурного факультету Загребського університету працював в одній загребській фірмі, доки не переїхав у Вараждин, де працевлаштувався в будівельній компанії Zagorje. Спільно з низкою партнерів у 1979 році залишив Zagorje і заснував будівельну компанію DP Coning. У 1989 році югославська Торгово-промислова палата присвоїла йому звання Менеджер року. За час своєї підприємницької діяльності Чачич накопичив значні статки і, коли в березні 1989 року закони було змінено, щоб дозволити приватизацію, він витратив 750 000 німецьких марок на викуп 25% акцій у своїй старій компанії Zagorje, а згодом об'єднав обидві компанії, при цьому втрачаючи деякі робочі місця.[1]
1990-і
ред.Спочатку він прийшов у політику в 1989 році через Коаліцію народної згоди (хорв. Koalicija narodnog sporazuma) — блок поміркованих націоналістичних і ліберальних партій, сформований напередодні перших багатопартійних виборів у Хорватії, які відбулися 22 квітня 1990 року. Але успіху на виборах не досяг. У 1990 і 1991 роках із Чачичем на посаді директора DP Coning долучався до невдалого проекту будівництва в Дубровнику.[2]
Під час хорватської війни за незалежність Чачич був бригадиром молодої хорватської армії. У Битві за казарми він очолив у вересні 1991 року переговори з Югославською Народною армією, щоб та покинула вараждинські казарми, та зголосився бути заручником, щоб запевнити роззброєних військовослужбовців, що їх буде благополучно доправлено в Сербію. Пізніше його було нагороджено Медаллю у пам'ять про Вітчизняну війну та Орденом князя Домагоя.[3]
У 1991—1992 роках фірма DP Coning залучилася до іншого, набагато більшого, але теж провального проекту будівництва, цього разу в Ізраїлі.[4] Через це фірма пізніше загрузла в судових позовах на багато мільйонів доларів.[5] DP Coning було перетворено на холдинг Coning з декількома дочірніми компаніями, а холдинг пізніше було перейменовано на Ingprojekt. Цю угоду було згодом скасовано в судовому порядку, але Чачич вже встиг продати або передати свої пакети акцій групи компаній Coning якійсь законній фірмі.[1] Справи бізнесу Чачича широко використовувалися проти нього, коли він активніше долучився до політичного життя, а за ту ізраїльську справу його одного разу ославив Мирослав Рожич.[4] Станом на 1995 рік він був одним із небагатьох хорватських політиків, які збагатилися ще до вступу на державну службу, хоча під час його пізнішої політичної діяльності його багатство примножиться.
Він був наступником Савки Дабчевич-Кучар на посаді голови Хорватської народної партії і займав цю посаду протягом шести років. Його у свою чергу змінила Весна Пусич, тоді як Чачич став головою центрального комітету партії. На парламентських виборах 1995 року його було обрано депутатом хорватського парламенту.
2000-і
ред.На виборах 2000 року ХНП завоювала кілька місць у хорватському парламенті і взяла участь у шестисторонній коаліції, яка сформувала уряд на чолі з Івіцею Рачаном. Чачич був єдиним членом ХНП в уряді, але отримав впливовий і доречний пост міністра громадських робіт, реконструкції та будівництва, який надав йому доступ до багатьох спонсорованих урядом проектів.
Радимир Чачич відіграв вирішальну роль у відродженні проекту будівництва автомагістралі Загреб—Спліт, налагоджуючи більш життєздатну модель фінансування — ту, яка не підтримувала корпорацію Бехтель настільки, наскільки контракти, підписані Хорватським демократичним союзом як до, так і після Чачича.[6][7][8] Міністерство влаштувало тендери, щоб вибрати будівельні організації, які будуватимуть нову дорогу, і цей метод виявився успішним у розгортанні повномасштабного будівництва. Коли Чачич ішов з посади, відрізки від Карловаця до Задара було в основному завершено, а інші було також частково збудовано.
Чачич також допоміг організувати публічний, спонсорований державою проект житлового будівництва для молодих сімей — першу таку спробу в новітній Хорватії. Будівлі пізніше прозвали на його честь Čačićevi stanovi (Чачичеві квартири).
Після виборів 2003 року ХНП повернулася в опозицію, але Чачич зберіг місце в парламенті.
Нове керівництво ХДС організувало парламентську слідчу комісію у справі здогадних правопорушень Чачича: його було звинувачено в конфлікті інтересів, враховуючи те, що його давня компанія Coning отримала і контракт на будівництво шосе Загреб—Спліт. Однак після подальшого розслідування з Чачича було знято всі звинувачення. У грудні 2006 року парламентська слідча група ХДС зібралася знову і змінила своє попереднє рішення, заявивши, що Чачич дійсно був у конфлікті інтересів у зв'язку з дванадцятьма контрактами на суму 132 000 000 кун, підписаними з компаніями, що мали відношення до Чачича, які було належним чином зареєстровано згідно з відповідним законодавством безвідносно до Чачича. Він, у свою чергу, наполягав, що це безглуздий відхід від принципу, і що він уже порвав зі своїми старими компаніями, та намагався повернути хід справи в суді в зворотний бік, але це було відхилено Загребським судом у 2007 році. Він оскаржив вирок, і його було зрештою відхилено Конституційним судом Хорватії в 2010 році.[9]
У 2005 році його партія перемогла на місцевих виборах у Вараждинській жупанії, а Чачич став 9 червня жупаном даного округу. В червні 2008 року, після того, як два депутати ХНП в окружній раді перейшли в опозицію, його було замінено на цій посаді.[10]
2010-і
ред.8 січня 2010 р. він був головним учасником серйозного ДТП на автомагістралі М7 в Угорщині, де в результаті одержаних при автомобільному зіткненні травм загинули два пасажири. «Chrysler 300» Чачича в густому тумані врізався в зад автомобіля «Škoda Fabia». [11] Услід за цим Чачич викликав поліцію. Йому було пред'явлено звинувачення судом медьє Шомодь та звільнено під заставу в 1000€.[12] За угорським законодавством тепер йому загрожував тюремний строк.[13][14] Цей інцидент призвів до того, що Чачич подав у відставку з посади голови Хорватської тенісної асоціації, яку пізніше було відхилено правлінням федерації. У червні суд першої інстанції виніс Чачичеві у цій справі умовний вирок про позбавлення волі на 22 місяці[15][16].
На хорватських парламентських виборах у 2011 році Чачич представляв свою партію ХНП в коаліції Кукуріку і був одним із перших у списку кандидатів по третьому виборчому округу Хорватії.[17] У цьому окрузі коаліція здобула 52,73% голосів.[18]
14 листопада 2012 Апеляційний суд в Угорщині змінив умовний вирок суду нижчої інстанції на реальний, засудивши Чачича до 22-х місяців позбавлення волі. Після оголошення вироку Чачич заявив у столиці Хорватії Загребі, що подав у відставку зі своїх посад віце-прем’єр-міністра і міністра економіки Хорватії. За умовами вироку він мав право просити умовно-дострокового звільнення після відбуття половини строку[16].
У січні 2014 року Чачича виключили з ХНП.[19] На волю він вийшов у червні 2014 року, відсидівши у в’язниці рік зі свого 22-місячного строку покарання.[20]
28 вересня 2014 року він став першим головою заснованої ним партії Народна партія — реформісти.[21]
Примітки
ред.- ↑ а б Osoba tjedna: Radimir Čačić. Feral Tribune (хорватською) . 9 червня 1996. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ "Coning" je 1990. dobio 20 milijuna maraka za posao koji nije obavio. Vjesnik (хорватською) . 30 жовтня 2001. Процитовано 12 листопада 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Radimir Čačić. O Vladi RH (хорватською) . Уряд Хорватії. 23 грудня 2011. Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 23 грудня 2011.
- ↑ а б Coning u Izraelu ostao dužan milijune dolara. Poslovni dnevnik (хорватською) . 11 вересня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ Reagiranja - Coning: Izraelci su nam ostali dužni desetke milijuna dolara. Poslovni dnevnik. 17 вересня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ PREDSJEDNIK TUĐMAN OZNAČIO POČETAK RADOVA NA AUTOCESTI ZAGREB - BREGANA (хорватською) . Хорватське радіотелебачення. 20 жовтня 1998. Архів оригіналу за 9 вересня 2009. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ KALMETA: PRVU DIONICU AUTOCESTE OD SPLITA PREMA DUBROVNIKU GRADIT ĆE BECHTEL (хорватською) . Хорватське радіотелебачення. 17 липня 2004. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ Koncesijom autocesta do skandala. Slobodna Dalmacija (хорватською) . 3 березня 2009. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 11 грудня 2010.
Nakon pristiska javnosti, Vlada je 2004. godine bila prisiljena raspisati natječaj za dionicu od Dugopolja do Šestanovca, što se “ispod žita” pokušavalo progurati američkom “Bechtelu”.
- ↑ Čačiću nisu prekršena ustavna prava. T-portal.hr (хорватською) . HINA. 11 жовтня 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ Smjena Radimira Čačića. Nacional (хорватською) . 20 червня 2008. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
- ↑ Objavljene snimke Čačićeve prometne nesreće (VIDEO). Slobodna Dalmacija. 13 січня 2010. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 13 січня 2010.
- ↑ Mađari: Čačić vozio neprilagođenom brzinom, jamčevinu platio 1000 eura. Večernji list. 13 січня 2010. Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 13 січня 2010.
- ↑ Croatian party leader causes fatal road accident in Budapest. Croatian Times. 12 січня 2010. Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 12 січня 2010.
- ↑ Skrivio nesreću u Mađarskoj - Čačić pušten uz jamčevinu!. Jutarnji list. 12 January 2010. Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 13 January 2010.
- ↑ Віце-прем'єр Хорватії отримав тюремний строк за смертельну ДТП
- ↑ а б В Угорщині засудили віце-прем’єра Хорватії. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 15 листопада 2012.
- ↑ Predizborna kampanja - Čačić: Naša je premijerka uvijek sva u nekakvim dvojbama. Večernji list (хорватською) . 17 листопада 2011. Процитовано 26 грудня 2012.
- ↑ Konačni službeni rezultati izbora zastupnika u Hrvatski sabor 4. prosinca 2011. - III. izborna jedinica (Croatian) . State Election Committee. 13 грудня 2011. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 26 грудня 2011.
- ↑ ČAČIĆ IZBAČEN IZ HNS-a! Pusić: 'To je isključenje konačno'. Jutarnji list (Croatian) . 15 січня 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2014.
- ↑ Radimir Čačić: Uskoro će vam biti i previše mojih izjava. Večernji list (Croatian) . 20 червня 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2014.
- ↑ Čačić o etici i moralu, pa podržao Ivu Josipovića (Croatian) . Index.hr. Media servis, Hina, R.I. 28 вересня 2014. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.