Радиванівка
Радива́нівка (до XIX століття — Крижівка) — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Кам'янській міській громаді. Розташоване за 21 км на південний захід від центру громади — міста Кам'янки та за 10 км від залізничної станції Сердюківки. Населення 524 чоловіка (на 2001 рік).
| село Радиванівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Кам'янська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080130110057712 |
| Облікова картка | Радиванівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 17 століття |
| Населення | 524 (2001) |
| Поштовий індекс | 20832 |
| Телефонний код | +380 4732 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′32″ пн. ш. 31°51′42″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 31.86167° сх. д.Координати: 48°58′32″ пн. ш. 31°51′42″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 31.86167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
142 м |
| Водойми | р. Гнилий Ташлик |
| Відстань до обласного центру |
53,5 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Найближча залізнична станція | Сердюківка |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | м. Кам'янка |
| Карта | |
  Радиванівка | |
 Радиванівка | |
| Мапа | |
| |
Історія
ред.Згідно з переказами село засноване в XVII столітті. Свою першу назву Крижівка село одержало за прізвищем поміщика Радіона Крижа[джерело?]; пізніше Радиванівка.
1876 року в селі була збудована церква, яка була зруйнована наприкінці 80-х років XX століття. В 1884 році відкрилась церковнопарафіяльна школа, де навчалось 25 дітей, які писали на грифельних дошках. Першим учителем був дяк Семен Антонович Лебедович, а «Закону Божого» навчав сільський піп.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Телепинської волості Чигиринського повіту Київської губернії мешкало 925 осіб, налічувалось 135 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини, маслобійний завод[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1276 осіб (610 чоловічої статі та 666 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
Коли звістка про революцію 1905—1907 років у Санкт-Петербурзі та інших містах царської Росії дійшла до села, селяни відмовились від роботи в панській економії, проте особливих революційних подій в селі не було.
Після початку першої радянської окупації в січні 1918 року, селяни розібрали поміщицьке майно з економії.
У 1921 році відкрилась школа в складі 1—2 класів, а в 1923 році відкриті 3—4 класи. В 1925 році почала функціонувати хата-читальня, а при ній зібрана сільськими активістами бібліотека. У 1928 році організована комісія з ліквідації неписемності.
Колгосп об'єднував спочатку 42 селянських господарства, де тяглова сила становила 10 волів, 20 коней, 15 плугів та 1 сівалку. Перед радянсько-німецькою війною колгоспне господарство «Червоний орач» мало в наявності: 62 воли, 100 коней, 115 корів, 1 двигун, 1 автомашину ЗІС-1,5, 1 молотарку, 5 колгоспних будівель.
Під час голодомору в селі померло з голоду 527 осіб. Їх ховали по декілька в одній ямі. На пам'ять жертвам голодомору у селі побудовано пам'ятник.
В роки радянсько-німецької війни 271 житель села пішов на фронт, 154 з них загинули в боях, 99 нагороджені бойовими орденами і медалями. Село було відвойоване у нацистів у 1944 році.
Станом на 1972 рік в селі проживало 889 мешканців, працював колгосп «Дніпро» за яким було закріплено 1,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1 тисяча га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.
Відомі люди
ред.У селі народилися:
- Бащенко Михайло Іванович (*1948) — академік Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України.
Див. також
ред.Джерела
ред.
Примітки
ред.- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Література
ред.- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
ред.- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |