Радзієвський Олексій Іванович

Олексій Іванович Радзієвський (31 липня [13 серпня] 1911(19110813) — 30 серпня 1979) — радянський військовий діяч, генерал армії (1972), Герой Радянського Союзу (21.02.1978). Командувач військ Одеського військового округу (у 1954—1959 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1960 роках. Кандидат військових наук. Професор (1961).

Олексій Іванович Радзієвський
Народження 31 липня (13 серпня) 1911(1911-08-13)
Умань
Смерть 30 серпня 1979(1979-08-30) (68 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ  кавалерія
 танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19291979
Партія КПРС
Звання  Генерал армії
Командування 2-а гвардійська танкова армія (СРСР), Північна група військ, Туркестанський військовий округ, Одеський військовий округ і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1978
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Нагороди інших країн

Командор ордена Британської імперії (військовий)
CMNS: Радзієвський Олексій Іванович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 31 липня (13 серпня) 1911(19110813) року в місті Умань Київській губернії в сім'ї робітника.

Закінчив середню школу. З 1927 року працював формувальником на силікатному (цегляному) заводі в місті Умані.

У Червоній Армії з 1929 року. Член ВКП(б) з 1931 року.

В 1931 році закінчив кавалерійську школу. З 1931 року служив в 49-му кавалерійському полку: командир кавалерійського взводу, з 1932 — начальник штабу ескадрону, з 1934 — командир ескадрону.

В 1938 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

В 1938—1939 р. — помічник начальника 1-ї частини штабу 18-ї гірничо-кавалерійської дивізії Середньоазіатського військового округу у місті Кушка Туркменської РСР.

У 1941 році закінчив Військову Академію Генерального штабу РСЧА імені Ворошилова. З 1941 року — начальник штабу 53-ї кавалерійської дивізії Західного Особливого військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. З липня 1941 року — начальник штабу 53-ї кавалерійської дивізії 29-ї армії Західного фронту. З грудня 1941 року — начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу, з липня 1942 року по лютий 1944 року — начальник штабу 1-го гвардійського кавалерійського корпусу на Західному і Південно-Західному фронтах. У березні 1942 року виконував обов'язки командира корпусу.

З лютого 1944 року — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової армії на 1-му та 2-му Українському фронтах. У липні 1944 — січні 1945 року, в період лікування після важкого поранення командарма Богданова, командував цією армією на 2-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

В 1945—1947 р. — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової армії Північної групи військ (Польща). В 1947 — 1950 р. — командувач 2-ю механізованою армією Північної групи військ.

У вересні 1950 — липні 1952 р. — головнокомандувач військ Північної групи військ (Польща).

У липні 1952 — квітні 1953 р. — командувач військ Туркестанського військового округу.

У квітні 1953 — травні 1954 р. — начальник бронетанкових і механізованих військ Збройних сил СРСР.

У травні 1954 — червні 1959 року — командувач військ Одеського військового округу.

У червні 1959 — квітні 1968 р. — 1-й заступник начальника Військової академії Генерального штабу Міністерства оборони СРСР. У листопаді 1964 — березні 1965 р. — виконувач обов'язків начальника Військової академії Генерального штабу.

У квітні 1968 — липні 1969 р. — начальник Головного управління Військово-навчальних закладів Міністерства оборони СРСР.

У липні 1969 — лютому 1978 р. — начальник Військової академії імені Фрунзе Міністерства оборони СРСР.

У лютому 1978 — серпні 1979 р. — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Звання

ред.
  • майор
  • підполковник (1941
  • полковник (1942)
  • генерал-майор (17.11.1943)
  • генерал-лейтенант (2.11.1944)
  • генерал-полковник (3.08.1953)
  • генерал армії (2.11.1972)

Нагороди

ред.

Посилання

ред.