Радзиві́лл О́стикович (пол. Radziwiłł Ościkowicz, лит. Radvila Astikaitis; 13841477) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого шляхетського роду Радзивіллів гербу Труби.

Радзивілл Остикович
Radzivił Ościkavič. Радзівіл Осьцікавіч (XIX).jpg
Народився 1384(1384)
Кернаве
Помер 1477(1477)
Вільно
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Діяльність політик
Титул маршалок земський, каштелян віленський, воєвода троцький
Посада Каштелян віленський, маршалок великий литовський, воєвода троцький, Маршалок надворний литовський і маршалок господарський
Рід Радзивілли і Astikaid
Батько Христин Остік
Брати, сестри  • Stankusd
Діти Микола, Анна
Герб

Коротка біографіяРедагувати

Старший син боярина — віленського каштеляна Христина Остика,[1] перший історично відомий носій прізвища Радзивілли (прізвище спочатку було в патронімічній формі, як прізвище стало викистовуватись в 3-му поколінні). Один з найвпливовіших людей Великого князівства Литовського у XV столітті, був членом литовського ради вельмож та навіть претендентом на великокнязівський трон по смерті Казимира IV Ягеллончика.

Початки кар'єри неясні. На початку 15 ст. було кілька бояр з таким прізвиськом. У 1420—1428 роках згадується як маршалок господарський великого князя Вітовта (щоправда, цей маршалок не вживав ім'я по-батькові Остикович). 27 вересня 1432 р. вперше з патронімом Остикович згаданий в документах. 15 жовтня 1432 р. разом з батьком[1] як свідок підписав акт Гродненської унії. У 1433—1434 (після страти Румбольта Волімунтовича) і 1463—1474 роках обіймав посаду маршалка земського. Після вбивства великого князя литовського Сигізмунда в 1440 році Радзивілл разом з князем Юрієм Семеновичем Гольшанським, Івашком Гаштовтом, Кезгайлом Волімунтовичем підтримав обрання на його місце Казимира — одного з синів короля польського Ягайла. У тому ж році Радзивілл отримав від нового правителя призначення на посади маршалка господарського і державця аніштинського. У 1441 році був послом до брата Казимира, короля польського і угорського Владислава, з метою забезпечити його визнання обрання Казимира на трон Великого князівства Литовського.

У 1443 році був посланий з військом до Криму, де зміг домогтися затвердження Хаджі Герая кримським ханом. У 1445 році брав участь у поході великого князя московського Василя II проти Дмитра Шемяки. У 1448 році брав участь в укладенні мирного договору між Королівством Польським, Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом у Регенсбурзі. У 1449 році вів успішні бойові дії проти претендента на престол Великого князівства Литовського Михайла Сигізмундовича, за підтримки Васілія II відвоював Стародуб, Новгород-Сіверський, Радогощ, Путивль і Брянськ. З Києва Радзивілл попрямував до Кримського ханства, де зміг домогтися повернення влади Хаджі Гераю — союзнику Великого князівства Литовського.

У першій половині 1450-х років очолив групу магнатів, налаштованих проти великого князя Казимира; був запропонований ними претендентом на трон. Щоб заручитися підтримкою, Радзивілл вирушив до ординського хана Сеїд-Ахмеда з багатими подарунками, але військо хана було розбите у битві з Хаджі Гераєм, Радзивілл Остикович був поранений, пограбований, опинився в полоні. В 1455 році Радзивілл повернувся у Велике князівство Литовське, але був позбавлений усіх посад.

Після відходу від опозиції, яка втрачала вплив, прихильників, отримав посаду маршалка земського після смерті Івана Гаштольда (початок 1458), а 1463 одночасно і воєводи троцького. З 1475 року перебував на посаді каштеляна віленського. Спільно з Михайлом та Іваном Кезгайлами керував Великим князівством Литовським у відсутність Казимира Ягелончика. У 1470-х роках очолював литовські делегації під час переговорів про прикордонних конфліктах з Псковським князівством і Лівонським орденом.

Остання згадка — травень 1477 р., на початку 1478 каштеляном віленським був Іван Кезгайло.[2]

Володів великими землями. Родовий маєток знаходився у Муснінкаї, в його володіння входили Біржай, Кедайняй, Ширвінтос, Упнінкай та інші маєтки, на території сучасної Литви; на території сучасної Білорусі володів маєтками Негневичі під Новогрудком, Хорошевичі під Слонімом і Бостинем на Пинщині.[3]

Ім'я дружини невідоме, мав доньку Анну і сина Миколу.

ПриміткиРедагувати

  1. а б K. Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477)… — S. 132.
  2. K. Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477)… — S. 134.
  3. http://www.dig.com.pl/pdf/Radziwillowie.pdf

ДжерелаРедагувати

  • W. Semkowicz. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie t. V — rok 1920: Кrаków, 1921. — S. 42 (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa) (пол.)
  • K. Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — 1-192 s. — S. 132—134. (пол.)

ПосиланняРедагувати