Рада народних уповноважених
Рада народних уповноважених (нім. Rat der Volksbeauftragten) – тимчасовий уряд Німеччини, створений під час Листопадової революції, що діяв з листопада 1918 року по лютий 1919 року. В обидвох складах Ради її головою був Фрідріх Еберт.
Історія ред.
Рада народних уповноважених була утворена коаліцією двох соціал-демократичних партій (СДПН і НСДПН) і 10 листопада 1918 року затверджена загальними зборами берлінських робітничих і солдатських рад (нім. Vollversammlung der Berliner Arbeiter- und Soldatenräte), які діяли від імені всіх революційних рад Німецької імперії. Державний конгрес робітничих і солдатських рад (нім. Reichskongress der Arbeiter- und Soldatenräte), що проходив у Берліні 16-20 грудня, проголосував проти системи рад і за вибори до Національних зборів.
До 29 грудня 1918 року до Ради входило по три соціал-демократи (Фрідріх Еберт, Філіп Шейдеман, Отто Ландсберг) і три незалежних соціал-демократи (Гуго Гаазе, Вільгельм Дітман, Еміль Барт). Їхніми обов'язками були, власне, тільки зносини з відповідними відомствами, а безпосередню технічну роботу вели особливі статс-секретарі, підібрані за діловою ознакою, навіть із членів буржуазних партій. На чолі уряду стояли Еберт і Гаазе, причому Еберт, отримавши від Максиміліана Баденського всупереч конституції статус рейхсканцлера, займав в уряді чільне місце, не маючи, однак, на це офіційних підстав. Рада народних уповноважених організувала виконання оголошеного 11 листопада 1918 року припинення вогню, повернення німецьких військ, скликала Державний конгрес робітничих і солдатських рад та підготувала вибори до Національних зборів 19 січня 1919 року.
Уклавши пакт Еберта-Гренера, Рада народних уповноважених не виконала однозначно сформульованих рішення Всенімецького з'їзду Рад про демократизацію армії, а у зв'язку з тим, що багато пропозицій НСДПН провалилися на Всенімецькому з'їзді Рад, 29 грудня три незалежних соціал-демократи вийшли зі складу тимчасового уряду. Приводом для цього стало застосування зброї під час так званих різдвяних заворушень в Берліні. Рада народних уповноважених поповнилася двома соціал-демократами – Густавом Носке і Рудольфом Вісселем. 11 лютого 1919 Фрідріх Еберт був обраний тимчасовим рейхспрезидентом і тим самим підтвердив свої повноваження глави держави. 13 лютого Рада народних уповноважених передала свої повноваження уряду Шайдемана, обраному Національними зборами у Ваймарі.
Назву «Рада народних уповноважених» носили і перші післяреволюційні уряди в Саксонії і Брауншвейгу. У Пруссії з 14 листопада 1918 року по 25 березня 1919 року існувала Рада народних уповноважених як тимчасовий виконавчий орган до скликання Прусських земельних зборів (нім. Preußische Landesversammlung).
Склади РНУ ред.
Перший склад (10 листопада – 20 грудня 1918 року) ред.
- Фрідріх Еберт (НСДПН) – голова Ради, військовий міністр, міністр внутрішніх справ
- Філіпп Шайдеман (НСДПН) – міністр фінансів
- Отто Ландсберг (СДПН) – міністр преси та інформації
- Гуго Гаазе (СДПН) – міністр закордонних справ і колоній
- Вільгельм Дітман (СДПН) – міністр демобілізації та охорони здоров'я
- Еміль Барт (НСДПН) – міністр соціальної політики
Другий склад (20 грудня 1918 року – 11 лютого 1919 року) ред.
- Фрідріх Еберт (СДПН) – голова Ради, міністр внутрішніх справ
- Філіпп Шайдеман (СДПН) – міністр закордонних справ
- Отто Ландсберг (СДПН) – міністр фінансів
- Густав Носке (СДПН) – військовий та морський міністр
- Рудольф Віссель (СДПН) – мінстр соціальної політики[1]
Примітки ред.
Література ред.
- Die Regierung der Volksbeauftragten 1918/19 eingeleitet von Erich Matthias, 2 Bände, Düsseldorf (Drost) 1969 — die maßgebliche Quellenedition mit vielen Informationen, erhältlich nur noch in Bibliotheken.
- Aus der Werkstatt der deutschen Revolution, Emil Barth, Berlin 1919