Відкрити головне меню

Сава Рагузинський (Владиславич)
серб. Сава Владиславић Рагузински
Sava Vladislavic Raguzinski.jpeg
Ім'я при народженні Сава Владиславич
Псевдо Сава Лукич Рагузинський (Владиславич)
Народився 16 січня 1668(1668-01-16)
Боснія
Помер 17 червня 1738(1738-06-17) (70 років)
Санкт-Петербург
·старість
Поховання Благовіщенська церква Олександро-Невської лаври[d]
Громадянство Російська імперія
Національність серб
Місце проживання Дубровник, Стамбул, Рим, Венеція, Москва, Санкт-Петербург, Кяхта, Велика Топаль
Діяльність підприємець, дипломат, негоціант
Відомий завдяки як дипломат
Володіє мовами італійська
Титул граф
Родичі племінники Гаврило і Мойсей Владиславичі
Нагороди орден Святого Олександра Невського

Сава Рагузинський, справжнє прізвище Владиславич (16681738) — ілірійський граф (1711), родом з Боснії, негоціант і дипломат, провадив торговельні й фінансові операції в країнах Близького Сходу, Італії, в Україні і в Росії, як агент українського і російського урядів, і виконував політичні доручення останнього на Балканах.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Місце народження Сави Лукича точно невідоме. Називають три місця. Але на назвою міста Дубровник (або Рагуза), що стала його прізвищем, вважається, що він міг народитися в Рагузі. Мав торговельні справи в столиці Османської імперії Стамбулі. Перебування в мусульманському оточенні навернуло його до спілкування з равославними з Московії. Є відомості, що він контактував з посломВасилем Голіциним та Ємельяном Ігнатовичем Українцевим і виконував його таємні доучення. Перебування на Балканах сприяло вивченню ним декількох мов. Був знайомим з Іваном Степановичем Мазепою і виконував і його дипломатичні доручення. 1703 року вперше відвідав Москву, а з 1708 року оселився там.

Хитрого і гнучкого в спілкуванні іноземця наблизив до себе російський цар Петро І. З 1711 року став представником Московії в Чорногорії та в Молдові, що була на той час силомиць приєднана до Османської імперії. В 17161722 роках Петро І перевів його в Рим і Венецію, де Сава Рагузинський провів низку важливих перемов. Серед делікатних доручень Сави Рагузинського — придбання і транспортування в Петербург творів мистецтва, серед яких були антична скульптура Венери, садово-паркові скульптури для садів бароко тощо. Серед клієнтів Сави Рагузинського - і військовий генерал-губернатор нової столиці — Меншиков Олександр Данилович.

Згодом був російським надзвичайним і повноважним міністром у Китаї (1725-28), з яким підписав Буринський і Кяхтинський договори 1727 про кордони й торгівлю. Тримав на оренді українську індукту за Мазепи, експортував поташ з гетьманських буд тощо.

1710 одержав великі маєтності на Гетьманщині, сконфісковані у мазепинських емігрантів, зокрема м. Велика Топаль, Стародубського полку, де заснував першу на Лівобережній Україні парусно-полотняну фабрику (між 1718-20). Спадкоємці його володінь в Україні племінники Рагузинського — Гаврило і Мойсей Владиславичі, посвоячені з українсько-козацькою старшиною, продовжували його торговельно-промислові й фінансові підприємства в Україні до 1770-х pp., коли маєтки бездітних Рагузинських перейшли до графа П. Рум'янцева, а титул графів Владиславичів був переданий родичам Рагузинських — Папреницям, нащадки яких існували в Україні ще у другій половні 19 ст.

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Павленко Н. И. «Савва Лукич Владиславич-Рагузинский»// Сибирские огни. 1978, № 3 стр. 155—158
  • Дёмин Э. В. «Соратники Петра I в Забайкалье»//Молодёжь Бурятии. 14 февраля 1978 Стр. 22
  • Путевой журнал С. Л. Владиславича-Рагузинского. 1725 г.
  • Русско-китайские отношения в XVIII веке. Материалы и документы. Москва, Наука 1990 г.
  • Майданская Н. «Советы премудрости Саввы Рагузинского» : Русско-сербскому государственному деятелю посвящается // Библиотека. - 2011. - № 10. - С. 61-63.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати