Металургійний завод Равенскрейг
55°47′17″ пн. ш. 3°57′23″ зх. д. / 55.78806° пн. ш. 3.95639° зх. д.
| англ. Ravenscraig steelworks | |
|---|---|
 | |
| Тип | бізнес і металургійний комбінат[d] |
| Галузь | чорна металургія |
| Доля | закритий |
| Засновано | 1957 |
| Закриття (ліквідація) | 1992 |
| Штаб-квартира |
Мотервелл,  Шотландія, .svg){kind=small} Велика Британія |
| Продукція | чавун, сталь, прокат |
 | |
 Металургійний завод Равенскрейг у Вікісховищі | |
«Равенскрейг» (англ. Ravenscraig steelworks) — колишній металургійний завод (комбінат) у місті Мотервелл в Шотландії. Був введений в дію 1957 року. Працював з повним металургійним циклом. 1992 року, після 35 років роботи, був закритий і у 1990-х роках повністю демонтований.
На звільненій після демонтажу заводу території планується побудувати житловий масив Равенскрейг[en].[1]
Історія ред.
Будівництво заводу було заплановане і здійснене компанією «David Colville & Sons». Після Другої світової війни компанія розглядала кілька варіантів розширення виробництва і врешті-решт було вирішено побудувати новий металургійний завод у місті Мотервелл, біля її заводу «Dalzell Works». В 1952 році на майбутньому заводі планувалося побудувати також ливарний цех і слябінг, які постачали б свої виливані вироби і сляби на завод «Dalzell Works».[2]
Будівництво розпочалося 1953 року. 1955 року компанія вирішила побудувати на заводі 2-гу доменну піч. Будівництвом доменних печей компанія намагалася позбутися залежності від імпортного металобрухту для свого сталеливарного виробництва шляхом виробництва власного чавуну. 3 червня 1957 року було введено в дію коксові батареї, а 6 вересня 1957 року було задуто першу доменну піч. Було введено в дію також мартенівський цех з 3 мартенівськими печами.[2]
1959 року було розпочато будівництво листопрокатного стану з проектною потужністю 1,5 млн т листового прокату на рік. Слябінг, що працював на заводі, випускав до 2 млн т слябів на рік.[2]
Для забезпечення прокатного виробництва достатньою кількістю сталі, на заводі було побудовано третю доменну піч, четверту мартенівську і киснево-конверторне відділення з конвертером на 100 т.[2]
1967 року завод був націоналізований.
1992 року завод було зупинено і згодом повністю демонтовано. Через закриття заводу було звільнено 1800 працівників.[3]
Структура заводу ред.
1967 року на заводі було 3 доменних печі, що працювали на офлюсованому агломераті і мали продуктивність до 30000 т чавуну на тиждень, тобто в середньому продуктивність кожної доменної печі становила 1428 т на добу. Сталеливарний цех мав 4 мартенівських печі і киснево-конверторне відділення. З отриманої сталі виготовляли сляби, з яких виробляли листовий прокат на самому заводі або на сусідньому прокатному заводі «Dalzell Works».[2]
При заводі працювали коксохімічний завод і аглофабрика. Коксохімічний завод мав 6 коксових батарей, що виробляли 33 тис. т коксу на тиждень. На аглофабриці вироблявся офлюсований агломерат. Використовувалася довізна залізна руда з Канади, Швеції, Південної Америки і Західної Африки, що надходила на аглофабрику через порт Глазго. Вапняк надходив з кар'єрів біля села Шап на півночі Англії.[2]
Подальше використання території ред.
На місці демонтованого заводу планується побудувати житловий масив Равенскрайг.
Посилання ред.
- ↑ Українські службовці вивчали практику економічного розвитку в Шотландії [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Український інвестиційний портал [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в г д е Ravenscrain steel works 1954–1992[недоступне посилання] (англ.)
- ↑ History of Britain's steel industry [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті http://www.theguardian.com/international [Архівовано 18 липня 2015 у Wayback Machine.], 1 February 2001. (англ.)
Література ред.
- Carr, J.C. and Taplin, W. (1962). History of the British Steel Industry. Oxford: Basil Blackwell.
- Cunnison, J. and Gilfillan, J. B. S. (Editors) (1958). The City of Glasgow (The Third Statistical Account of Scotland, Volume V,). Glasgow: William Collins Sons & Co. Ltd.
- Payne, Peter L. (1979). Colvilles and the Scottish Steel Industry. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-828278-8.
- Thomson, George (Editor) (1960). The County of Lanark (The Third Statistical Account of Scotland, Volume VIII). Glasgow: William Collins Sons & Co. Ltd.
- Warren, Kenneth (1970). The British Iron & Steel Sheet Industry since 1840. An Economic Geography. London: G. Bell & Sons, Ltd. ISBN 0-7135-1548-1.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Металургійний завод Равенскрейг |