Відкрити головне меню

«П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») — типовий агітаційний радянський німий художній фільм, один з перших дослідів вітчизняної радянської історико-революційної постановки з батальними сценами. Оповідає про боротьбу радянських військ із загонами української націоналістичної еміграції (петлюровцями) і підпілля на початку 1920-х років. Відомий участю в ньому одного з лідерів цього руху, який перейшов в СРСР і розкаявся — Ю.Тютюнника, що зіграв у фільмі самого себе. Спочатку у фільмі знімався і Григорій Котовський, також грав самого себе, але в період зйомок він був убитий, і його роль виконав актор Б. Зубрицький. Кінодебют Наталії Ужвій. В фільмі як завжди використано образ Петлюри, щоб закріпити за ним тавро «антисеміта» і «вбивці».

П.К.П.Picto infobox cinema.png
Жанр історичний
Режисери
  • Аксель Лундін
  • Георгій Стабовий
Сценарист
У головних
ролях
Ляров Матвій Львович
Оператор
Художник Соломон Зарицький
Кінокомпанія Перша кінофабрика ВУФКУ (Одеса)
Тривалість 67 хв.
Мова російська
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Рік 1926
Дата виходу 28 вересня 1926 (Київ)
8 червня 1928 (Москва)
IMDb ID 7410882

СюжетРедагувати

Початок 1920-х років. Симон Петлюра в Польщі домовляється з поляками про спільне вторгнення в Україну. Інтервенти-«союзники» починають грабувати селян, в Польщу йдуть ешелони з українським хлібом, цукром, речами. Тому селяни почали розшифровувати на свій лад абревіатуру державної залізниці «Polska Koleja Państwowa» — ПКП, як «Пілсудський купив Петлюру». Проти поляків виступає кіннота Котовського. Ворожі війська розбиті і біжать до Польщі. Вплив Петлюри падає серед еміграції і лідерство переходить до генерал-хорунжого Юрка Тютюнника, який очолює повстанський штаб (роль виконує сам Юрій Тютюнник, який на той час повернувся до СРСР і реабілітований радянською владою). За вказівкою польської шпигунки Домбровської в таборах інтернованих набирають офіцерів для закидання на територію УРСР. Їм видають «рожеві квитки» — посвідчення польських шпигунів. А в мирній Радянській Україні шовіністично налаштована частина інтелігенції в підпіллі плете змови, збираючись в Софіївському соборі в Києві. Вони створюють «Всеукраїнський Центральний Повстанський Комітет», загони якого нападають на села і залізничні станції, палять телеграфні стовпи. Але кавалеристи Котовського громлять їх. Підпільники посилають за кордон зв'язкового — Федора Дністро, він же отаман Наконечний. Петлюра і Тютюнник приймають його і доручають підняти повстання на Україні до моменту вторгнення. Однак в підпілля проникає агент більшовиків і викриває їх. Тютюнник очолює новий похід на Україну. Але його зустрічає кіннота Котовського і громить. Антибільшовицький виступ ліквідовано. «Картина замислювалася в двох серіях і повинна була показати роботу Надзвичайної Комісії. Проти цього виступив Балицький (ост. ВУЧК), вважаючи, що не можна розкривати методи роботи ЧК. Сценарій був понівечений, і картина пішла в одній серії. Але головне, фільм був зроблений на основі точних історичних даних.»[1]

В роляхРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Троицкая Г. (29 ноября 1988 года). Замнаркома Яков Лившиц. Библиотека "Россия и Финляндия". «Гудок». 

ПосиланняРедагувати