П-18 (радіолокаційна станція)
П-18 «Терек» (індекс ГРАУ — 1РЛ131, за кодифікацією НАТО — Spoon Rest D) — мобільна двокоординатна радіолокаційна станція кругового огляду метрового діапазону хвиль.
Створена в Радянському Союзі в 1970-ті роки.
Модифікації ред.
Україна ред.
П-18 «Малахіт» — наземна рухома завадозахищена радіолокаційна станція з висвітленням повітряної та надводної обстановки з цифровою обробкою та автоматичною передачею інформації. П-18 «Малахіт» призначена для автоматичного виявлення радіолокаційних цілей на фоні дії активних та пасивних завад природного та штучного походження, визначення координат (азимуту, дальності, радіальної швидкості), автоматичної зав'язки і супроводження траєкторій цілей та видачі їх координат і трас споживачам[1].
Пересувні радари «Малахіт» являють собою модернізовану версію радара П-18МУ «Терек», яка була прийнята на озброєння Радянської армії ще у 1971 році. У модернізованому варіанті застосована компенсація активних перешкод, цифрова обробка сигналів, вимірювання швидкості руху повітряних цілей, а також їх автоматичний пошук і супровід.
«Малахіт» здатний також в автоматичному режимі передавати дані про виявлені повітряні цілі.
Радіолокаційна станція розміщується на шасі КрАЗ і одному вантажному причепі (для порівняння, П-18МУ базується на двох автомобілях «Урал-375» або «Урал-4320» та двох причепах). Радар може виявляти цілі, що рухаються зі швидкістю до 1000 м/с і супроводжувати до 256 м/с з них. Виробником нової РЛС є холдингова компанія «Укрспецтехніка».
Для заміни застарілих і енергоємних радарів радянського виробництва міністерство оборони України прийняло на озброєння (до парку ВПС країни) нові радіолокаційні станції «Малахіт» у січні 2012 року. Відповідний наказ підписав міністр оборони Михайло Єжель.
У 2015 році було розпочато, а вже 2018 року вже була майже завершено розробку антени швидкого розгортання для РЛС «Малахіт»[2].
Оновлена антена була представлена на XV виставці «Зброя та Безпека 2018»[3].
У 2023 році оборонно-промисловий комплекс України розробив модернізовану версію радіолокаційної станції П-18С. Ця наземна мобільна радіолокаційна станція працює в діапазоні метрових хвиль. Призначена для автоматичного виявлення цілей, визначення поточних координат (азимут й дальність) і автоматичної передачі радіолокаційних даних користувачам. Станція має міцну конструкцію корпусу, оснащена сучасними системами життєзабезпечення, електроживлення, підйому антени та вирівнювання. Режимами роботи є можливість керувати дистанційно[4].
Оператори ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (липень 2018) |
РЛС П-18 «Терек» мали широке застосування в Радянському Союзі та країнах-сателітах. Ця РЛС також постачалась на експорт дружнім країнам. Після розвалу СРСР ці РЛС залишились на озброєнні в утворених державах.
Україна
- Збройні сили України мають на озброєнні 3-координатну модифікацію П-18: РЛС «Малахіт».
Україна ред.
У липні 2018 року повідомлялося про передачу станції до ЗСУ[5][6].
Глава правління ХК «Укрспецтехніка» Віра Кошова у липні 2019 року повідомила, що з початку війни до Збройних сил України було поставлено близько 50 таких станцій[7][8].
8 квітня 2020 року компанія «Укрспецтехніка» передала Повітряним Силам ЗС України чергову РЛС «Малахіт» з випередженням на півроку графіку виконання держоборонзамовлення[9].
Тактико-технічні характеристики ред.
Технічні характеристики РЛС модифікації «Малахіт» дозволяють[9]:
- виявляти за один огляд зони дії 256 цілей;
- дальність виявлення винищувача типу МіГ (на висотах понад 10 км) — 400 км;
- максимальна висота виявлення — 20 км;
- дальність виявлення малорозмірних цілей на висотах до 300 м — 30-70 км;
- потужність РЛС — 6,5 кВт;
- Час напрацювання на відмову — 2000 годин.
Примітки ред.
- ↑ На озброєння Збройних Сил України прийнято радіолокаційну станцію П-18 «Малахіт». Український мілітарний портал . Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 19 квітня 2011.
- ↑ ХК «Укрспецтехніка» розробила антену швидкого розгортання для РЛС «Малахіт». Ukrainian Military Pages. 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
{{cite web}}:|archive-url=вимагає|archive-date=(довідка) - ↑ «Зброя та безпека-2019». Швидкорогортаюча антенна для РЛС «Малахит» від ХК «Укрспецтехніка». Оборонно-промисловий кур'єр. 10 жовтня 2018. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ В Україні розробили модернізовану версію радіолокаційної станції П-18С (фото). Мілітарний. 19 жовтня 2023./
- ↑ ЗСУ отримали РЛС «Малахіт» від «Укрспецтехніки». Ukrainian Military Pages. 9 липня 2018. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ ЗСУ отримали грозу для російських безпілотників: усі характеристики. Розслідування (укр.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ ЗА 5 РОКІВ «УКРСПЕЦТЕХНІКА» ПОСТАВИЛА НА ПОТРЕБИ ЗСУ 50 РЛС «МАЛАХІТ». defence-ua.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
- ↑ Понад півсотні РЛС «Малахіт» надійшло до ЗСУ після 2014-го року. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ а б Укрспецтехніка передала Повітряним Силам РЛС «Малахіт». Ukrainian Military Pages. 10 квітня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П-18 (радіолокаційна станція) |
- РЛС «Малахит» на сайті Укрспецтехніка
- Відео про РЛС «Малахіт». Зброя України. Щит держави
- Україна взяла на озброєння «Малахіт» [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]