Відкрити головне меню

Пірро Лігоріо (італ. Pirro Ligorio; 1514, Неаполь — 30 жовтня, 1583, Феррара) — італійський художник, архітектор і антиквар XVI століття.

Пірро Лігоріо
Pirro Ligorio
Pirro Ligorio.jpg
Pirro Ligorio
Народження 1514(1514)
Неаполь
Смерть 30 жовтня 1583(1583-10-30)
  Ферара
Національність італієць
Громадянство Неаполітанське королівство, Папська держава, князівство Феррара
Навчання у Неаполі
Діяльність архітектор, художник, антиквар, скульптор
Напрямок реалізм, маньєризм
Роки творчості 1534-1582
Покровитель два папи римські і князівська родина д'Есте

Пірро Лігоріо у Вікісховищі?
Вілла д'Есте, Тіволі під Римом, Німфей

Зміст

БіографіяРедагувати

Збережено напрочуд мало відомостей про ранні роки майбутнього художника і архітектора. Народився у місті Неаполь, але відомостей про день і місяць народження не знайдено. Початкове навчання і художню освіту отримав у Неаполі. Відомо, що працював для шляхетної родини Караффа.

Мало відомостей про цей період і у біографа Джованні Бальоне.

Римський періодРедагувати

1534 року Пірро Лігоріо перебрався у Рим. Серед творів римського періоду — фреска «Танок Саломеї». створена в 1542 році разом із художником Сан Джованні Деколато (знищена).

1549 року він перейшов на службу до кардинала Іпполіто II д'Есте і звертався жо живопису все рідше. Він старанно вивчає у папській столиці античні скульптури і руїни давньоримської архітектури, а також археологічні знахідки під час варварськи проведених розкопок та монети. Пірро Лігоріо стає антикваром. Під партонажем кардинала Іпполіто II д'Есте Пірро Лігоріо сам проводив розкопки на руїнах вілли імператора Адріана у Тіволі.

Серед перших архітектурних творів митця — участь в побудові римського палаццо Торрес (нині палаццо Ланчелотті).

У період між 1557 та 1558 роками його ім'я знайдене у документах із позначкою, що він архітектор папського двору. Відомо, що він створив палацик Казіно для папи римського Пія IV (сади Ватикана). Працював у великій майстерні Мікеланджело Буонарроті. По смерті Буонарроті у 1564 році він та архітектор Джакомо да Віньола очолили будівництво собору Святого Петра.

Пірро Лігоріо наважився критикувати проект собору Мікеланджело Буонарроті, авторитет котрого був недоторканним у Римі, і вже за рік через донос втратив престижне місце папського архітектора.

Лігоріо повернувся на службу до Іпполіто д'Есте з 1567 року, працював над удосконаленням фонтанної системи вілли д'Есте у Тіволі.

Останні роки у ФерраріРедагувати

Смерть кардинала Іпполіто II д'Есте примусила митця покинути папський Рим і Пірро Лігоріо перебрався у столицю князівства вельможної родини — місто Феррара. Працював у Феррарі як інженер-гідравлик над спорудженням захисних комунікацій від повеней. Помер у Феррарі.

Неточний життєпис Пірро Лігоріо створив римський художник Джованні Бальоне.

Вибрані художні і архітектурні твориРедагувати

  • фреска «Танок Саломеї» (у співавторстві із Сан Джованні Деколато, 1542)
  • Німфей, вілла Джулія, Рим (у співавторстві з Віньолою)
  • Вілла д'Есте, Рим, декор у саду
  • Будиночок (казіно) папи римського Пія IV, сади Ватикана
  • Сад Бомарцо, (Сакро Боско) біля Вітербо, Італія
  • Вілла Ланте у Баньяйя, фонтани

Дивацькі павільйони і скульптури саду БомарцоРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Hermann Dessau: Römische Reliefs beschrieben von Pirro Ligorio. In: Sitzungsberichte der Preußischen Akademie der Wissenschaften. 40, 1883, S. 1077–1105.
  • Christian Huelsen: Die Hermeninschriften berühmter Griechen und die ikonographischen Sammlungen des XVI. Jahrhunderts. In: Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts. Römische Abteilung. 16, 1901, S. 123–154.
  • Erna Mandowsky: Some observations on Pirro Ligorio's Drawings of Roman Monuments. In: Rendiconti. 27, 1952–1954, S. 335–358.
  • David R. Coffin: The Villa d'Este at Tivoli. Princeton University Press, Princeton NJ 1960 (Princeton Monographs in Art and Archaeology 34.
  • Erna Mandowsky, Charles Mitchell (Hrsg.): Pirro Ligorio's Roman Antiquities. The Drawings in MS XIII. B. 7 in the National Library in Naples. Warburg Institute, London 1963 (Studies of the Warburg Institute 28, ISSN 0083-7199).
  • Graham Smith: The Casino of Pius IV. Princeton University Press, Princeton NJ 1977, ISBN 0-691-03915-1.
  • Inge Maria Podbrecky: Beiträge zu einer Biografie Pirro Ligorios (1513–1583). 2. Bände. phil. Diss., Wien 1983.
  • Anna Schreurs: Antikenbild und Kunstanschauungen des neapolitanischen Malers, Architekten und Antiquars Pirro Ligorio (1513–1583). König, Köln 2000, ISBN 3-88375-358-0 (Atlas 3), (Zugleich: Bonn, Univ., Diss., 1995).

ПосиланняРедагувати