Відкрити головне меню
Пірамідна система
Gray684.png
Глибокий розтин стовбуру мозку. Латеральний вигляд. (пірамідні шляхи показані червоним, перехрест пірамід виділений знизу з правої сторони)
Spinal cord tracts - English.svg
Провідні шляхи спинного мозку З пірамідними шляхами вгорі зліва
Латинська назва tractus corticospinalis
Анатомія Грея subject #185 759
MeSH Pyramidal+Tracts

Пірамідна система (лат. pyramis, грец. πϋραμίς — піраміда) — система провідних шляхів (трактів, лат. tractus) головного мозку, до котрої належать кортікоспінальний (лат. tractus corticospinalis) та кортікобульбарний (лат. tractus corticobulbaris) шляхи. Тіла всіх нейронів пірамідної системи розташовані в корі мозку. Схематично пірамідна система — це кіркові нейрони з довгими аксонами, які прямують до стовбуру (кортикобульбарний шлях) та до різних рівнів спинного мозку (кортікоспінальний шлях) і залучені до контролю моторної (рухової) функції тіла. Кортікобульбарний шлях проводить імпульси до черепних нервів[1], які контролюють м'язи обличчя й шиї і залучені до мімічних рухів, ковтання тощо. Кортікоспінальний шлях проводить імпульси з головного до спинного мозку (лат. tractus corticospinalis lateralis & anterior) і залучений до виконання довільних рухів. Більшість волокон кортікоспінального тракту в довгастому мозку перехрещуються (лат. decussatio piramidum), в результаті чого ними контролюються м'язи протилежної сторони. Кортікоспінальний тракт починається з кори, сіра речовина якої містить клітини Беца, які не зустрічаються ніде окрім пірамідної системи.

Пірамідний шлях названий так завдяки проходженню через піраміди довгастого мозку. Кортікоспінальні волокна, спускаючись із внутрішньої капсули до стовбуру мозку, сходяться до однієї точки з декількох напрямків, що нагадує перевернуту піраміду. Мієлінізація (покриття мієліном) пірамідних волокон на момент народження ще незакінчена й поступово прогресує в каудо-краніальному напрямку й відповідно прогресує їхня функціональність. В основному, мієлінізація завершується до дворічного, а повністю, більш повільно розвиваючись — до дванадцятирічного віку.

СтруктураРедагувати

Пірамідні шляхи починаються від мотонейронів кори головного мозку, далі — одні йдуть до стовбуру головного мозку (кортикобульбарний шлях), інші — перехрещуються в довгастому мозку (кортікоспінальний шлях), йдуть донизу як частина спинного мозку до синапсів інтернейронів сірої речовини спинного мозку[2]

Існують певні термінологічні розбіжності . До пірамідних шляхів всі автори зараховують кортикоспінальний, але не всі — кортикобульбарний шлях[3]

Кортикоспінальний шлях (лат. tractus corticospinalis)Редагувати

В кортикоспінальному тракті волокна починаються з нейронів 5 шару сірої речовини в первинній моторній корі головного мозку. Аксони від них ідуть з первинної моторної кори (близько 30 %) додаткової рухової зони і премоторної кори (разом також близько 30 %), а соматосенсорна кора головного мозку, тім'яна частка і поясна звивина (Поля Бродмана23, 24, 29, 30, 31, 32) дає решту[2]. Клітини мають свої тіла в корі головного мозку, а аксони складають основну частину пірамідних шляхів.

 
Горизонтальний розтин через нижню частину моста, який показує волокна кортикоспінального шляху(#19), що йде через ядра мосту
 
Діаграма основних волокон спинного мозку з Анатомії Грея

Аксони нейронів йдуть з кори через задню ніжку внутрішньої капсули, через ніжку мозку і в стовбур мозку та передню частину довгастого мозку. Тут вони формують два виступаючих утворення, що звуться пірамідами, нижче котрих більшість аксонів здійснює перехрест і переходить на протилежну сторону (близько 80 %) й формують латеральний кортикоспінальний тракт (лат. tractus corticospinalis lateralis) спинного мозку. 10 % волокон не перехрещуються, а ще 10 % формують передній кортикоспінальний тракт (лат. tractus corticospinalis anterior). Нейрони, аксони котрих спускаються донизу, мають назву верхніх мотонейронів. Їхні аксони йдуть у складі шляхів білої речовини спинного мозку допоки не досягають відповідного сегментарного рівня, де через синапси з'єднуються з нижніми мотонейронами. Хоча більшість аксонів утворює синапси з інтернейронами, які контактують з нижніми мотонейронами в передньому розі спинного мозку. Аксони латерального кортикоспінального шляху, що не перехрещуються в довгастому мозку, роблять перехрест в спинному мозку, на рівні, на якому закінчуються.

Ці шляхи містять більше 1 мільйону аксонів і більшість із них має мієлінову оболонку. Кортикоспінальний шлях мієлінізується на першом-другому році життя. Більшість аксонів має товщину <4μm. Близько 3 % аксонів має більший діаметр (16μm) і йде від гігантських пірамідних клітин Беца переважно з зони ніг в первинній моторній корі. Ці клітини помітно відрізняються від інших найбільшою швидкістю проведення імпульсу (70m/сек) від головного до спинного мозку.

Кортиконуклеарний шлях (лат. tractus corticonuclearis)Редагувати

Волокна йдуть від вентральної моторної кори разом з волокнами кортикоспінального шляху через внутрішню капсулу, але закінчуються в чисельних точках середнього мозку (лат. tractus cortico-mesencephalicus) (мосту (лат. tractus cortico-pontinus) й довгастого мозку (лат. tractus corticobulbaris)[4] Перший нейрон кортиконуклеарного шляху утворює синапс із інтернейроном або прямо з другим мотонейроном, що знаходиться в рухових ядрах черепних нервів: Ядро окорухового нерва, блокового нерва, рухове ядро трійчастого нерва, відвідного нерва, ядро лицевого нерва,додаткового нерва. Ядра мають двобічну інервацію окрім частки волокон лицевого нерва, які контролюють нижню частину обличчя. М'язи нижньої частини обличчя інервуються з контрлатеральної (протилежної) сторони кори

ФункціїРедагувати

Нерви кортикоспінального шляху беруть участь у довільних рухах м'язів тіла. Внаслідок перехресту волокон, м'язи тіла інервуються протилежною півкулею мозку. Нерви, що йдуть у складі кортикобульбарного шляху, беруть участь у рухах голови, зокрема, ковтанні, фонації, рухах язика. В силу участі з лицевого нерва, кортикобульбарний шлях також відповідає за передачу виразу обличчя[5] За виключенням нижніх м'язів обличчя, всі функції кортикобульбарного шляху забезпечуються з обох півкуль мозку. [5] На противагу пірамідним, екстрапірамідні шляхи залучені до мимовільних рухів і 'не є частиною пірамідних'.

Клінічне значенняРедагувати

Ураження кортикоспінального шляху в будь-якому місці від кори до кінця спинного мозку викликає синдром верхнього мотонейрона, або центральний параліч, що складається з двох груп симптомів: позитивних та негативних. До позитивних відносяться спастичність, гіперрефлексія, наявність патологічних рефлексів та клонусу, дистонія. До негативних — слабкість, швидка втомлюваність, неможливість виконання тонких рухів. В основі розвитку позитивних симптомів є втрата контролю вище розташованого нейрона над нижче розташованим, що веде до посилення «автономної» роботи останнього; в основі розвитку негативних симптомів лежить відсутність адекватного зв'язку нижнього нейрона з верхнім. Синдром верхнього мотонейрона виникає дещо швидше, ніж нижнього.[6][7] Симптоми порушення рухової сфери частіше виникають разом із порушеннями чутливості. Причинами порушень можуть бути інсульт, субарахноїдальний крововилив, пухлина, менінгіт, енцефаліт, демієлінізуючі захворювання, велика міжхребцева грижа[8]. Якщо кортикобульбарний шлях уражений лише з однієї сторони, страждає лише нижня частина обличчя. Однак, при ураженні обох — лівого й правого кортикобульбарних шляхів, відзначається псевдобульбарний синдром, який несе за собою проблеми ковтання, фонації, емоційну лабільність


Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Chapter 9 of «Principles of Physiology» (3rd edition) by Robert M. Berne and Mathew N. Levy. Published by Mosby, Inc. (2000) ISBN 0-323-00813-5.
  2. а б Hall, Arthur C. Guyton, John E. (2005). Textbook of medical physiology (вид. 11th). Philadelphia: W.B. Saunders. с. 687–690. ISBN 978-0-7216-0240-0. 
  3. Anthoney, Terence R. (1994). Neuroanatomy and the neurologic exam : a thesaurus of synonyms, similar-sounding non-synonyms, and terms of variable meaning. Boca Raton: CRC Press. с. 458–460. ISBN 9780849386312. 
  4. Young, Paul A. (2007). Basic clinical neuroscience (вид. 2nd). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 69–70. ISBN 9780781753197. 
  5. а б Arslan, Orhan (2001). Neuroanatomical Basis of Clinical Neurology. CRC Press. с. 368. ISBN 1439806136. 
  6. Завалишин, 2009, с. 162-163
  7. Neuroscience (вид. 2.). Sunderland, Mass: Sinauer Assoc. 2001. с. Damage to Descending Motor Pathways: The Upper Motor Neuron Syndrome. ISBN 0-87893-742-0. 
  8. Fauci, Anthony S.; Harrison, T. R., ред. (2008). Harrison's principles of internal medicine (вид. 17th). New York: McGraw-Hill Medical. с. 147–149. ISBN 978-0-07-147692-8. 

ДжерелаРедагувати

УкраїнськіРедагувати

  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця : Нова Книга, 2009. — Т. 3. — 376 с. — 4000 прим. — ISBN 978-966-382-181-8.

ІноземніРедагувати

  • Ann B. Butler, William Hodos. Comparative vertebrate neuroanatomy. Evolution and adaption. — 2nd edition. — New Jersey : John Wiley & Sons, 2005. — 715 с. — ISBN 0471210056. (англ.)
  • Триумфов А. В. Топическая диагностика заболеваний нервной системы М.: ООО «МЕДпресс». 1998 (рос.)