Піраміда в Мейдумі — єгипетська піраміда, розташована по дорозі на Фаюм, приблизно за 100 км на південь від Каїра. За формою нестандартна. Складається з семи ступенів, з яких сьогодні видно тільки 3. Складена з вапнякових блоків. Була побудована для фараона Гуні, останнього правителя III династії. Його син Снофру розширив і збільшив піраміду, додавши восьмий ступінь і зробивши сторони піраміди гладкими.

Піраміда в Мейдумі

29°23′17″ пн. ш. 31°09′24″ сх. д. / 29.38833333002777692° пн. ш. 31.15694444002777885° сх. д. / 29.38833333002777692; 31.15694444002777885Координати: 29°23′17″ пн. ш. 31°09′24″ сх. д. / 29.38833333002777692° пн. ш. 31.15694444002777885° сх. д. / 29.38833333002777692; 31.15694444002777885
Країна  Єгипет[1]
Розташування Бені-Суейф[1]
Тип Східчаста піраміда і Єгипетські піраміди
Висота 65 м
Матеріал вапняк
Дата заснування XXV століття до н.е.

Піраміда в Мейдумі. Карта розташування: Єгипет
Піраміда в Мейдумі
Піраміда в Мейдумі
Піраміда в Мейдумі (Єгипет)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Піраміда в Мейдумі

Історія вивчення ред.

Про незвичайні форми піраміди вперше повідомляє Аль-Макризі в XV столітті. Піраміда мала ступіньчасту форму і тому була названа el-el haram-kaddab (або «неправильна піраміда»). У своїх ескізах Аль-Макризі описує піраміду, що складається з п'яти ступенів, а ще що вона була серйозно пошкоджена від ерозії і від розкрадання кам'яної кладки місцевим населенням (останнє досі не зупинено).

У XVIII ст. Frederic Louis Norden описав піраміду і повідомив, що видно вже тільки три ступені.

У 1799 єгипетська експедиція Наполеона описала цю піраміду, заклавши підґрунтя для майбутніх більш докладних досліджень.

У 1837 піраміду вивчав і обстежив John Shae Perring.

У 1843 Карл Лепсіус дав опис цієї піраміди в своєму знаменитому списку єгипетських пірамід під номером LXVI («65»).

Гастон Масперо описав внутрішні приміщення піраміди. Але саме докладний опис піраміди в Мейдумі було складено лише через 10 років Фліндерсом Пітрі, який працював спільно з Percy Newberry і George Fraser. Цей опис відображав як зовнішній вигляд піраміди, так і внутрішні приміщення. Крім того вивчалась місцевість навколо піраміди, зокрема були виявлені зруйновані храми і приватні гробниці.

Більш пізні дослідження Фліндерс Пітрі проводив разом з Ernest MacKay і Gerald Wainwright. Були виявлені стіни, що оточували раніше піраміду. Фліндерс Пітрі був першим єгиптологом, який встановив факти її оригінальних розмірів і пропорцій. Він писав, що у своїй остаточній формі вона мала 1100 ліктів 0,523 м навколо і 175 ліктів у висоту, таким чином демонструючи ті самі пропорції, що й Велика піраміда в Гізі, і, отже, ту саму круглу символіку. Петрі писав у звіті про розкопки 1892 року, що «ми бачимо, що існує абсолютно аналогічна теорія розмірів Медума до розмірів Великої піраміди; у кожній прийнято приблизне співвідношення 7:44, оскільки посилався на радіус і коло..." Ці пропорції прирівнювалися до чотирьох зовнішніх граней, що мають нахил точно на 51,842° або 51°50'35", що стародавні єгиптяни могли б зрозуміти та виразити як нахил 5½ долоні.

Людвігу Борхардту всього за кілька днів вдалося зібрати цінні відомості про піраміду в Мейдумі, зокрема те, що вона була перебудована і зорієнтована на інші сторони світу.

Англо-американська експедиція сера Алана Роу (Alan Rowe) почала дослідження піраміди в 1920-х, і продовжувала свої дослідження протягом більше 50 років.

Gilles Dormion і Jean-Yves Verd’hurt виявили в 1999 за допомогою сучасних приладів раніше невідомі приміщення і проходи. Зараз ведуться роботи по очищенню піраміди і проводяться реставраційні роботи.

Примітки ред.

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.

Література ред.

  • Замаровский В. Їх величності — Піраміди. — М., 1986.
  • Матьє М. Е. Мистецтво Стародавнього Єгипту. — М-Л., 1961.
  • Edwards I. E. S. The collapse of the Meidum Pyramid. // JEA 60 (1974), pp. 251—252.
  • Johnson G. B. The Pyramid of Meidum. // KMT 2 (1993), pp. 64-71.
  • Lauer J.-P. A propos du prétendue désastre de la pyramide de Meïdum. // CdE 36 (1976), pp. 236—254.
  • Lauer J.-P. Sur la pyramide de Meïdum et les deux pyramides du roi Snefrou à Dahchour. // Orientalia 36 (1967), pp. 239—254.
  • Lehner M. The Complete Pyramids. — Cairo, 1997.
  • Petrie W. M. F. Medum. — London, 1892.
  • Wildung D. Zur Deitung der Pyramide von Medum. // RdE 21 (1969), pp. 135—145.
  • Солкін В. В. Медум // Стародавній Єгипет. Енциклопедія. М., 2005.

Посилання ред.