Пінхасик Гдалій Ісакович

Гдалій Ісакович Пінхасик (вересень 1897(1897), місто Одеса — 1951, місто Омськ, Російська Федерація) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП(б) Казахстану. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Пінхасик Гдалій Ісакович
Народився	1897 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	1951 Омськ, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	єврей
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)

Біографія

Народився в родині маляра-живописця. З 1911 по 1915 роки — маляр-живописець різних будівель в місті Читі. З 1915 по 1917 рік навчався у приватній гімназії, був репетитором, працював у майстерні в Читі. У 1917 році закінчив приватну чоловічу гімназію в місті Читі Забайкальської області. З 1917 по січень 1918 роки — живописець в місті Читі.

Член РКП(б) з січня 1918 року.

У лютому — квітні 1918 року — робітник сільськогосподарської комуни чавуноливарного заводу міста Петровська Забайкальської області.

У квітні — серпні 1918 року — громадський обвинувач і прокурор Забайкальського обласного суду і трибуналу в місті Читі.

У серпні 1918 — жовтні 1919 року — маляр, вчитель гімнастики, репетитор, діловод єврейської общинної ради у Верхньоудинську, Іркутську, Красноярську, Томську і Омську. Наприкінці вересня 1919 року був заарештований в Омську як ухильник від призову до армії Колчака, відправлений в дисциплінарний батальйон, сидів під арештом, звідки втік 1 листопада 1919 року.

У листопаді — грудні 1919 року — помічник радянського коменданта міста Омська.

У грудні 1919 — березні 1920 року — старший слідчий Сибірської надзвичайної комісії (ЧК) в місті Омську.

У червні — грудні 1920 року — начальник активвідділу, директор Головного управління державної політичної охорони в місті Верхньоудинську.

У грудні 1920 — грудні 1921 року — заступник завідувача відділу національностей Сибірського ревкому і представник Наркомату у справах національностей РРФСР по Сибіру при Сибірському ревкомі в Омську і Новоніколаєвську.

У грудні 1921 — жовтні 1923 року — заступник завідувача відділу і завідувач відділу агітації і пропаганди Омського губернського комітету РКП(б). У жовтні 1923 — жовтні 1925 року — завідувач відділу агітації і пропаганди Новоніколаєвського губернського комітету РКП(б).

У жовтні 1925 — травні 1927 року — відповідальний секретар Середського повітового комітету ВКП(б) Іваново-Вознесенської губернії.

У травні 1927 — жовтні 1928 року — відповідальний секретар Омського міського комітету ВКП(б).

У жовтні 1928 — березні 1929 року — завідувач організаційного відділу Орловського окружного комітету ВКП(б).

У березні — жовтні 1929 року — відповідальний інструктор Іваново-Вознесенського губернського комітету ВКП(б).

У жовтні 1929 — травні 1931 року — відповідальний секретар Рибінського окружного (в 1930 році) і міського комітетів ВКП(б).

У травні — жовтні 1931 року — помічник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК ВКП(б) в Москві.

У жовтні 1931 — жовтні 1932 року — відповідальний секретар Красноуральського районного комітету ВКП(б) Уральської області.

У жовтні 1932 — лютому 1933 року — завідувач сектору чорної металургії Уральського обласного комітету ВКП(б).

З квітня 1933 року — завідувач відділу агітації і масових кампаній Казахського крайового комітету ВКП(б).

У липні 1933 — лютому 1934 року — секретар Казахського крайового комітету ВКП(б) із постачання.

У лютому 1934 — серпні 1936 року — завідувач промислово-транспортного відділу Казахського крайового комітету ВКП(б).

У серпні 1936 — 20 травня 1937 року — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК Казахського крайкому ВКП(б) по Карагандинській області. У травні 1937 — травні 1938 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП(б) Казахстану. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь у сталінських репресіях.

Заарештований 22 (або 28) травня 1938 року УНКВС по Карагандинській області Казахської РСР. Виключений з членів ВКП(б) у серпні 1938 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 26 жовтня 1940 року за статтями 58-1, 58-8, 58-11 КК РРФСР до 8 років виправно-трудових таборів.

Помер у 1951 році в місті Омську.

Реабілітований постановою Військової колегії Верховного суду СРСР 15 жовтня 1955 року. Відновлений в КПРС рішенням КПК при ЦК КПРС 4 листопада 1955 року.

Джерела

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)