Відкрити головне меню

Піндос — слово-етнофолізм, поширене в розмовній російській мові.[1] Найчастіше вживається для образливого найменування американців (громадян США).[1]

Історія сленгуРедагувати

З середини XIX сторіччя в Російській імперії терміном «піндос» стали позначати чорноморських та азовських греків: зокрема, «піндосом» в листуванні називали художника-мариніста Айвазовського. В російській літературі персонаж грека-піндоса неодноразово з'являється в творах Олександра Купріна. Відповідає такому визначенню й використання цього терміна в «Енеїді» Івана Котляревського[2]:

А се сап'янці-самоходи,

Що в них ходив іще Адам;
В старинниї пошиті годи,
Не знаю, як достались нам;
Либонь, достались од пендосів,
Що в Трої нам утерли носів

Впродовж XX століття слово загубило своє первісне значення національного прізвиська греків практично повсюдно, крім місць, що межують з компактним проживанням греків на Чорноморському узбережжі. З початку 2000-х у Росії термін «піндос» почав вживатися як сленговий еквівалент слова «американець».[1]

Існує версія, що початково цей термін застосовували військовослужбовці російського контингенту миротворчих сил під час операції ООН у Косово — так вони називали військовослужбовців американського контингенту. Згодом ця назва поширилась і на громадян США взагалі.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Степанов Є. М. (2004). У ред. д-ра філологічних наук проф. Ю. О. Карпенка. Російське мовлення Одеси (монографія). Одеса: Астро-принт. с. 273—275. ISBN 966-318-289-X. 
  2. Котляревський І. П.. Енеїда. ukrlib.com.ua (Бібліотека україньскої літератури). 
  3. Михаил Чванов. «Печальник славянства» (2003) // «Наш современник», 2003.12.15

ПосиланняРедагувати