Відкрити головне меню
Пінгвін магеланський
Magellanic-penguin02.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Пінгвіноподібні (Sphenisciformes)
Sharpe, 1891
Родина: Пінгвінові (Spheniscidae)
Рід: Пінгвін (Spheniscus)
Вид: Пінгвін магеланський
Біноміальна назва
Spheniscus magellanicus
(Johann Reinhold Forster, 1781)
Червоним - поширення виду
Червоним - поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Spheniscus magellanicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Spheniscus magellanicus
EOL logo.svg EOL: 1049619
ITIS logo.svg ITIS: 174464
IUCN logo.svg МСОП: 22697822
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37081

Пінгвін магеланський[1] (Spheniscus magellanicus) — птах родини пінгвінових. Названий на честь великого мандрівника Фернана Магеллана, який ще на початку XVI століття, 1518 року, вперше зустрів цього птаха.

Зміст

Зовнішній виглядРедагувати

Дорослі особини магеланських пінгвінів досягають зросту 70-80 см і ваги 5-6 кг. Задня (верхня) частина пінгвінів чорна, передня — біла, з двома або однією чорною смужкою на шиї. Дзьоб і лапи — брудно-сірого кольору, з червоним або помаранчевим відтінком. Під час гніздування магелланові пінгвіни викопують глибоку нору у м'якому ґрунті, куди відкладають яйця. Яйце магелланових пінгвінів висиджують обоє батьків — близько 40 днів. Сім'я поперемінно зазвичай висиджує 1-2 яйця.

ПоширенняРедагувати

Ці пінгвіни розповсюджені на берегах Південної Америки і Фолклендських островах. Тут можна зустріти їх велетенські колонії. Основний ареал гніздування магелланових пінгвінів — патагонське узбережжі, Вогняна Земля, островах Хуан-Фернандес і Фолкленди. Окремі особини були помічені на північ аж до Ріо-де-Жанейро і півдня Перу. Населяє також береги Південної Америки на північ від Коквімбо (Чилі) і Ріо-де-Жанейро.

Чисельність та загрозиРедагувати

Чисельність магеланських пінгвінів оцінюється приблизно в 1,8 млн пар.

Колонії магеланських пінгвінів на островах Магдалена і Марта в Магеллановій протоці здавна зазнавали нападів індіанців, які ловили невелику кількість птахів, але чисельність виду при цьому залишалася стабільною.

У XVIII—XIX століттях магелланові пінгвіни стали піддаватися нападу з боку європейців, які організували сюди численні експедиції. Тільки на острові Магдалена європейці заготовляли до 14 тисяч птахів в рік. Чисельність виду стала падати. Сьогодні на островах Магдалена і Марта створений національний парк пінгвінів, але чисельність цього виду продовжує залишатися невеликою. По-перше, збір яєць місцевим населенням триває, а по-друге, численні туристи часто турбують птахів і руйнують їх нори.

ПоведінкаРедагувати

На березі ці пінгвіни дуже лякливі і під час небезпеки ховаються у глибокі нори, а у воді стають хоробрими і можуть бути агресивними.

Тривалість життя магеланських пінгвінів — близько 15 років, рідше — до 20 років, в неволі можливе доживання до 20-25 років.

ЖивленняРедагувати

Живляться магеланські пінгвіни крилем, каракатицями і дрібною рибою.

Цікаві фактиРедагувати

  • У Бразилії, магеланському пінгвіну, що потрапив у нафтову пляму і якого викинула морська хвиля на узбережжя, допоміг чоловік, тепер пінгвін іноді припливає до нього у гості[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Бразилець полюбив пінгвіна як дитину Відео

ПосиланняРедагувати