Піменов Петро Тимофійович

Петро Тимофійович Піменов (7 січня 1915(19150107), місто Царицин, тепер Волгоград, Російська Федерація — 27 травня 1980, місто Москва) — радянський профспілковий діяч, секретар ВЦРПС, секретар Всесвітньої федерації профспілок. Депутат Верховної ради СРСР 7—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1980 роках.

Піменов Петро Тимофійович
Народився7 січня 1915(1915-01-07)
Царицин, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер27 травня 1980(1980-05-27) (65 років)
Москва, СРСР
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів

Життєпис

ред.

Народився в родині робітника.

З 1929 року — учень токаря, токар, майстер, кресляр-конструктор Сталінградського тракторного заводу.

У 1940 році закінчив Сталінградський механічний інститут.

У 1940—1942 роках — інженер-конструктор військового заводу в місті Сталінграді.

У 1942—1944 роках — на науковій роботі.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З 1944 року — голова заводського комітету профспілки; завідувач відділу і член президії ЦК профспілки робітників промисловості озброєнь СРСР.

У лютому — травні 1949 року — секретар, у травні 1949—1951 роках — голова ЦК профспілки працівників вищої школи і наукових установ СРСР.

У 1951—1956 роках — завідувач економічного відділу ВЦРПС.

У 1956—1961 роках — завідувач міжнародного відділу ВЦРПС.

У 1961 — листопаді 1963 року — секретар Всесвітньої федерації профспілок у місті Празі (Чехословаччина).

2 листопада 1963 — 27 травня 1980 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

Помер 27 травня 1980 року після важкої хвороби в місті Москві.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Ежегодник Большой Советской Энциклопедии. 1977. Выпуск 21-й. Москва: Советская Энциклопедия, 1977 (рос.)
  • Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. В. Москва: Граница, 2015 (рос.)