Вікіпедія

Пійло

село в Калуському районі Івано-Франківської області (Україна)

Пі́йло — село Калуського району Івано-Франківської області, розташоване на лівому березі річки Чечва за 1 км на південний захід від Калуша. Входить до складу Калуської міської громади.

село Пійло
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Тер. громада Калуська міська громада
Код КАТОТТГ UA26060170110080049 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1187
Перша згадка 2 червня 1475
Населення 2150
Площа 10,4 км²
Густота населення 206,73 осіб/км²
Поштовий індекс 77344
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°00′10″ пн. ш. 24°18′13″ сх. д.H G O
Водойми Чечва
Місцева влада
Адреса ради 77344, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Пійло вул. Грушевського, 85
Вебсторінка https://kalushcity.gov.ua/city/s-pijlo
Староста Гелега Галина Ярославівна
Карта
Пійло. Карта розташування: Україна
Пійло
Пійло
Пійло. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пійло
Пійло
Мапа
Мапа

CMNS: Пійло у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пійло на австрійській карті 1779-1783рр.
Пійло на австрійській карті 1779-1783рр.
Німецький аерофотознімок села Пійла часів Другої світової війни, датований 20 грудня 1944р.
Німецький аерофотознімок села Пійла часів Другої світової війни, датований 20 грудня 1944р.

Історія

ред.

Згідно з припущеннями назва села пов'язана з гідрологічним розміщенням Пійла. Можливо, таку назву дали чумаки, які возили сіль з Калуша або татари, які зупинялися тут перед тим, як рушити на Рогатинщину і Галич.

Перші згадки

ред.

Перші поселення на території села існували ще за часів кам'яної доби. Про це свідчать знайдені в селі та навколишніх місцях знаряддя праці. Перша згадка про село Пійло датується 1454 роком.

Згадується 2 червня 1475 року в книгах галицького суду [1]. У податковому реєстрі 1515 року документується 10 ланів (близько 250 га) оброблюваної землі[2].

У 1565–1566 рр. у Пійлі нараховувалося 30 дворів, населення становило 150–160 осіб. У податковому реєстрі 1578 р. в селі фіксується піп — отже, вже тоді була церква[3]. Місцеві селяни торгували у місті продуктами харчування, продавали рідкісний червоний дуб з лісу неподалік та випалювали поташ. За часів Хмельниччини у Калуші спалахнуло повстання за активної участі пійлян[4], яке очолив Іван Грабівський. У повстанні у жовтні-листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч людей, пізніше повстанці об'єднались з військом Семена Височана.

У 1670 році повсталі жителі села напали на римокатолицький монастир у Голині. Протягом 1672–1676 ця місцевість не раз ставала полем битв турецько-татарської орди з поляками.

Перша світова війна

ред.

В 1914 р. почалася Перша світова війна. Село поперемінно захоплювали то росіяни, то австрійці. У травні 1919 року Галичину окупувала Польща.

Друга світова війна

ред.

У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців (1570 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 10 поляків і 10 євреїв)[5].

У 1939 р. Галичину захопив СРСР, у 1941 — Німеччина, у 1944 — знову СРСР. У боях 1944 року загинуло 3 пійлян, загалом у ІІ світовій війні полягло 28 вихідців з Пійла. Жителі села взяла активну участь у русі опору окупантам, воюючи в УПА, підтримуючи підпілля ОУН та жертвуючи своєю волею і життям. Їхні родини окупанти виселили в Сибір. У січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Пійлі — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).

УРСР

ред.

Колись на теренах села була цегельня, а тепер — штольня копальні, яка так і не була введена в дію[6].

Навесні 1948 року створено колгосп «Більшовик». 5 грудня 1949 року був убитий голова колгоспу Турлей А. К.

Будівництво в селі міні-ГЕС потужністю 156 кВт, прийняте спільним рішенням райвиконкому і РК КПУ № 648 29 грудня 1951 р., не було виконане.

У 1956 р. ліквідовано в селі неписьменність і малописьменність. Із двокласової (шестирічне навчання вели два вчителі) школи організували початкову 4-класну школу, потім семирічну і восьмирічну.

 
Закинута шахта

Село в незалежній Україні

ред.

З 1998 р. почалася газифікація села, головою сільської ради на той час був Михайло Савчук. Закінчила газифікацію села Наталія Савчук, котра була обрана головою у 2002 році.

В 2012 році в селі народилося 20 діток, померло 37 людей. Найбільше у селі Стасюків та Лисаників.

У 2018 р. встановлено освітлення вулиць.[7]

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2142 99.63%
російська 7 0.33%
білоруська 1 0.04%
Усього 2150 100%

Пам’ятники

ред.
  • Пам'ятник жителям села, які загинули у ІІ св. війні поставлено в 1970-х роках.
  • Символічна могила Січовим стрільцям, зруйнована у 1939 р., була поновлена 16 лютого 1990 р.

Релігія

ред.

Церква святого мученика Дмитрія вперше згадується 1684 року про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[9]. Також згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року, як і друга пійлянська церква — церква Введення Матері Божої в Храм.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камʼянецької єпархії 1740—1755 рр. церква Введення Матері Божої в Храм описується як дерев'яна, збудована коштом парохіян у 1703 році, парох — Ян Хохонович, висвячений у 1729 році, 25 парохіян-господарів. Церква святого мученика Дмитрія, — дерев'яна, споруджена в 1722 році коштом пароха Гаврила Зигодського (Вигодського?), висвяченого в 1715 році, 26 парохіян-господарів.

 
200-річна церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1768

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у пійлівській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 86, 60, 54, 38, 35, вагою 377, 104, 63, 21, 16 кг, виготовлених у 1880, 1745, 1704, 1745, 1746 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[10] У селі є три храми Господні — греко-католицький, православний Київського патріархату та православний автокефальний. Уночі з 25 на 26 липня 1965 р. спалили 200-річну церкву[11] Введення в Храм Пр. Богородиці 1768 р. побудови. На щастя, залишився храм православної громади, який почали будувати у грудні 1933 р. Однак уже 16 жовтня 1965 року громада села самочинно збудувала церкву — доносили у «відповідні» органи[12].

У 1995 р. споруджено греко-католицьку церкву Введення Матері Божої в Храм.[13]

У 2011—2018 р. побудовано храм св. ап. Петра і Павла УАПЦ (тепер — ПЦУ). Настоятель митр. прот. Василь Малярчук.

  •  
    Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (УГКЦ)
  •  
    Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (колишня УПЦ КП)
  •  
    Церква св. ап. Петра і Павла (колишня УАПЦ)

Учасники воєн

ред.

Перша світова

ред.
  • Bolechowski Josef — 1873 р. нар.
  • Bojczuk Jaremko — 1888 р. нар.
  • Chomicky Cyril
  • Druk Barnabas — 1887 р. нар.
  • Druk Nicolaus — 1888 р. нар.
  • Dmytrow Elias — 1881 р. нар.
  • Fedorów Josef — 1893 р. нар.
  • Ficak Demetr — 1889 р. нар.
  • Ficak Michael — 1888 р. нар.
  • Ficak Michael — 1888 р. нар.
  • Ficak Johann — 1894 р. нар.
  • Hladeński Sydor — 1893 р. нар.
  • Hnatov Nikolaj — 1873 р. нар.
  • Jasinski Thadeus — 1892 р. нар.
  • Jurkow Wasil — 1890 р. нар.
  • Kaschubiuski Wasyl — 1884 р. нар.
  • Kierkosz Konrad
  • Kierkosz Johann — 1894 р. нар.
  • Kochan Onufer — 1890 р. нар.
  • Kochan Konstantin — 1889 р. нар.
  • Kochan Wasyl — 1896 р. нар.
  • Kochan Anton — 1880 р. нар.
  • Kochan Demeter — 1895 р. нар.
  • Kochan Stefan — 1882 р. нар.
  • Kyrkosz Filemon — 1883 р. нар.
  • Kłosiewicz Dionisius — 1889 р. нар.
  • Lazoryszyn Dmytro — 1895 р. нар.
  • Lesanyk Stanislaus — 1879 р. нар.
  • Lesanyk Basil — 1894 р. нар.
  • Łubka Michael — 1897 р. нар. (УСС)
  • Marczuk Michael — 1893 р. нар.
  • Melnyk Stefan — 1888 р. нар.
  • Melnyk Stefan — 1888 р. нар.
  • Melnyk Archip — 1888 р. нар.
  • Melnyk Konstantin — 1894 р. нар.
  • Мельник Філіп Олексійович (армія Російської імперії)
  • Mikulak Nikolaus — 1893 р. нар.
  • Mikulak Basil — 1885 р. нар.
  • Mikulak Alexander — 1890 р. нар.
  • Misura Ignatz — 1878 р. нар.
  • Niklyn Stefan — 1885 р. нар.
  • Parcej Konrad — 1886 р. нар.
  • Parcej Michael — 1872 р. нар.
  • Parcej Peter — 1888 р. нар.
  • Romanowitz Vasilj — 1891 р. нар.
  • Sawków Josef — 1882 р. нар.
  • Sawków Michael — 1889 р. нар.
  • Sawczuk Wasyl — 1877 р. нар.
  • Semanyszyn Johann — 1890 р. нар.
  • Stasiuk Basil — 1883 р. нар.
  • Stasiuk Zacharia — 1891 р. нар.
  • Stasiuk Michael — 1888 р. нар.
  • Stasiw Basil — 1883 р. нар.
  • Tkacz Cyril — 1887 р. нар.
  • Turłej Johann — 1883 р. нар.

Друга світова

ред.
  • Болеховський Василь Васильович — 1912 р. нар.
  • Болеховський Філіп Захарович — 1907 р. нар.
  • Брит Василь Іванович — 1926 р. нар.
  • Булавинець Іван Федорович — 1905 р. нар.
  • Грицак Василь Іванович — 1923 р. нар.
  • Грицак Микола Іванович — 1926 р. нар.
  • Дзюбинський Микола Фомович — 1922 р. нар.
  • Дідик Микола Кіндратович — 1926 р. нар.
  • Дідик Олексій — 1919 р. нар.
  • Дідик Олександр Степанович — 1919 р. нар.
  • Дмитрів Іван Кирилович — 1911 р. нар.
  • Івасів Діонісій Фомович — 1915 р. нар.
  • Керкуш Корнил Іванович — 1920 р. нар.
  • Керкуш Микола Іванович — 1923 р. нар.
  • Керкуш Петро Кирилович — 1916 р. нар.
  • Кіндрат Михайло Дмитрович — 1918 р. нар.
  • Кобльовський Василь Іванович — 1922 р. нар.
  • Кохан Павло Микитович — 1922 р. нар.
  • Кохан Петро Михайлович — 1912 р. нар.
  • Кохан Семен Михайлович — 1918 р. нар.
  • Кучера Василь Максимович — 1914 р. нар.
  • Кучера Кирило Кирилович — 1925 р. нар.
  • Лазоришин Іван Миколайович — 1925 р. нар.
  • Лазоришин Іван Пилипович — 1907 р. нар.
  • Лисаник Андрій Іванович — 1912 р. нар.
  • Лисаник Олексій Євстахович — 1925 р. нар.
  • Лисаник Олексій Миколайович — 1901 р. нар.
  • Лисаник Олексій Михайлович — 1925 р. нар.
  • Лисаник Яків Гаврилович — 1911 р. нар.
  • Луцак Іван Михайлович — 1923 р. нар.
  • Маркевич Василь Андрійович — 1911 р. нар.
  • Микуляк Василь Іванович — 1924 р. нар.
  • Микуляк Іван Петрович — 1926 р. нар.
  • Микуляк Іван Федорович — 1910 р. нар.
  • Микуляк Микола Корнилович — 1901 р. нар.
  • Микуляк Михайло Иванович — 1925 р. нар.
  • Николин Юрій Михайлович — 1922 р. нар.
  • Олексин Іван Степанович — 1925 р. нар.
  • Павлишин Данило Григорович — 1912 р. нар.
  • Панькович Іван Васильович — 1920 р. нар.
  • Парцей Андрій Матвійович — 1910 р. нар.
  • Парцей Іван Дмитрович — 1924 р. нар.
  • Парцей Іван Павлович — 1911 р. нар.
  • Парцей Олексій Миколайович — 20.03.1925 р. нар.
  • Парцей Олексій Романович — 1908 р. нар.
  • Парцей Семен Миколайович — 1918 р. нар.
  • Парцей Семен Миколайович — 1912 р. нар.
  • Перегуда Василь Іванович — 1911 р. нар.
  • Перегуда Йосиф Іванович — 1913 р. нар.
  • Пукіш Ігнатій Федорович — 1918 р. нар.
  • Романів Юрій Дмитрович — 1923 р. нар.
  • Савчук Андрій Михайлович — 1914 р. нар.
  • Савчук Анна Йосифівна — 1922 р. нар.
  • Савчук Іван Леонтійович — 1912 р. нар.
  • Савчук Іван Петрович — 1913 р. нар.
  • Савчук Олексій Іванович — 1923 р. нар.
  • Савчук Павло Васильович — 1919 р. нар.
  • Савчук Петро Йосифович — 1914 р. нар.
  • Семанишин Дмитрій Демидович — 1905 р. нар.
  • Семанишин Микола Васильович — 1919 р. нар.
  • Семенишин Олександр (Олексій) Васильович — 1914 р. нар.
  • Семанишин Петро Васильович — 1920 р. нар.
  • Семанишин Степан Степанович — 1908 р. нар.
  • Сеник Діонісій Якович — 1921 р. нар.
  • Смаржевский Петро Олександрович — 1922 р. нар.
  • Стасюк Василь Йосафатович — 1910 р. нар.
  • Стасюк Василь Павлович — 1914 р. нар.
  • Стасюк Іван Васильович — 1911 р. нар.
  • Стасюк Микола Федорович — 1908 р. нар.
  • Стасюк Степан Павлович — 1906 р. нар.
  • Стасюк Текля Федорівна — 1919 р. нар.
  • Струтинський Іван Васильович — 1910 р. нар.
  • Струтинський Мартин Демидович — 1905 р. нар.
  • Ткач Іван Дмитрович — 25.11.1917 р. нар.
  • Ткач Микола Кирилович — 17.12.1918 р. нар.
  • Турлей Кіндрат Іванович — 1924 р. нар.
  • Турлей Михайло Костянтинович — 1911 р. нар.
  • Фіцак Василь Іванович — 1923 р. нар.
  • Фіцак Іван Михайлович — 1921 р. нар.
  • Хоміцький Петро Леонович - 1911 р. нар.
  • Чоловський Емільян Кирилович — 1919 р. нар.
  • Шелест Василь Петрович — 1910 р. нар.
  • Шинкар Василь Григорович — 1925 р. нар.
  • Юрків Микита Павлович (Іванович) — 1914 р. нар.

ОУН-УПА

ред.

Боринець Наталія Михайлівна — 1921 р. нар. Член ОУН. Станіславським обласним судом 20.05.1941 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Грицак Григорій Іванович — 1920 р. нар. Постачав гроші і продукти ОУН, організовував підпільникам зустрічі з селянами. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Дембович Яким Харитонович — 1910 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Нечеса», господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 09.07.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Дембович Василь Харитонович — 1913 р. нар. Член ОУН, сприяв воякам УПА у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Івахнюк Петро Романович — 1928 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Славко», у лютому 1945 р. мобілізований до УПА, де був охоронцем коменданта боївки ОУН «Галайди». Затриманий під час проведення ЧВО.

Киркош Іван Васильович — 1902 р. нар. Член ОУН, після вчинення теракту над дільничим уповноваженим Долинського РВ МВС допомагав бійцям УПА приховати сліди злосину. Засуджений 12.12.1947 р.

Кохан Василь Костянтинович — 1930 р. нар. Член молодіжної ОУН, псевдо — «Крук», кур’єр станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Лисаник Василь Степанович — 1914 р. нар. Член ОУН, збирав продукти для УПА, служив в українській поліції (1941). Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.3944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Микуляк Кіндрат Васильович — 1912 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 31.03.1945 в тюрмі, місце поховання невідоме.

Олійник Ганна Антонівна — 1907 р. нар. Мала зв’язок з ОУН. Особливою нарадою при МВС СРСР 18.03.1949 засуджена на 5 років позбавлення волі.

Олійник Семен Павлович — 1892 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Старий», господарчий станичної ОУН. Організовував збір для УПА продуктів харчування та грошей. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.загинув 25.12.1949 в ув’язненні, місце поховання невідоме.

Павлишин Максим Іванович — 1912 р. нар. Зв’язковий ОУН. Розповсюджував серед населення антирадянські листівки та бофони, вивішував національні прапори. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Парцей Василь Миколайович — 1930 р. нар. Інформатор ОУН, поширював антирадянські листівки, вивісив у селі синьо-жовтий прапор. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 26.08.1954 в ув’язненні, місце поховання невідоме.

Полянський Федір Миколайович — 1902 р. нар. Інформатор ОУН, постачав ОУН гроші. Розповсюджував серед населення антирадянські листівки та бофони. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 19.07.1950 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Савчук Іван Сильвестрович — 1901 р. нар. Член ОУН, проводив антирадянську агітацію. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Савчук Федір Сильвестрович — 1908 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Савчук Петро Сильвестрович — 1918 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Семанишин — 1914 р. нар. Кандидат в члени ОУН, псевдо — «Лис». Бойовик боївки референтури СБ Перегінського районного проводу ОУН (1945-02.1947). Загинув у бункері, під час збройної сутички із чекістсько-військовою групою. Старший стрілець СБ.

Симанишин Анастасія Федорівна — 1920 р. нар. Не донесла в органи влади на братів — вояків УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 14.09.1946 засуджена на 5 років позбавлення волі та 3 роки позбавлення прав.

Симанишин Василь Васильович — 1926 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Когут», постачав воякам УПА амуніцію. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Симанишин Іван Дмитрович — 1929 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Сагайдачний», зв’язковий і розвідник УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 25.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стасюк Костянтин Хомич — 1901 р. нар. Переховував члена ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 27.04.1950 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Стасюк Мирон — підпільник ОУН, убитий німцями в 1944 р.

Стасюк Омелян Миколайович — 1909 р. нар. Член ОУН, у серпні 1947 р. встановив зв’язок з підпіллям. Причетний до теракту над бійцем винищувального батальйону.

Стасюк Дмитро Миколайович — 1904 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Грім», влітку 1947 р. був призначений на посаду станичного провідника с. Пійло.

Турлей Василь Іванович — 1912 р. нар. Член ОУН, сприяв членам ОУН у здійсненні терористичного акту. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. Загинув 19.04.1945 в тюрмі, місце поховання невідоме

Турлей Ілля Єфимович — 1915 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Білий Ведмідь», збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 29.09.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Федун Василь Лазаревич — 1909 р. нар. Член ОУН, проводив антирадянську діяльність. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Фіцак Денис Олексійович — 1921 р. нар. Вояк УПА (боївка СБ), псевдо — «Ворона». Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 16.06.1946 засуджений на 15 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Фіцак Олексій Максимович — 1901 р. нар. Член ОУН, псевдо — «Лобода», ройовий куща самооборони. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 25.03.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 3 роки позбавлення прав із конфіскацією майна.

Фрей Антон Михайлович — 1902 р. нар. Член ОУН, матеріально допомагав УПА. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської обл. 11.12.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Хомицький Хорітон Янкович — 1906 р. нар. Симпатик ОУН, під час німецької окупації встановив зв’язок з членами ОУН та виконував обов’язки кур’єра.

Соціальна сфера

ред.
  • Народний дім
  • Бібліотека
  • ФАП[14]
  • Відділення зв'язку
  • Школа I-III ступенів[15] на 430 місць[16]
  • 561 двір, 2118 мешканців.

Село поділяється на частини: «Долішній» і «Горішній» кути, «Будова» та «Колгосп».

  •  
    Школа
  •  
    Стадіон
  •  
    Сільрада
  •  
    Народний дім

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Працювали

ред.
  • Василь Кульчицький — фундатор і священик греко-католицькоï церкви (первісно дерев'яноï) в с. Пійло

Вулиці

ред.

У селі є вулиці[19]:

  • Івана Франка
  • Небесної Сотні (колишня Ковпака)[20]
  • Олега Перегуди (колишня Кохана)
  • Лесі Українки
  • Львівська
  • Михайла Грушевського
  • Новобудова
  • Незалежності (колишня Семанишина)
  • Січових Стрільців
  • Тараса Шевченка
  • Чорновола

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.372, №3778 (лат.)
  2. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — s. 90. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2017.
  4. ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 167-168, 176-177, 214, 219, 237-238, 241-242 – Львів, НТШ, 1898. – 412 с.
  5. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  6. ↑ Дігери спустилися в аварійну шахту поблизу Пійла і оприлюднили фантастичні світлини. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  7. ↑ 8 кілометрів ліхтарів. У Пійлі та Довгому-Калуському зробили освітлення. ФОТО. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том XXXX: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  10. ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
  11. ↑ Дарія Ониськів. Північно-західна Калущина в 1958–1967 роках (За щоденниками Ярослава Дякона). // Калуські історичні студії. — Івано-Франківськ:Фоліант, 2018. — Т. 2. — С. 61. — ISBN 978-617-7496-35-8.
  12. ↑ Інститут історії України, 15 жовтня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 15 жовтня 2013.
  13. ↑ Митрополит Володимир освятив новозбудований храм у селі Пійло. ФОТО. — «Вікна», 2019.10.15. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  14. ↑ Сільські медзаклади в Мислові і Пійлі зазнали якісних змін
  15. ↑ Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  16. ↑ Депутати міської ради з Пійлівського старостинського округу озвучили 5 головних проблем
  17. ↑ Хто такі були Семанишин і Кохан, та чому комуністи називали їхніми іменами вулиці?
  18. ↑ Священик, якого любило село.
  19. ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
  20. ↑ У селах Калуської громади деколонізували назви 13 вулиць

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пійло&oldid=44454225