Відкрити головне меню

Собор Санта Марія Ассунта або Пізанський собо́р (Il duomo di Santa Maria Assunta) — кафедральний собор, головний храм Пізанської архідієцезії Римо-Католицької Церкви у Пізі, Італія.

Собор Санта Марія Ассунта
Pisa-duomo01 adjusted.jpg
Вигляд з повітря
Координати: 43°43′24″ пн. ш. 10°23′45″ сх. д. / 43.723281° пн. ш. 10.395845° сх. д. / 43.723281; 10.395845
Тип споруди собор і церква[1]
Розташування ІталіяПіза
Архітектор Бусчето Джудіче
Поч. будівництва 1064
Кін. будівництва 1092
Стиль романський стиль
Належність римо-католицька
Стан Світова спадщина ЮНЕСКО і національна спадщина Італії[d][2]
Адреса Duomo, - Pisa[2]
Епонім Діва Марія
Єпархія Roman Catholic Archdiocese of Pisa[d]
Веб-сайт opapisa.it/en/square-of-miracles/cathedral
Собор Санта Марія Ассунта. Карта розташування: Італія
Собор Санта Марія Ассунта
Собор Санта Марія Ассунта (Італія)
Собор Санта Марія Ассунта у Вікісховищі?

БудівництвоРедагувати

Уряд Пізанської республіки у 1063 році вирішив збудувати кафедральний собор на честь перемоги Пізи над Палермо, який тоді належав сарацинам. Кошти були зібрати з десятої частини доходів від міста Палермо та данини з Балеарських островів. Запрошено архітектора Бусчето Джудіче, який розпочав роботи у 1064 році. При спорудженні собору поєднані різні стилі: елементи візантійської та мусульманської архітектури, романського стилю у його пізанському та ломбардському різновидах. Будівництво собору було завершено у 1092 році. У 1118 році його висвятив папа римський Геласій II. Згодом, у 1150-х роках фасад собору було розширено архітектором Райнальдо. Після пожежі 1595 року відбулися реставраційні роботи на чолі із Джованні да Болонья.

АрхітектураРедагувати

Будівля спочатку мала вигляд грецького хреста, згодом переробленого до латинського хреста. Це п'ятинефний собор з апсидою та трансептом, який мовби «прорізає» собор, та трьома нефами. Апсида прикрашено двоярусною колонадою, а також бронзовими рельєфними воротами Сан-Раньєрі, що ведуть до каплиці.

 
Галереї з колонами

Побудована арка створює просторовий ефект схожий на великі ісламські мечеті. Арка піднята й дещо загострена, складається зі смуг чорного й білого мармуру, що розташовані почергово. Мусульманському мистецтву собор завдячує незвичайними еліптичними куполами. Візантійський вплив бачиться у 2 галереях з монолітними колонами з граніту.

Багате оздоблення зовнішньої частини включає в себе різнобарвний мармур, мозаїку та численні бронзові предмети з військових трофеїв. Фасад складається з сірого та білого мармуру, прикрашений вставками з кольорового мармуру.

Внутрішня частина викладена білим та чорним мармуром з монолітними колонами сірого мармуру й коринфськими капітелями. Над прикрашенням скульптурами, мозаїками та фресками працювали відомі митці Італії, зокрема Чімабуе, Джованні Пізано, Тіно ді Камаїно, Джованні Базі на прізвисько Содома, Андреа дель Сарто.

ДжерелаРедагувати

  • Marcel Durliat: Romanische Kunst. Freiburg-Basel-Wien 1983.
  • archINFORM — 1994.
  • а б dati.beniculturali.it — 2014.