Підсудність
Підсу́дність — це розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, яки́й суд буде розглядати дану справу.
Спори між судами про підсудність не допускаються.
Види підсудності
ред.Територіальна підсудність
ред.Становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. За правилами територіальної підсудності справу розглядає суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено правопорушення, або за місцем знаходження сторони (як правило, відповідача).
В адміністративному судочинстві в межах територіальної застосовується також предметна підсудність.
Інстанційна підсудність
ред.Визначає, який суд розглядає справу у першій інстанції, який — у другій, і т. д. Як правило, усі справи, територіальна підсудність яких визначена, розглядаються місцевими судами у першій інстанції. Хоча є винятки: наприклад, Вищий адміністративний суд України розглядає у першій інстанції спори про оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України тощо.
Виключна підсудність
ред.Визначає, який суд буде розглядати справу у певних нетипових випадках, які складно чи неможливо оцінити за правилами територіальної підсудності. Ці випадки прямо передбачені законом, наприклад:
- Кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій щодо судді здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду[1].
- Справи про арешт судна розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна[2].
- Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини[3].
У межах територіальної підсудності виділяють імперативну і диспозитивну підсудності.
Імперативна підсудність
ред.Передбачає, що сторони не можуть обирати, який суд розглядатиме їхню справу.
Диспозитивна підсудність
ред.Сторони або сторона-позивач самостійно визначають суд на альтернативній основі, або за домовленістю між собою. Наприклад:
- Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися: (а) за місцем знаходження відповідача, (б) за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, (в) за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
- Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися за місцезнаходженням як філії, так і юридичної особи[4].
Диспозитивна підсудність широко застосовується у цивільному процесі, третейському судочинстві, міжнародному приватному праві.
Підсудність за галузями
ред.У кримінальному судочинстві
ред.У цивільному судочинстві
ред.У господарському судочинстві
ред.У адміністративному судочинстві
ред.У судочинстві у справах про адміністративні правопорушення
ред.Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає правил підсудності таких справ, натомість містить тільки правила підвідомчості (див. нижче).
У конституційному судочинстві
ред.Усі справи конституційної юрисдикції розглядаються Конституційним Судом України.
Компетенція судів
ред.Не слід плутати підсудність із компетенцією (альтернативні назви — підвідомчість, юрисдикція).
Компетенція суду охоплює предметне коло справ, які розглядаються ним. Наприклад, справи про банкрутство розглядаються господарським судом; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори; загальні суди розглядають спори, що виникають із сімейних правовідносин, і т. д.
Таким чином, справа про визнання договору недійсним, що був укладений у м. Жмеринці між фізичною та юридичною особами, підвідомча загальному суду і підсудна місцевому міськрайонному суду [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.] цієї ланки.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ Стаття 114 Цивільного процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ Стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
Посилання
ред.- Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 18, статті 1711, частини першої статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 1711, частин другої, шостої статті 1831 Кодексу адміністративного судочинства України та 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини четвертої статті 18, статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (справа про підсудність окремих категорій адміністративних справ) від 29 серпня 2012 р. № 16-рп/2012. Справа № 1-1/2012 [Архівовано 9 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам: Вищий господарський суд; Постанова від 24.10.2011 р. № 10 [Архівовано 30 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Щодо розгляду спорів та підсудності справ, пов'язаних із соціальними виплатами: Вищий адміністративний суд, Вищий спеціалізований суд; Лист від 28.01.2011 р. № 129/11/13-11, 106/0/4-11 [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
- Підсудність справ з іноземним елементом [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Література
ред.- М. І. Сірий.Підсудність у кримінальному судочинстві [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- М. Й. Штефан.Підсудність у цивільному судочинстві [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія
- Див. підручники з процесуальних галузей.