Підсу́дність — це розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, яки́й суд буде розглядати дану справу.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Види підсудності

ред.
Перша класифікація

Територіальна підсудність

ред.

Становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. За правилами територіальної підсудності справу розглядає суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено правопорушення, або за місцем знаходження сторони (як правило, відповідача).

В адміністративному судочинстві в межах територіальної застосовується також предметна підсудність.

Інстанційна підсудність

ред.

Визначає, який суд розглядає справу у першій інстанції, який — у другій, і т. д. Як правило, усі справи, територіальна підсудність яких визначена, розглядаються місцевими судами у першій інстанції. Хоча є винятки: наприклад, Вищий адміністративний суд України розглядає у першій інстанції спори про оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України тощо.

Виключна підсудність

ред.

Визначає, який суд буде розглядати справу у певних нетипових випадках, які складно чи неможливо оцінити за правилами територіальної підсудності. Ці випадки прямо передбачені законом, наприклад:

  • Кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій щодо судді здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду[1].
  • Справи про арешт судна розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна[2].
  • Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини[3].


Друга класифікація

У межах територіальної підсудності виділяють імперативну і диспозитивну підсудності.

Імперативна підсудність

ред.

Передбачає, що сторони не можуть обирати, який суд розглядатиме їхню справу.

Диспозитивна підсудність

ред.

Сторони або сторона-позивач самостійно визначають суд на альтернативній основі, або за домовленістю між собою. Наприклад:

Диспозитивна підсудність широко застосовується у цивільному процесі, третейському судочинстві, міжнародному приватному праві.

Підсудність за галузями

ред.

У кримінальному судочинстві

ред.

У цивільному судочинстві

ред.

У господарському судочинстві

ред.

У адміністративному судочинстві

ред.

У судочинстві у справах про адміністративні правопорушення

ред.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає правил підсудності таких справ, натомість містить тільки правила підвідомчості (див. нижче).

У конституційному судочинстві

ред.

Усі справи конституційної юрисдикції розглядаються Конституційним Судом України.

Компетенція судів

ред.

Не слід плутати підсудність із компетенцією (альтернативні назви — підвідомчість, юрисдикція).

Компетенція суду охоплює предметне коло справ, які розглядаються ним. Наприклад, справи про банкрутство розглядаються господарським судом; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори; загальні суди розглядають спори, що виникають із сімейних правовідносин, і т. д.

Таким чином, справа про визнання договору недійсним, що був укладений у м. Жмеринці між фізичною та юридичною особами, підвідомча загальному суду і підсудна місцевому міськрайонному суду [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.] цієї ланки.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
  2. Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
  3. Стаття 114 Цивільного процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
  4. Стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.

Посилання

ред.

Література

ред.