Відкрити головне меню

Зауваження щодо систематикиРедагувати

Підсоколик великий відноситься до роду соколів (Falco). Декілька схожих видів цього роду, що також мають в своїй назві слово «підсоколик», іноді виділяються в окрему групу Hypotriorchis[1][2][3]. Загальними ознаками цієї групи є переважно темно-сіре оперення, чорні «вуса» і чорні подовжні плями на череві[4].

Зовнішній виглядРедагувати

Зовні дещо нагадує сапсана, проте менший за розміром. Верхній бік тіла сизо-чорний, нижній вохристий, з темними цятками. Горло та щоки зазвичай білі. Голова й «вуса» чорні. Пір'я на ногах і нижньому боці хвоста рудувато-коричневе. Самка більша за самця, але в особин обох статей однакове забарвлення.

Поширення та місця існуванняРедагувати

Підсоколик великий гніздиться на обширній території Євразії і Північної Африки.

Віддає перевагу світлим лісам у поєднанні з відкритими ландшафтами. Птахи, що живуть на півдні, гніздяться в заростях кущів або у степах.

На більшій частині ареалу перелітний птах. З Європи птахи летять у Південну Африку. Птахи з Сибіру зиму проводять в Південно-Східній Азії та Індії.

ГніздуванняРедагувати

Токові польоти можна спостерігати наприкінці весни. У польоті самець часто передає самці їжу. Іноді обидва птахи, зчепившись кігтями, кидаються вниз і пролітають близько 10 метрів. Деякі підсоколики великі утворюють пари ще на місцях зимівлі або під час міграцій, інші — відразу після прильоту. Самостійно гнізд не будують, займають покинуте гніздо, зазвичай ворон або круків. До гніздування приступають досить пізно — самка робить кладку зазвичай в останній декаді травня. Вона насиджує яйця приблизно протягом місяця (28-31 день). Пташенята вилуплюються наприкінці червня або на початку липня. Корм для пташенят у цей час добуває самець, а самка годує пташенят. Молоді птахи після вильоту тримаються разом з батьками до осені.

ЖивленняРедагувати

Живиться комахами і дрібними птахами, яких ловить на льоту. Іноді полює також на кажанів.

ПосиланняРедагувати

  1. A. J. Helbig, I. Seibold; W. Bednarek, H. Brüning, P. Gaucher, D. Ristow, W. Scharlau, D. Schmidl, Michael Wink (1994): Phylogenetic relationships among falcon species (genus Falco) according to DNA sequence variation of the cytochrome b gene. In: Meyburg, B.-U. & Chancellor, R.D. (eds.): Raptor conservation today: 593–599.
  2. Michael Wink, I. Seibold, F. Lotfikhah, W. Bednarek (1998): Molecular systematics of holarctic raptors (Order Falconiformes). In: Chancellor, R.D., Meyburg, B.-U. & Ferrero, J.J. (eds.): Holarctic Birds of Prey: 29-48. Adenex & WWGBP.
  3. F. Nittinger, E. Haring, W. Pinsker, Michael Wink, A. Gamauf (2005). Out of Africa? Phylogenetic relationships between Falco biarmicus and other hierofalcons (Aves Falconidae). Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research 43 (4): 321–331. 
  4. Clayton M. White, Penny D. Olsen, Lloyd F. Kiff in Family Falconidae. In: del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew & Sargatal, Jordi (editors) (1994). Handbook of Birds of the World. 2 (New World Vultures to Guineafowl). Barcelona: Lynx Edicions. с. 216-275. ISBN 84-87334-15-6. 

ЛітератураРедагувати