Відкрити головне меню
Підривачі, встановлені на снарядах
Підривачі

Підрива́ч, підривни́к[1] — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів ( артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Підривач артилерійського снаряда, 1936

Перший, найпростіший підривач був розроблений А. Нобелем для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, і складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом в арміях різних країн одержали широке поширення ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачіРедагувати

  • Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
  • Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачіРедагувати

  • автоматичні, поділяють по типу впливу:

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик ( вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металічної обшивки цілі. При прямому влученні підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Підривник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.