Підосиновський район
Підоси́новський район (рос. Подосиновский район) — район у складі Кіровської області Російської Федерації. Адміністративний центр — селище міського типу Підосиновець.
| Підосиновський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Подосиновский район | |||||
| |||||
.svg)
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Кіровська область | ||||
| Утворений: | 10 квітня 1924 року | ||||
| Населення (2017[1]): | 14247 осіб | ||||
| Площа: | 4265 км² | ||||
| Густота населення: | 3,34 осіб/км² | ||||
| Телефонний код: | 7-83351 | ||||
| Населені пункти та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | смт Підосиновець | ||||
| Кількість міських поселень: | 3 | ||||
| Кількість сільських поселень: | 3 | ||||
| Міських населених пунктів: | 3 | ||||
| Сільських населених пунктів: | 154 | ||||
| Влада | |||||
| Голова району: | Клюшев Олександр Піменович | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
.svg)
Історія ред.
Район був утворений 10 квітня 1924 року в результаті адміністративної реформи, коли замість повітів та волостей Північнодвінської губернії були утворені райони. 1929 року район перейшов до складу Північного краю, з 1936 року — Північної області, з 1937 року він перейшов до складу Архангельської області. 1941 року район був переданий до складу Кіровської області, 1 лютого 1963 року об'єднаний із Лальським районом в новоутворений Лузький район. 1965 року Підосиновський район був відновлений.
7 грудня 2004 року[2], в рамках муніципальної реформи, у складі району були утворені 3 міських (Демьяновське, Пінюзьке та Підосиновське) та 8 сільських поселень (Заріченське, Лунданське, Октябрське, Пушемське, Утмановське, Шолзьке, Щоткінське та Яхреньзьке). 2012 року[3] Заріченське, Лунданське та Шолзьке сільські поселення були приєднані до Демьяновського міського поселення. Водночас Октябрське та Щоткінське сільські поселення увійшли до складу Підосиновського міського поселення.
Населення ред.
Населення району складає 14247 осіб (2017[1]; 14659 у 2016[4], 15123 у 2015[5], 15620 у 2014[6], 16055 у 2013[7], 16506 у 2012[8], 16935 у 2011[9], 17009 у 2010[10], 19024 у 2009[11], 21649 у 2002[12], 25550 у 1989[13], 27564 у 1979, 32753 у 1970).
Адміністративний поділ ред.
Станом на 2012 рік район адміністративно поділявся на 3 міських поселення та 3 сільських поселення. Станом на 2010 рік до його складу входило 157 населених пунктів[10], з яких 52 не мали постійного населення, але ще не були зняті з обліку:
| Поселення | Площа, км² |
Населення, осіб (2010) |
Населення, осіб (2010[10]) |
Населення, осіб (2017[1]) |
Центр | Населені пункти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Дем'яновське міське поселення | 8770 | 6912 | 5895 | смт Дем'яново | 45 | |
| Підосиновське міське поселення | 6247 | 5332 | 4733 | смт Підосиновець | 62 | |
| Пінюзьке міське поселення | 3006 | 2344 | 1869 | смт Пінюг | 1 | |
| Пушемське сільське поселення | 1193 | 695 | 504 | селище Пушма | 2 | |
| Утмановське сільське поселення | 1022 | 750 | 584 | село Утманово | 23 | |
| Яхреньзьке сільське поселення | 1411 | 976 | 662 | село Яхреньга | 24 |
Найбільші населені пункти ред.
| № | Населений пункт | Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
|---|---|---|---|
| 1 | Дем'яново | 6423 | 5558 |
| 2 | Підосиновець | 4235 | 4029 |
| 3 | Пінюг | 3006 | 2344 |
| 4 | Яхреньга | 533 | 468 |
| 5 | Утманово | 534 | 413 |
| 6 | Лунданка | 677 | 373 |
| 7 | Скрябіно | 574 | 360 |
| 8 | Пушма | 619 | 335 |
| 9 | Щоткино | 380 | 313 |
| 10 | Октябр | 337 | 277 |
Примітки ред.
- ↑ а б в Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Згідно із Законом Кіровської області від 7 грудня 2004 року № 284-ЗО. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 жовтня 2017.
- ↑ Згідно із Законом Кіровської області від 28 квітня 2012 року № 141-ЗО. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ База данных показателей муниципальных образований: Кировская область — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 25 жовтня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
- ↑ Итоги всероссийской переписи населения 2010 года по Кировской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
|
Це незавершена стаття про Кіровську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |