Вікіпедія

Підопригора Зінаїда Андріївна

Зінаїда Андріївна Підопригора (3 травня 1924, село Дергачі, Харківська губернія, Українська РСР, СРСР — 18 жовтня 1986, Харків, Українська РСР, СРСР) — радянська українська вчена-правознавець, спеціалістка в області цивільного права. Доктор юридичних наук (1972), професор (1976). Працювала на кафедрі цивільного права Харківського юридичного інституту, де з 1973 року обіймала посаду професора.

Підопригора Зінаїда Андріївна
Народилася 3 березня 1924(1924-03-03)
Деркачі, Харківська область
Померла 18 жовтня 1986(1986-10-18) (62 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність юристка, викладачка університету
Alma mater Харківський юридичний інститут імені Кагановича (1947)
Заклад Харківський юридичний інститут імені Дзержинського
Вчене звання доцент і професор
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1950) і доктор юридичних наук[d] (1971)
Науковий керівник Фукс Савелій Львович
Аспіранти, докторанти Жилінкова Ірина Володимирівнаd
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Підопригора.

Життєпис ред.

Зінаїда Підопригора народилася 3 травня 1924 року в селі Дергачі Харківської губернії. Вищу освіту здобула в Харківському юридичному інституті, який закінчила в 1947 році. Після закінчення вишу вона вступила до аспірантури у той же навчальний заклад на кафедру цивільного права[1][2][3].

У 1950 році закінчила аспірантуру і під науковим керівництвом професора Савелія Фукса у рідному виші успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Правові форми організації та оплати праці в колгоспах» (рос. Правовые формы организации и оплаты труда в колхозах)[4]. Після цього почала працювати в цьому ж виші на кафедрі цивільного права, де спочатку обіймала посаду асистента, а потім доцента[1]. У 1963 році їй було присвоєно вчене звання доцента[2][3].

За різними даними, в 1971[2][3] або 1972[4] році в Харківському юридичному інституті захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Цивільноправові проблеми міжколгоспного співробітництва в період будівництва комунізму в СРСР» (рос. Гражданско-правовые проблемы межколхозного сотрудничества в период строительства коммунизма в СССР; офіційні опоненти — доктори юридичних наук, професори О. А. Красавчиков[ru], В. А. Тархов[ru] і В. З. Янчук)[5]. У 1972 році їй було присуджено відповідний науковий ступінь[1]. Починаючи з 1973 року обіймала посаду професора, а в 1976 році їй було присвоєно це вчене звання[2][3].

Підопригора займалася дослідженням ряду питань приватного права: правозастосування житлового законодавства, сімейне право, міжколгоспні та міжгосподарські підприємства та об'єднання та їх правове становище[1][2][3][6]. Одночасно з науковою роботою вона займалася підготовкою вчених-правознавців — була науковим керівником для чотирьох кандидатів юридичних наук[2][7] — В. В. Богдана, М. В. Домашенко, І. В. Жилінкової[ru] і Л. А. Кузьмічової[6].

Зінаїда Андріївна померла 18 жовтня 1986 року в Харкові[1].

Бібліографія ред.

За період своєї наукової діяльності Зінаїда Андріївна стала автором 42 і співавтором 25 наукових праць[2][7]. Її основними працями є монографії «Цивільноправові проблеми міжколгоспного співробітництва» (рос. Гражданско-правовые проблемы межколхозного сотрудничества; 1972), «Чинне законодавство про шлюб та сім'ю» (рос. Действующее законодательство о браке и семье; 1972 і 1974; у співавторстві з В. Ф. Масловим і О. А. Пушкіним) і «Правове становище виробничих об'єднань у сільському господарстві» (рос. Правовое положение производственных объединений в сельском хозяйстве; 1979; у співавторстві з В. Ф. Масловим і В. К. Поповим), а також написані колективом авторів підручники «Радянське цивільне право» (рос. Советское гражданское право) у 2-х частинах (ч. 1 — 1977 і ч. 2 — 1978, ч. 1 і ч. 2 — 1983) і «Радянське сімейне право» (рос. Советское семейное право; 1981—1982)[1][2][7][6].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Сібільов, 2002, с. 542.
  2. ↑ а б в г д е ж и Тацій, Кононенко, Тихий, 2013, с. 31.
  3. ↑ а б в г д Тацій, 2014, с. 37.
  4. ↑ а б Панов, 2006, с. 89.
  5. ↑ Панов, 2006, с. 85.
  6. ↑ а б в Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 266.
  7. ↑ а б в Тацій, 2014, с. 38.

Література ред.

  • Сібільов М. М. Підопригора Зинаїда Андріївна // Юридична енциклопедія / Редкол: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — Київ : «Юридична думка», 2002. — Т. 4: Н—П. — С. 542. — 736 с.
  • Підопригора Зинаїда Андріївна // Через півстоліття. Літопис випускників Харківського юридичного інституту 1963 року / В. Я. Тацій, В. І. Кононенко, В. П. Тихий та ін. — Київ : Арт Економі, 2013. — С. 31. — 216 с.
  • Підопригора Зинаїда Андріївна // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Харків : Право, 2014. — С. 37—38. — 192 с.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підопригора_Зінаїда_Андріївна&oldid=38365810