Підводні човни типу «Тамбор»

Підводні човни типу «Тамбор»
Tambor-class submarine
Usstambor.jpg
  Човен Tambor (SS-198)
Під прапором США США


Спуск на воду 1939—1941 рр (12 човнів)


Виведений зі складу флоту 1943—1946 рр


Сучасний статус утилізовані


Основні характеристики
Розробник проєкту Electric Boat, Portsmouth Naval ShipyardMare Island Naval Shipyard


Швидкість (надводна) 20,4 вузлів (38 км/год)


Швидкість (підводна) 11 вузлів (20 км/год)


Гранична глибина занурення 76 м


Екіпаж 60 осіб


Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 93,62 м


Ширина корпусу найб. 8,46 м


Середня осадка (по КВЛ) 4,97 м


Озброєння
Артилерія 1 х (3") 76-мм / 50 калібрів

1 х Bofors 40 mm

1 х Oerlikon 20 mm


Торпедно-
мінне озброєння
6 носових і 4 кормових ТА калібру 21 дюймів — 533 мм, 12 торпед


Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

Підводні човни типу «Тамбор» — 12 підводних човнів ВМС США, котрі були продовженням вдосконалення човнів типу «Сарго». І вони були попередниками човнів типу «Гато». Несли службу у 1940—1946 рр. Брали активну участь у Другій світовій війні.

ІсторіяРедагувати

Восени 1937 року військові Чарльз А. Локвуд (пізніше командувач підводними силами Тихоокеанського флоту]), Ендрю Маккі (співробітник Портсмутської військово-морської верфі), і лейтенант Арманд М. Морган, (головний конструктор підводних човнів) запропонували основні вимоги для нового типу підводних човнів. Це мав бути великий човен, водотоннажністю у 1500 тонн, з новими дизельними двигунами, і нести десять торпедних апаратів, калібром у 533-мм, з новими торпедами, з вдосконаленою палубною гарматою, з збільшеним терміном автономного плавання за рахунок оснащення установками для опріснення морської води і регенерації повітря. Їм опонував адмірал Томас Гарт, голова Генеральної ради ВМС США. Гарт наполегливо захищав будівлю невеликих прибережних захисних човнів (без таких «надмірностей», як регенератор повітря). Але цей проєкт був нарешті прийнятий на озброєння ВМФ.

Одним з ключів до успіху човнів була розробка компактного дизельного двигуна. Оснащені чотирма новими дизельними двигунами човни могли досягати максимальної швидкості у 20 вузлів (38 км/год) і проходити 10000 морських миль (19000 км) без дозаправлення пального.

Ці човни були ядром 56-ти човнів США Тихоокеанського флоту, в часи вступу країни у Другу світову війну, в грудні 1941 року.

ПредставникиРедагувати

Назва Завод закладений Спущений на воду Переданий флоту Завершення служби
USS Tambor (SS-198) Electric Boat, Groton, Коннектикут 16.01.1939 20.12.1939 3.06.1940 Утилізований 1.09.1959
USS Tautog (SS-199) Electric Boat, Groton, Коннектикут 1.04.1939 27.01.1940 3.07.1940 Утилізований 15.11.1959 на Bultema Dock and Dredge Company в Manistee, Мічиган
USS Thresher (SS-200) Electric Boat, Groton, Коннектикут 27.04.1939 27.03.1940 27.08.1940 Утилізований 18.03.1948 на Max Siegel в Everett, Массачусетс
USS Triton (SS-201) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 5.07.1939 25.03.1940 15.08.1940 Потоплений 20.03.1943
USS Trout (SS-202) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 8.08.1939 21.05.1940 15.11.1940 Потоплений близько 29.02.1944
USS Tuna (SS-203) Mare Island Naval Shipyard, Vallejo, California 19.06.1939 2.10.1940 2.01.1941 Затонув при буксируванні 24.09.1948

Останні шість човнів типу «Тамбор» часто згадуються як підводні човни «Gar class»

Назва Завод Закладений Спущений на воду Переданий флоту Завершення служби
USS Gar (SS-206) Electric Boat, Groton, Коннектикут 27.12.1939 27.11.1940 14.04.1941 Утилізований 18.11.1959 на Acme Scrap Iron and Metal
USS Grampus (SS-207) Electric Boat, Groton, Коннектикут 14.02.1940 23.12.1940 23.05.1941 Потоплений 5.03.1943
USS Grayback (SS-208) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 3.04.1940 31.01.1941 30.06.1941 Потоплений 27.02.1944
USS Grayling (SS-209) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 15.12.1939 29.11.1940 1.03.1941 Потоплений між 9 і 12. 09.1943
USS Grenadier (SS-210) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 2.03.1940 29.11.1940 1.05.1941 Потоплений ворогом 22.04.1943
USS Gudgeon (SS-211) Portsmouth Navy Yard, Кіттері, Мен 22.11.1939 25.01.1941 21.03.1941 Потоплений близько 7.06.1944

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Clay Blair: Silent victory: the U.S. submarine war against Japan. Annapolis, Md.: Naval Institute Press, 2001, s. 79-80. ISBN 1-55750-217-X.
  • Norman Polmar: The American submarines. Annapolis, Md.: Nautical Aviation Pub. Co. of America, 1981. ISBN 0-933852-14-2.