Півники солелюбні

вид рослин
Півники солелюбні
Iris halophila 01.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Півники (Iris)
Вид: Півники солелюбні
Біноміальна назва
Iris halophila
Pall., 1776
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Iris halophila
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Iris halophila
EOL logo.svg EOL: 2898063
IPNI: 438680-1
ITIS logo.svg ITIS: 808617
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 198813

Пі́вники солелю́бні (Iris halophila)[1] — багаторічна рослина родини Півникових. В Україні регіонально рідкісний вид. Малопоширена декоративна культура.

ОписРедагувати

Трав'яниста рослина 50-100 см заввишки. Кореневище пурпурово-коричневе, сланке, розгалужене, 1,3-3 см завтовшки. Корені товсті. Стебла прямостоячі, негалузисті. Прикореневі листки мечоподібні, прямостоячі або злегка зігнуті, 20-60 см завдовжки і 0,6-2 см завширшки. Стеблові листки нечисленні, дрібні, листки обгортки ланцетні, загострені.

Квітконоси несуть по 2 (рідше по 3-5) жовтих або блідо-фіолетових квітки завширшки 5-7 см. Оцвітина складається з 6 еліптичних пелюсток, розташованих в двох колах. Пелюстки зовнішнього кола відігнуті в боки, пелюстки внутрішнього кола стирчать вверх. Трубка оцвітини завдовжки 1 см, втричі коротша за зав'язь. Тичинок 3, вони завдовжки 3 см. Пиляки жовті. Зав'язь нижня, завдовжки 3,5-4 см, ребриста, з тонким видовженим носиком. Плід — тупа циліндрична коробочка зеленкувато-коричневого кольору, завдовжки 6-9 см, завширшки 2-2,5 см. Вона має 6 попарнозближених сильно виступаючих ребер і носик 7-14 мм завдовжки. Насіння помаранчево-коричневе, грушоподібне, зморшкувате, завширшки 5-6 мм.

Екологія та поширенняРедагувати

Рослина світлолюбна: хоча й переносить легкий затінок, проте при повному освітленні більш стійка до хвороб. Віддає перевагу плодючим, нейтральним або слаболужним, помірно зволоженим, добре дренованим ґрунтам. Переносить засолення ґрунту й літню посуху, але в таких випадках через низьку вологість повітря цвітіння може не відбутися. Зростає на степових схилах, солонцюватих болотах, вологих і солонцюватих луках.

Квітне у травні-червні, плодоносить у липні-серпні. Розмножується вегетативно та насінням. Запилюється метеликами.

Ареал півників солелюбних простирається від півдня Східної Європи до Центральної Азії й Китаю. Він охоплює Румунію, Молдову, південь України та Росії (зокрема, Передкавказзя, Північний Кавказ, Заволжя, південь Західного Сибіру), Узбекистан, Іран, Пакистан, Афганістан, Киргизстан, Монголію, Китай (зокрема, провінції Ґаньсу та Сіньцзян-Уйгурський автономний район).

Значення і статус видуРедагувати

В Україні півники солелюбні занесені до Офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Миколаївської, Луганської[2] областей. Крім того, заходи щодо їх охорони здійснюються в Харківській і Донецькій областях. На чисельність виду негативно впливають випасання худоби, збирання квітів для букетів, весняні пали.

За межами України вид має охоронний статус у Росії, де занесений до регіональних Червоних книг Воронезької, Омської, Пензенської областей, Республіки Калмикія, Краснодарського та Ставропольского краю.

Завдяки своєрідним витонченим квітам півники солелюбні зрідка культивують як декоративну рослину. Вид поширений переважно у садівників США, в Україні широкиму загалу аматорів практично невідомий. Висаджують його навколо водойм, використовують як тло для більш низьких рослин.

СистематикаРедагувати

За кольором квіток в межах виду вирізняють два підвиди: Iris halophila halophila (пелюстки жовті) та Iris halophila sogdiana (пелюстки блідо-фіолетові або з жовтим «нігтем»). Загалом півники солелюбні відносяться до видового комплексу Iris spuria s.l., інколи їх навіть розглядають як підвид півників блакитних — Iris spuria halophila.

СинонімиРедагувати

  • Iris spuria subsp. halophila (Pall.) B.Mathew & Wendelbo
  • Iris spuria var. halophila (Pall.) Sims
  • Iris spuria subsp. guldenstaedtiana (Lepech.) Soldano
  • Xyridion halophilum (Pall.) Klatt

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати